Избранные места из переписки с прокуратурой

…«Прокуратура Чернігівської області. Головному редактору газети «Дзеркало тижня» Володимиру Мостовому. У № 40 (619) від 30.09.2006 року опублікована стаття В. Фоменка та І. Хоменка «Зона поразки»… Як вбачається, відомості по кожному з наведених у вказаній статті фактів носять неповний узагальнюючий характер у досить вільній інтерпретації. Як наслідок, висновки, зроблені В. Фоменком та І. Хоменком, є передчасними та поверховими».

Ни одной строчки за нашей подписью в сороковом номере «ЗН» за этот год опубликовано не было. Упомянутый текст напечатан в номере тридцать седьмом.

«Особою, яка в статті «Зона поразки» фігурує як «кілер місцевого злочинного угруповання» та позначена літерою «М», найімовірніше може бути Марченко В.Ю., 1975 р. н., який проживав у Чернігові та помер 11.04.2005 р. в Чернігівському онкологічному диспансері через рак крові… У 2004—2005 роках у зв’язку з розслідуванням резонансних кримінальних справ, порушених за фактами вбивства Атрощенка, Бучковського та Литовченка, вищевказаний Марченко В. Ю. перевірявся на причетність до цих злочинів, а також до інших резонансних убивств, вчинених на території області…Проведеною перевіркою достовірних та достатніх доказів, які б вказували на причетність останнього до скоєння зазначених злочинів, не встановлено. У 2003—2002 роках внаслідок перерозподілу сфер впливу між акціонерами ЗАТ «Ринковий комплекс «Нива» виникли конфліктні ситуації, що стало приводом для появи у Марченка В. Ю. підозри про те, що він був заражений зацікавленими в його усуненні від справ ринку особами вищевказаною невиліковною хворобою шляхом поміщення до його автомобіля ВАЗ-21099 радіоактивної речовини». «…встановлено, що радіаційний фон в автомобілі не перевищує допустимих норм. Таким чином, для висновків про фізичне усунення Марченка В. Ю. або ж його умисне зараження невиліковною хворобою немає законних підстав».

В статье речь шла не о рынке «Нива». Отправной точкой ее стала информация о возможной причастности черниговской организованной преступности к убийствам, совершенным за пределами региона. В частности В. Гетьмана.

О «черниговском следе» в громких делах мы спросили народного депутата Владимира Стретовича. Тот ответил, что комитет по борьбе с коррупцией и оргпреступностью сведениями такого рода располагал. Вопрос был задан на пресс-конференции. Но, отвечая, Стретович назвал лишь первую букву фамилии подозреваемого. Каким образом областная прокуратура смогла угадать, что речь шла именно о Марченко? Ответ может быть один: черниговские прокурорские чиновники располагают теми же сведениями, что и киевские сыщики. Зачем переводить стрелки на другую историю? Кровавую, но местного масштаба?

…«08.06.2002 р. СВ по розслідуванню ДТП Чернігівського МВ УМВС в Чернігівській області порушено кримінальну справу №30/0646, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинула Падалка Н. С.» «…слідство проводилося на недостатньому професійному рівні, допущена тяганина. Це призвело до надходження обґрунтованих скарг потерпілої сторони. У зв’язку з цим прокуратурою області 12. 10. 06 у відношенні службових осіб спеціального слідчого підрозділу порушене дисциплінарне провадження, а у справі прокуратурою області надані додаткові письмові вказівки…»

…Смертельную травму Наталье Падалке нанес джип, в котором находилось три человека. Местный бизнесмен, его будущая супруга и будущая теща (она же — гражданская жена одного из руководителей области). Они ни от кого не прячутся. Времени, которое ушло у областной прокуратуры на переписку с областной милицией по поводу этого преступления, Советскому Союзу хватило, чтобы выиграть отечественную войну. Единственным результатом прокурорской активности пока являются «письменные указания». Уверены — этим дело и кончится. Потому что примерно за полгода до гибели Падалки упомянутый предприниматель сбил автомобилем «Опель-Омега» милицейский патруль (один милиционер погиб). Скрылся с места аварии. И в конце концов попал под амнистию. Досудебное следствие по делу вел следователь городской прокуратуры С.Овчаренко. Вдова погибшего милиционера жаловалась тогда на его действия. Безо всякого результата. Сейчас Овчаренко работает в прокуратуре области.

