Чи спроможний телевізор на добру справу? Невигадані історії під завісу танцювального проекту

У країні — «танцюють усі!» аж гай шумить. Нікого не здивуєш витратними проектами від того чи іншого каналу. Певний подив, мабуть, може виникнути лише в момент, коли ТБ, хоча б тимчасово відволікшись від пафосу власного самопіару, починає гру в шляхетність. Хоча визначення «гра» тут не дуже доречне. Оскільки в добрі справи — якщо вони такі — не граються, і це зовсім не ігри, а вчинки.

Проект «1+1» «Танцюю для тебе» (уже третій сезон) в першу чергу —серйозний соціальний крок, а вже в другу (чергу) — власне, «танці» із зірками мильних опер, льодових шоу, спортивних майданчиків.

Соціальна складова у програмі все-таки перемогла (може, це й не сподобається комусь із творців?) танцювально-розважальний блок.

Багато хто танцював пристойно, чіплятися до них не варто. Але оскільки хореографією, про що написано вище, на сучасному ТБ вже не здивуєш навіть слона в посудній крамниці, то на перший план (для багатьох глядачів) у проекті «1+1» саме й вийшли непридумані, болючі, не сентиментальні, а живі, й такі, що ранять душу, сюжети...

Історії про дітей, які живуть у божевільних сутінках дорослого світу. І затамувавши подих прагнуть чиєїсь участі у своїй маленькій долі.

«Здійснення мрій» — здається, це щось неможливе для дітвори, розсіяної в наших глибинках, оддалік «великої землі». Щоденне життя, «утрамбоване» вечірніми телесюжетами про чвари політиканствуючих нелюдів, заступає ті дитячі очі. Але ж надія на диво все одно палахкотить в оченятах! Ви ж їх бачили?

Безліч функцій є у ТБ. Не варто й нагадувати. На жаль, рідше, ніж потрібно, ТБ згадує про «прикладну» свою місію: допомогти, якщо можна...

З десяток програм виходить на різних каналах про літніх самотніх, колись відомих артистів. Закадрові голоси майже в унісон сумно співчувають «натурі, яка відходить». Тим часом думаєш: а хоч один телеолігарх допоміг будинку ветеранів театру й кіно, звідки відрами черпаються рейтингові телевізійні сльози?

…Людський біль став на ТБ розмінною монетою. Рейтинговим насосом, який качає повітря в розмаїття сльозоточивих телемеханізмів. Цей біль частенько переплітається у нас із цинізмом, що супроводжує ніби «гуманітарні» починання.

На щастя, і тут комплімент «плюсам» — пафосної «демонстративності» з приводу своєї ж таки доброї справи каналові вдалося уникнути. Допомога вийшла сердечною. Глядачі та діти її оцінили.

Телевізор нарешті робить конкретну добру справу. Учасники проекту отримали додаткові бонуси від каналу. Плюс поїздка в паризький «Дісней» від добродійного фонду. Щасливої, так би мовити, дороги...

А ми згадаємо не танцюристів, а головних їхніх глядачів...

***

Фігурист Руслан Гончаров, навідавшись якось додому до свого «підопічного» Льови Бондарева у Феодосію, повернувся у Київ враженим. Його фраза «Так жити не можна!» пролунала в ефірі більш ніж щиро.

Хлопчика Льову випадково знайшла група кастингу «1+1». Що про нього було відомо? Вундеркінд, мріє про видавництво (яке б друкувало виключно дитячі твори і платило дітям нарівні з дорослими). Сам Льова, ставши школярем, за рік пройшов навчальні програми другого і третього класів. А в четвертий його не пустили... через маленький зріст. У шість років, вивчивши традиційний задачник із математики, він вирішив, що всі задачі нудні й банальні — тільки про те, як у магазин привезли стільки-то ящиків яблук і груш.

І хлопчик сам став вигадувати собі задачі! Веселі, потішні (у них фігурували доісторичні тварини, герої казок та міфів і Льовині однолітки).

Зі свого життя та з уявлень про нього хлопчик створив світ захоплюючої математики. У шість років Льова уклав свій перший задачник, у вісім — другий. До десяти років написав чотири книжки.

Після проекту «Танцюю для тебе» Льова став отримувати листи, книжки, навіть гроші. Інколи листоноші приносять перекази на вісім, одинадцять гривень.

