Звернення до молодих

6 декабря, 2013, 19:40 Распечатать Выпуск №46, 6 декабря-13 декабря

Я не знаю, що би роз'єднувало Вас сьогодні. Студентів Харкова і Львова, курсантів Києва і Севастополя. Шанувальників музики з Донецька і Тернополя. Просто щирих молодих людей. Тих, хто народився в Україні, і тих, хто абсолютно природньо відчуває цю землю Батьківщиною незалежно від місця народження. 

Звертаюся саме до Вас, хлопців і дівчат, приблизних ровесників нашої Незалежності. 

До молодих людей, чиє активне життя тільки починається. І буде пов'язане з цією країною.
Більшість з Вас тут буде жити, працювати, створювати сім'ї, будувати своє майбутнє. 

Звертаюся до Вас — до тих, кому зараз плюс-мінус 20—25. Саме до Вас іще й тому,
що не зовсім упевнений, що старше покоління добре почує мене й до кінця зрозуміє. 

А от за Вас чомусь я впевнений!

Останні події, які умовно можна об'єднати словом "Євромайдан", спонукають мене поговорити з Вами максимально відверто. Так, як говорять з близькими друзями, віч-на-віч. Називаючи речі своїми іменами. Розуміючи: дещо з почутого може комусь і не сподобатися.

Побачивши те, що сталося в суботу 30 листопада на Майдані, я написав емоційного листа до жителів Півдня і Сходу України. Я справді писав його, стримуючи сльози. І звертався до всіх не мовчати. Не мовчати про те, що сталося в Києві. Про те, що на Сході і Півдні, як виявилось, багато хто чомусь вважав проблемою лише Києва, до того ж штучно створеною все тим же Києвом і Західною Україною.

Я отримав реакцію на свій лист. Багато хто почав наводити мені аргументи. 

За і проти вступу в Євросоюз... 

Я сидів і думав... До чого тут взагалі Євросоюз???

Невже Ви думаєте, що я не написав би такого ж листа, якби силою розігнали майдан, що стояв за вступ до МС з Росією? 

Невже Ви думаєте, що я можу розділяти студентів, побитих кийками "Беркута" на "своїх" і "чужих"?

Невже Ви вірите, що я зміг би мовчати, коли б до в'язниці кинули мирних мітингувальників, які вийшли до адміністрації президента, що мав би інше прізвище або інші політичні погляди?

Невже Ви, молоді люди, справді відчуваєте себе розділеними на Схід і Захід? 

Я В ЦЕ НЕ ВІРЮ!

Це Ви на концертах "Океану Ельзи" заповнюєте стадіони Львова і Луганська, Дніпропетровська і Сімферополя, Донецька і Вінниці. Я сам бачив. І Ви бачили.

Це Ви вільно говорите і російською, і українською одне з одним. Я сам чув і розмовляв з вами обома мовами. 

Це Ви співаєте Гімн України разом з нашою збірною з футболу, яка теж, нарешті (!!!), повним складом співає його вголос. Я чув це.

Я був поруч з Вами на стадіоні в Стамбулі і гордо кричав "Ура!", коли донецький "Шахтар" виграв Кубок УЄФА. А потім передзвонив директору клубу з пропозицією від "Океану Ельзи" просто, без жодних умов, виступити на привітанні клубу в Донецьку.

Це Ви у Фейсбуці, Твітері і Вконтакті давно розвалили стіну між Сходом і Заходом, яка досі існує між представниками старшого покоління. Я знаю. Я сам спілкуюся з Вами там.

Не Ваше покоління стало солдатами у цьому абсурдному протистоянні. Генерали від політики зробили "гарматним м'ясом" покоління ваших батьків і дідів. Розділяючи і володарюючи відповідно до відомого принципу.

Українська чи російська?

УПА чи Червона армія?

Голодомор?

Тепер черга нової теми: 

ЄС — Митний союз?

Але ж найбільше від цієї "війни" страждаєте Ви, молоді люди.

Поки Ваші батьки в кухонних розмовах нападають одне на одного, Ваших ровесників б'ють палицями на вулицях. Б'ють і кидають до в'язниць, не розбираючи, звідки вони і якою мовою розмовляють. 

Тих, хто віддає накази, не цікавить, звідки Ви і за кого голосували. Ви для них — так, використаний матеріал. Матеріал для цементування нелюдських законів. 

Поки шахтарі з Червонограда й Донецька сперечаються, хто з них більше годує країну, чиновники без переконань і з гербом у вигляді грошових знаків успішно обкрадають і перших, і других. 

А щойно напруга спадає — кидають нову кістку погризтися. 

Невже Ви справді будете вестися на це? 

Я В ЦЕ НЕ ВІРЮ! 

Я усвідомлюю, що покоління Ваших батьків залишиться таким як є. Їхні погляди навряд чи сильно зміняться. Але хіба їм розбудовувати нашу країну в майбутньому? Хіба не Ви завтра визначатимете долю України? 

Ви, і тільки Ви. Більше нема кому. 

Я не знаю, що би роз'єднувало Вас сьогодні. Студентів Харкова і Львова, курсантів Києва і Севастополя. Шанувальників музики з Донецька і Тернополя. 

Просто щирих молодих людей. Тих, хто народився в Україні, і тих, хто абсолютно природньо відчуває цю землю Батьківщиною незалежно від місця народження. 

У Вас одна Батьківщина — Україна!

Ви просто не маєте іншої Батьківщини. 

Ні в минулому, як Ваші діди і батьки, що живуть спогадами та ностальгією.

Ні в майбутньому, як "ваші" політики, котрі тільки й думають, як би вивезти звідси своїх дітей. 

Не дайте політикам розвести Вас. 

Не дайте кухонним розмовам батьків розсварити Вас. 

Не дайте підступним міфам жадібно їсти ваші молоді душі. 

Я бачив Ваші очі!!!! В кожному місті України!!! Вони яскраві! І усмішки Ваші щирі!

Ваша енергія — це те, що об'єднує нас по-справжньому! 

Візьміть відповідальність на себе просто зараз — і Ви перетворите цю землю на діамант. Безмежно твердий і невимовно сяючий.

В ЦЕ Я ВІРЮ!

Тільки не мовчіть, заради Бога, не мовчіть! 

Оставайтесь в курсе последних событий! Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Заметили ошибку?
Пожалуйста, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Добавить комментарий
Осталось символов: 2000
Авторизуйтесь, чтобы иметь возможность комментировать материалы
Последний Первый Популярные Всего комментариев: 16
Выпуск №39, 19 октября-25 октября Архив номеров | Содержание номера < >
Вам также будет интересно