…«21.12. 2002 р. у підсобному приміщенні канцелярського магазину «Від олівця»… був виявлений труп Немировця Р. М., 1982 р.н., старшого продавця цього магазину. В ході розслідування даного факту прокуратурою м.Чернігова дійсно приймались рішення про закриття кримінальної справи, яке скасовувалося прокуратурою області та Генеральною прокуратурою України… 21. 12. 2002 р. Немировець Р. М. був знайдений в підсобному приміщенні з поліетиленовим пакетом на голові з наступною його фіксацією на шиї липкою стрічкою… Відповідно до висновку посмертної судово-психологічної експертизи (!? — Авт.) в передуючий самогубству час Немировець Р. М. перебував у стані психологічної кризи, що супроводжувалася порушенням його поведінки, наростанням ознак реактивної депресії, явищами емоційного стресу… По справі зібрано достатньо доказів, які вказують на те, що смерть Немировця Р. М. настала внаслідок самогубства».

Была ли гибель Руслана самоубийством — установить не удастся никогда. Прежде чем открыть под давлением прессы уголовное дело, прокуратура около года отстреливалась от матери погибшего казенными отписками. Упущенное время превратило расследование в безнадежный «глухарь». Тогда и была назначена пресловутая «посмертная судебно-психологическая экспертиза» — как последний шанс спасти честь мундира. А по горячим следам происшествия, насколько нам известно, не были выполнены даже самые элементарные следственные действия. Например, не сняты отпечатки пальцев погибшего, чтобы потом можно было сравнить их с отпечатками на рулоне скотча. Об этом, а также о прижизненных повреждениях на теле погибшего рассказал нам офицер милиции, на основании свидетельств которого мы и начали работу над темой. Его коллеги подтвердили: в то время, когда еще можно было во всем разобраться, никакие версии, кроме самоубийства, не отрабатывались.

…«08.04. 2003 р. прокуратурою м. Чернігова у відношенні бухгалтера Чернігівської міської лікарні № 2 Щербини Л. В. була порушена кримінальна справа №75/2395…».

А утром первого мая мертвую Ларису Щербину вынули из петли. Уголовное дело по факту смерти не возбуждалось.

…«З матеріалів справи слідувало, що в період з 05.03. 2000 р. Щербина Л. В. шляхом підробки платіжних відомостей на виплату заробітної плати працівникам лікарні отримала в касі і привласнила 6994,84 грн. та протягом 2001 2002 та перших двох місяців 2003 року аналогічним образом привласнила 7171, 22 грн.».

Не спрашиваем, как бухгалтер, не подписывающий в одиночку бумаги, мог годами мутить с финансовой документацией. Не спрашиваем о роли в произошедшем руководства больницы. Не спрашиваем, есть ли связь между тем, что Щербина оказалась в описанной истории крайней, и стремительным карьерным взлетом главврача второй городской В. Фаля. (Он не под следствие пошел, а в заместители к тогдашнему губернатору В. Мельничуку). Нас интересует другое.

Исходной точкой журналистского расследования была информация о том, что механизм воровства не соответствовал официальной версии. И суммы были очень значительными. Не рядовое хищение. А коррупция органов власти. Вот что интересовало нас в первую очередь. Публикации в «ЗН» послужили поводом для вмешательства Совета национальной безопасности и обороны Украины. Вот как отписалась областная прокуратура перед упомянутым ведомством (ответ от 15.09.05 № 07/1-2204-04 за подписью зам. областного прокурора Яся):

…«В ході розслідування встановлено, що в період з 03.03.2000 р. до 10.03.2003 року Шербина Л. В., зловживаючи службовим становищем, шляхом підробки платіжних відомостей на виплату зарплати та видаткових ордерів привласнила 78 772 грн. 06 коп».

