Акорди надії

Прощальними звуками фортепіанних концертів Рахманінова, Чайковського, Шопена завершився VII Міжнародний конкурс молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця. Інтрига зберігалася до останніх хвилин. Утім, результати вже відомі… Перше місце в старшій групі було вирішено не присуджувати. А в середній групі першу премію отримала 14-річна китаянка Вон Вай Інь, яка чудово відчувала шедеври світової фортепіанної музики.

У конкурсу Горовиця-2007 виявилося два ноу-хау. Перше: третій тур складався з двох етапів — півфіналу та фіналу. У півфіналі виконували фортепіанний квінтет і класичний концерт для фортепіано з оркестром. У фіналі всі любителі класичної музики, яким не вдалося безпосередньо бути присутніми на конкурсних виступах, дістали ні з чим не порівнянну можливість слухати прямі трансляції виступів в Інтернеті, на сторінці конкурсу в режимі on-line. Особливо це важливо для музикантів, які живуть в інших містах України і прагнуть не відставати від важливих подій музичного світу. Адже це вагома професіональна частина життя будь-якого виконавця чи педагога.

Традиційно конкурс пам’яті В.Горовиця відрізнявся найвищим виконавчим рівнем. Можна сказати, всі учасники, попри вік, мали яскраву індивідуальність, були чудово технічно оснащені й, безумовно, надзвичайно перспективними. Журі на чолі з композитором Мирославом Скориком було важко здійснити відбір на кожний тур, обираючи найкращих. У результаті за перемогу, виконуючи романтичні концерти у фіналі в день закриття конкурсу, боролася трійка найвитриваліших. І все-таки перше місце в старшій групі журі не присудило.

Загальновідомо, що конкурс такого рівня ставить перед піаністом умови, які розкривають особистість музиканта багатобічно. Виконавець має володіти всіма стилями від XVII до XX ст., різними напрямами національних композиторських шкіл. Колосальний обсяг вимагає від конкурсанта постійного піку форми, витримки та й міцних нервів. Природно, творча особистість не завжди перебуває в стабільному стані. Так було й на цьо­му конкурсі. Хтось був сильний у першому турі, а потім втратив кураж, а хтось цікавий у класиці, хтось у романтиці… Наприклад, один із найталановитіших учасників Максим Бандурін із Росії (V премія в старшій групі), на жаль, знітився на виконанні у півфіналі Бетховенського концерту. А от справжнє відкриття і сенсація — 14-річна китаянка Вон Вай Інь (I премія в середній групі), навпаки, показала себе дуже стабільним музикантом. Вона володіла феноменальним піанізмом і незбагненним для такого віку проникливим і осмисленим виконанням найскладніших творів, вершин світової фортепіанної музики, юна піаністка магічно впливала на слухачів, які переживали справжнє захоплення і відчуття дива. Зокрема під час виконання «Острова радості» К.Дебюссі і Першого концерту Ф.Шопена. Загалом, не стало одкровенням те, що серед лідерів конкурсу пам’яті В.Горовиця, як завжди, представники Китаю, Росії та України. Правда, нинішнього року до переможців приєдналися Франція та Польща.

Зачарував своїм витонченим, елегантним виконанням Вожеле Огюстен (IV премія в середній групі, Франція). А Міхал Шимановський (V премія в середній групі, Польща) показав себе тонким і поетичним музикантом. Професійно бездоганними були всі три тури, грав яскраво й радісно китаєць Лю Юнь Тянь (II премія в старшій групі). Представники російської фортепіанної школи — Арсеній Аристов (II премія, середня група) і Магда Амара (III премія, старша група), як завжди, демонстрували найвищий клас піаністичної майстерності. Запам’яталися виступи грузинських музикантів.

Успіху домоглися й піаністи України. У середній групі виділялися Марія Калугіна (III премія) — ясністю, організованістю мислення, Артем Ясинський (VI премія) — могутністю піанізму, захопленістю виконання. У старшій групі відмінну школу, яскравість, об’ємність звучання, воістину фрескову мальовничість демонстрував Олександр Поляков (III премія). Серйозно і гідно представили Україну Артем Канке (IV премія) і Анастасія Наплекова (VI премія).

Після конкурсу на переможців чекають насичені концертні турне. Молоді музиканти, за доброю конкурсною традицією, виступлять у найпрестижніших залах світу.

І хочеться сподіватися, що VIII конкурс пам’яті Володимира Горовиця пройде в шанобливій увазі, а не в дикому гуркоті динаміків навколо філармонії. І в майбутньому ніхто з потенційних учасників не відмовиться від конкурсу через якісь наші перманентні революції. Або ж, нарешті, прийде до влади справжня еліта, яка зможе об’єднати націю не тільки навколо конкурсу Євробачення чи фіналу Чемпіонату Європи з футболу, а й навколо не менш (а може й більш) вагомого у світі конкурсу молодих піаністів пам’яті Горовиця.