Жінки стають чоловіками: гримаси війни на ринку праці

Попри те, що цього року очікується зниження рівня безробіття до 14,2% проти 18,2% торік, проблем на цих теренах не меншає. Річ у тім, що такі цифри обумовлені швидким зростанням попиту на працівників в умовах обмеженої пропозиції, спричиненої подальшою міграцією за кордон, мобілізацією, потребою в адаптації внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та посиленням диспропорцій на ринку праці.

Вакансій побільшало

В інфляційному звіті Національного банку зазначається, що саме суттєве зростання попиту на працівників за обмеженої пропозиції призвело до скорочення рівня безробіття. Це підтверджують і дані Державної служби зайнятості, яка на початку цього року зареєструвала 32 388 вакансій проти 21 241 торік у цей самий час.

Працевлаштування, звільнення, відпустки під час війни: юристи відповіли на популярні питання

Така тенденція зберігатиметься й далі. За прогнозом НБУ, рівень безробіття 2024 року зменшиться до 14,2%, а в 2025−2026 роках впаде до 10−12%. Водночас він усе ще перевищуватиме довоєнні показники. І причини такого стану справ — не лише в небажанні чоловіків реєструватися в центрах зайнятості через боязнь бути мобілізованими, а й у зміні структури економіки, зовнішній та внутрішній міграції, нерівномірному відновленні за регіонами та галузями, посиленні невідповідності між потребами роботодавців і навичками працівників.

Цієї весни терміни закриття вакансій значно збільшилися проти весни 2023 року. Якщо найскладніші вакансії — вузькоспеціалізованих фахівців — вдавалося закривати за півтора місяця, то нині пошук може тривати до двох місяців.

Вакансії лінійного персоналу та менеджерів середньої ланки вдається закривати за два-три тижні. Основна проблема в цій категорії — локаційна. Якщо підприємство розташоване у віддаленому районі, тривалість пошуку зростає. Підбір охочих на посади керівної ланки займає не менш як два місяці. Загалом якщо порівнювати рік до року, то терміни пошуку збільшилися в середньому вдвічі проти торішньої весни.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

У німецькій опозиції закликали повернути додому українських біженців, які не хочуть влаштовуватися на роботу

Зарплата швидко зростає

Важливу роль у наймі відіграє заробіток. Якщо до 2022 року на зарплату 8–9 тис. грн на популярний сайт пошуку роботи надходило по 40–50 резюме за тиждень-два й обрати було з кого, то нині в невеликій мережі магазинів у столиці на ту саму позицію, але вже із зарплатою 10–14 тис. грн надсилають чотири резюме за місяць. Тобто вибір обмежений, а для вербування хорошого фахівця потрібна конкурентна заробітна плата.

Окрім зарплати (в травні середня зарплата у вакансіях на одному з найбільших порталів із пошуку роботи становила 20 тис. грн, і цей показник залишався незмінним протягом чотирьох місяців поспіль), для людей важлива стабільність. Бонуси у вигляді корпоративних абонементів на курси англійської чи до спортзалу вже не працюють. Набагато більше значення мають стабільність компанії, неплинність кадрів і атмосфера в колективі.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Як змінюється ринок праці в Україні: експерти кажуть, що на одну вакансію припадає одна кандидатура

Ейджизм і гендер іще трапляються

Та навіть за умов кадрового голоду, коли кількість вакансій зростає, а пошукачів дедалі меншає, серед роботодавців іще побутують упередження щодо віку кандидатів. І хоча в деяких галузях вони помітно слабшають, ейджизм зберігається як у бік молодих, мовляв, вони не мають досвіду, так і старших — вони негнучкі.

Щоправда, рівень ейджизму може зменшити й сам претендент на вакансію, якщо правильно складе резюме, зазначивши, що має жагу до знань, бажання стабільної роботи й не плекає надмірних амбіцій. А роботодавцям, зі свого боку, варто було б більше фокусуватися на професійних навичках і здібностях кандидатів. Водночас усі непрофесійні якості (вік, стать, сімейний стан) слід максимально прибирати з переліку необхідних для отримання посади.