А зовсім недавно пенсіонери з Бєлгорода, що в Росії, надіслали Льові мед! Їхня дочка, перебуваючи на дев’ятому місяці вагітності, спеціально везла мед на російсько-український кордон, умовляла, щоб на пошті посилку взяли...

Коли на концерті представник добродійного фонду Віктора Пилипишина «Діти — передусім» вручив Льові ключі від квартири у Феодосії і запросив обійняти посаду заступника головного редактора київської дитячої газети «Мишутка», а канал вручив
сертифікат на 50 тисяч гривень, — мамі в залі стало зле... Вона прожила непросте життя, в якому просто не знайшлося місця для дива. Льові пощастило більше. Його талант помітили. Льова за лаштунками не випускав із рук подаровані ключі…

***

Ще одна героїня проекту — 13-річна дзюдоїстка зі Львівської області Олена Зеленюх, «мрійниця» Наталі Добринської і Дмитра Палладія. Ця дівчинка — бронзовий призер чемпіонату України, про неї неодноразово говорили в теленовинах. Тільки Олена — дуже скромна людина, навіть соромиться говорити, що вона чемпіонка країни. Звісно, перемоги не даються легко. Щоденні багатогодинні тренування, крім шкільного навчання і домашніх обов’язків, адже Олена — старша і як може допомагає батькам по господарству. Вона дуже хотіла б поїхати на міжнародні змагання, але... батьки не можуть собі цього дозволити. У дівчинки — велика сім’я. Батьки і п’ятеро дітей (від 5 до 17 років), двоє з яких — прийомні.

Мама працює бухгалтером, тато — механізатор, і в них невиплачений кредит, який взяли під облаштування власного магазину дитячих товарів.

Звісно, на цьому тлі поїздка в Єгипет, про яку мріяла Олена, видавалася чимось недосяжним. Але мріяти треба, інакше життя стає нестерпним... І тепер уся сім’я Зеленюх поїде на двотижневий відпочинок у Єгипет, тому що мрію дівчинки взялася здійснити туристична фірма «Ідріска тур». А найбільша мрія спортсменки — перемогти на Олімпіаді й отримані за перемогу гроші віддати батькам, щоб вони погасили кредит за магазин. Для участі в Олімпіаді Олена ще надто молода, але Національний олімпійський комітет України вручив дзюдоїстці сертифікат на отримання двох квитків на церемонію відкриття зимових Олімпійських ігор у Ванкувері (Канада). А канал «1+1» подарував чек на 25 тисяч гривень для поїздок на міжнародні змагання з дзюдо.

***

І ще одна «мрійниця». Вікторія Вечірко, якщо пам’ятаєте, заступилася за Ліду Таран, пообіцявши не тільки випиляти Буратіно, а й подарувати іграшку Ользі Герасим’юк, яка на одному з ефірів покритикувала пластику телеведучої-танцівниці.

Хто міг подумати, що чарівна Вікторія мріє не про кар’єру акторки-моделі- співачки, а хоче допомогти станції юних техніків у селі Преображенське Херсонської області. Туди її привів брат Сашко. Всього рік у гуртку — і Віка вже переможець обласного конкурсу юних техніків «Мирний космос», — дівчинка сама знайшла і зробила модель реально існуючої космічної ракети! Ще вона захоплюється радіоорієнтуванням, вивчила азбуку Морзе, пише вірші, займається бісероплетенням. У неї немає корисливих бажань, тому що ця дитина вважає себе щасливою. Правда, дуже хотіла б зняти окуляри, оскільки страждає на короткозорість. Хоча одного разу Віка сказала, що хотіла б стати телеведучою, тому подарували їй LCD-телевізор і DVD-плеєр із функцією караоке.

Мама дівчинки вважає, що станція юних техніків зіграла величезну роль у долі її дітей, адже Віка — не єдиний винахідник у сім’ї. На гала-концерті губернатор Херсонської області оголосив у прямому ефірі рішення місцевої облради про виділення 260 тис. грн. на ремонт і оновлення обладнання станції юних техніків у селі Преображенське.

***

Кожна дитина — талановита по-своєму. Це аксіома. Важливо лише відчути цей талант і допомогти йому розвинутися — у відповідному середовищі. І тут уже й від ТБ (у тому числі) багато що залежить, з огляду на найрізноманітніші технологічні фокуси, навіть гуманітарні ініціативи... Як ось ця — недавня. Дай Боже не остання!