Какой из ответов содержит данные, не соответствующие действительности — один или оба? Предусмотрена ли для прокурорских чиновников ответственность за предоставление прессе и (или) СНБО заведомо ложных сведений, и если да — кто в данном случае должен отвечать?

…«Стосовно не передачі в комунальну власність приватизованих комерційними структурами державних багатоповерхівок перевіркою встановлено, що житлова будівля на вул. Свердлова, 120… в м. Чернігові передана до статутного фонду ЗАТ «Чернігівоблбуд». В подальшому прокуратурою Чернігівської області до вказаного товариства пред’явлено позовну заяву про передачу вказаного будинку в комунальну власність. Рішенням господарського суду Чернігівської області позовні вимоги задоволені… Проте, будинок до комунальної власності не переданий, в зв’язку з чим прокуратурою області до Чернігівської міської ради внесений відповідний припис».

Вследствие незаконной приватизации государству был нанесен материальный ущерб (по данным самой прокуратуры — на 620 тыс. грн.). По этому поводу было возбуждено уголовное дело. Очень странное. Реальные действия по нему не предпринимались. Лица, провернувшие аферу с приватизацией, о нем даже не знали… Следствие умерло, не начавшись. 30.03.05 на нем поставил крест, констатировав отсутствие состава преступления в действиях руководства «Черниговоблстроя», упоминавшийся выше С. Овчаренко. На тот момент — начальник следственного отдела прокуратуры г. Чернигова.

«30.08.2005 р. прокуратурою області порушена кримінальна справа № 78/00782 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ВАТ «ЧеЗаРа». Після виконання всіх необхідних і можливих слідчих дій постановою від 29.06.2006 р. слідство зупинено на підставі ст. 206 ч.3 КПК. Дана справа вивчалась в Генеральній прокуратурі України».

«ЧеЗаРа» — радиоприборный завод, имеющий стратегическое значение для Украины. О том, как он погибал, как национальное достояние превращалось в элитные иномарки чиновников, рассказывалось в нашей статье «Без защиты». Статья вызвала негодование в прокуратуре. Но не обнародованными фактами. А тем, что мы не упомянули о возбужденном ею уголовном деле. Опять-таки — странном деле. Не удивимся, если те, над кем прокуратура занесла свой карающий меч, о нем и не слышали… Попытка выяснить подробности у следователя не удалась. Следователем оказался С. Овчаренко, работающий уже в прокуратуре области.

«У зв’язку з тим, що ствердження авторів публікації носять вкрай узагальнений та неконкретизований характер, а також не містять даних про осіб, причетних до неправомірних, на думку журналістів, дій, проведення більш ретельних перевірок їх доводів та вжиття додаткових, крім вищевказаних, заходів реагування, унеможливлене. Прокурор області А. Василевський».

Фамилии лиц, причастных, с нашей точки зрения, к разворовыванию области и преступлениям иного рода, мы называли постоянно. Но — безрезультатно. Два многократно упомянутых нами в негативном контексте лица баллотируются сейчас на пост черниговского мэра. Одно из этих лиц обнаглело настолько, что позаимствовало название нашей статьи «Жабки» и «бабки» и использует ее в своей агитационной кампании. Что же касается информации о тех, кто обратился в газету за помощью, то доверять ее Черниговской областной прокуратуре опасно. Судьба подобных сведений непредсказуема.

…Летом на наш электронный адрес поступило странное письмо. Справка о расследовании убийства предпринимателя, депутата Нежинского горсовета П-ка. Публикация документа подвергла бы опасности жизнь ни в чем не повинных людей. Ведь он содержал персональные данные свидетелей преступления.

Как выяснилось, материал предназначался для Генеральной прокуратуры. Прокуратура Черниговской области отправила его нам случайно. Хорошо, если только нам.