За статистикою Держслужби зайнятості, на 1 січня 2024 року статус безробітного мали 96 120 осіб (торік на цю дату було 186 508). Із них жінок — 72 031 (74,9%), чоловіків — 24 089 (25,1%).

Через перекіс безробіття в жіночий бік стихійно розпочалося перенавчання представниць «слабкої» статі «чоловічих» професій. Таку практику для подолання дефіциту кадрів застосовують дедалі більше великих підприємств, які мають ресурс для кваліфікованого перенавчання персоналу. Розроблено спеціальні навчальні програми для жінок, системи перекваліфікації під конкретні посади, які раніше обіймали чоловіки.

Ринок праці в Україні змінився на користь пенсіонерів

Зі свого боку до цього процесу планує долучитися Мінекономіки, що забезпечить іще більшу увагу до програм перекваліфікації жінок. До того ж можливість фінансової підтримки таких програм перенавчання (як державних, так і з боку бізнесу) розгляне Європейський банк реконструкції та розвитку.

Це важливо ще й тому, що донедавна гендерне питання в українських компаніях гостро не стояло й на державному рівні не регулювалося. Ним опікувався переважно міжнародний бізнес, впроваджуючи глобальні програми створення рівних умов для жінок і чоловіків.

Утім, під час повномасштабної війни й наші роботодавці готові залучати жінок на нетипові посади, а українки і собі дедалі активніше відгукуються на такі вакансії й проходять перекваліфікацію.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Ринок праці у річному зрізі: зростання зарплат і брак робочих рук

Жінки на «чоловічих» посадах

Як це виглядає на практиці, можна простежити на онлайн-порталі з пошуку роботи Work.ua, де впродовж двох років повномасштабної війни спостерігають збільшення частки жінок і молоді до 25 років на ринку праці. Аналітики порталу, порівнявши склад нових пошукачів, які створили резюме в січні 2022 й 2024 року, дійшли висновку, що частка жінок збільшилася з 57 до 62%. І хоча масового руху жінок до опанування чоловічих професій наразі ще немає, це, ймовірно, таки стане тенденцією в найближчому майбутньому.

Вже нині «слабка» стать не є такою. На тлі підвищеного інтересу суспільства до військового рекрутингу жінки не пасуть задніх. За інформацією Міноборони, станом на початок 2024 року в українській армії служили 45,5 тисячі військовослужбовиць, із яких майже 13,5 тисячі мали статус учасника бойових дій.

Стосовно перекваліфікацій у цивільному житті слід зазначити, що більшість роботодавців хоче, аби жінки самі перенавчалися й приходили до них уже готовими спеціалістками. Втім, жінки змінювати фах не надто мотивовані, адже це вимагає сил, часу й коштів.

Підприємства, особливо середні та великі, відчувають дефіцит кадрів і охоче беруть жінок на вакантні місця. Ті ж попри те, що робота на нових посадах часто потребує не лише перенавчання, а й певних фізичних навантажень, погоджуються змінювати звичне життя.

Деякі великі компанії вже мають цілі жіночі команди, які обіймають «чоловічі» посади. Зокрема одна з міжнародних поштово-логістичних груп завжди мала в штаті чимало жінок. Однак через специфіку роботи (сортування, перевезення, логістику) дві третини персоналу раніше становили чоловіки. Частина з них пішла на фронт, тож на їхнє місце почали залучати жінок.

І якщо раніше складські команди більш як на 80% складалися з чоловіків, то тепер деякі підрозділи — на 70% із жінок, а в інших підрозділах це вже 50 на 50 чи навіть більше. Для цього компанія змінила деякі операційні процеси, а також упровадила технології заради комфортної праці жінок, які демонструють досить ефективну роботу.

Навіть металургійна група відомого олігарха, яка ще до війни почала наймати значно більше жінок заради вивільнення чоловіків для тих професій, де жінки не погоджувалися працювати, нині ще більше інтенсифікувала цей процес. Жінки професійно виконують складні виробничі завдання, керують високотехнологічним устаткуванням і велетенськими машинами, обіймають відповідальні технічні посади. Йдеться навіть про операторок підземного устаткування.