Європейська благодійність: ми і вони

У грудні 2012 р. британська організація Charities Aid Foundation презентувала дані щорічного світового рейтингу благодійності. Україна посіла 111-те місце, що відкинуло її на шість позицій назад, порівняно з 2011-м. Чому, незважаючи на традиційну щедрість української душі, вже третій рік поспіль наша благодійність усе не може потрапити в першу сотню рейтингу, обговорювали європейські та українські експерти в рамках візиту керівників донорських/благодійних європейських асоціацій у Києві 23-25 січня.

Цифри та факти

Донедавна лідерами з фінансування благодійних програм у світі вважалися США. Впродовж останніх десяти років американські фонди щорічно витрачали на свої благодійні проекти й ініціативи в середньому 30 млрд дол.

2010 р. Європейський центр фундацій у Брюсселі, що об'єднує близько 400 найбільших європейських фондів, уперше спробував зібрати офіційні дані країн - членів ЄС про кількість фондів, які працюють у регіоні, та про обсяг щорічних сум, які вони виділяють на реалізацію своїх програм. Результати приголомшили.

На сьогодні в Європі:

- зареєстровані й активно працюють понад 110 тис. благодійних фондів;

- у них трудиться в середньому від 750 тис. до 1 млн людей (пряме працевлаштування);

- щорічно фонди виділяють на свої програми близько 100 млрд євро.

А що в Україні? У Мін'юсті на кінець 2012 р. було зареєстровано близько 15 тис. фондів. Звісно ж, порівняно зі 110 тис. по всій Європі, вітчизняна цифра може видатися досить значною: у ЄС один фонд припадає на чотири з половиною тисячі осіб, в Україні ж - на три тисячі осіб. Але, як свідчить практика, лише мала частка всіх зареєстрованих вітчизняних фондів справді займається благодійною діяльністю. Крім того, розмитість законодавства дозволяє реєструвати під вивіскою "фонд" різні громадські організації, котрі практично не мають жодного стосунку до фондової діяльності - накопичення та перерозподілу благодійних ресурсів.

На жаль, на сьогодні в Україні неможливо підрахувати обсяги фінансування, що виділяється на доброчинність. Українська податкова звітність, на відміну від такої в європейських країнах та США, - закрита інформація, її публічність не є обов'язковою вимогою. На думку багатьох експертів, благодійні суми, які найчастіше ніде не декларуються, досить великі, особливо у сфері медицини. Наприклад, дороге лікування дитячої онкології найчастіше здійснюється за рахунок благодійних коштів. А загальна сума пожертв топ-десятки благодійників, за версією журналу "Контракти", становить 452,5 млн грн.

Законодавство

Із цим у європейців усе досить добре. Парламенти різних країн ухвалили понад 50 законів, що ними на даний час регулюються різні аспекти діяльності благодійних фондів (від потреб, на які можуть бути витрачені благодійні кошти, й до вимог до звітності та оподаткування).

Наприклад, аби відкрити благодійний фонд на Мальті, засновникам досить внести на його рахунок первинний внесок на суму 240 євро. В Австрії - 70 тис. євро. А у Франції від окремих засновників можуть вимагати внести у статутний капітал фонду не менше 1 млн євро.

Практично, в усіх країнах ЄС законодавчо закріплено вимогу публічної звітності фондів - один із інструментів, котрі стимулюють довіру до їхньої діяльності.

Єдина проблема, яку європейці намагаються вирішити останні 15 років, - це розробка спільного законодавчого
документа, який би регулював діяльність благодійних інституцій країн ЄС, дозволивши безперешкодно реалізовува-
ти міжнародні благодійні
проекти.

З одного боку, українське "благодійне" законодавство здається досить лояльним і
демократичним. З іншого - нинішня ситуація трохи пригнічує.

Упродовж 2008-2012 рр. експерти українського сектора доброчинності брали активну участь у розробці Закону "Про благодійництво та благодійні організації", зареєстрованого у ВР в новій редакції ще 2010 р. У липні 2012-го парламент проголосував за прийняття закону в другому читанні. Але підписаний президентом він був тільки цього тижня! Схоже, керівництво країни поки що не готове повною мірою оцінити роль, яку благодійні фонди та організації або вже виконують, або можуть виконувати в державі.

Благодійництво і держава

Європейці ж чітко розуміють можливості благодійних фондів і активно їх використовують.

Переживаючи наслідки фінансової кризи, багато європейських держав намагаються перекласти завдання і відповідальність за вирішенням окремих соціальних проблем на плечі приватних донорів-фондів. В умовах державного
бюджетного дефіциту стає вигідно, аби фонди взяли на себе окремі зобов'язання, впровадили нові соціальні програми, розробили й апробували моделі вирішення тієї чи іншої
проблеми.

Безпрецедентний приклад делегування функцій соціального захисту населення продемонстрували Нідерланди. У 2011 р. між урядом цієї країни та благодійним сектором було укладено соціальний контракт, у рамках якого фонди взяли на себе зобов'язання щодо фінансування та реалізації окремих держпрограм.

На думку президента Асоціації благодійних фондів Нідерландів Рієна ван Генда, сьогодні в країні створено всі умови для того, аби фонди могли на практиці апробувати вирішення тієї чи іншої гострої соціальної проблеми, узагальнити досвід і передати відпрацьовану модель державі для її подальшого повсюдного поширення. Так упродовж останніх років було відпрацьовано й запущено програми з професійної підготовки підлітків із кризових груп, розвитку дітей у ранньому віці тощо.

В Україні такий досвід є. Наприклад, чинну систему зовнішнього незалежного оцінювання розробив, апробував і передав державі фонд "Відродження". А тепер фонд спільно з Мін'юстом відкриває по всій території України юридичні консультації для незаможних громадян. Однак виконавчий директор МФ "Відродження" Євген Бистрицький відзначає: поки що це не система, а, швидше, виняток із правил.

Президент міжнародного благодійного фонду "Карітас Україна" Андрій Васькович вважає, що причина безсистемності - небажання держави втратити монополію в соціальній сфері, і це попри перманентний, упродовж десятка років, дефіцит держбюджету в соціальній сфері. Хоча видимість залучення благодійних фондів та організацій до вирішення соціальних проблем створюється, конкретних механізмів на рівні бюджетного кодексу та інших базових документів для практичної реалізації такої співпраці немає.

Фінансова криза

Фінансова криза вплинула на благодійний сектор як у Європі, так і в Україні. З одного боку, експерти стверджують, що, попри це, європейський сектор упевнено зростає. За словами голови Європейської мережі донорських асоціацій, віце-президента Асоціації благодійних фондів Іспанії Рози Галлего, в Іспанії в середньому щодня реєструється новий фонд, а німецький благодійний сектор поповнюється двома інституціями. Статистичні дані Асоціації фондів Франції свідчать, що за 2001-2010 рр. сектор благодійних фондів зріс на 60%. З іншого боку, чимало фондів криза примусила замислитися про мету і терміни
своєї діяльності.

Наприкінці 90-х років питання наявності ендаумента - цільового капіталу фонду - належало до розряду необговорюваних. Вважалося, що статутний (цільовий) капітал фонду, який вносився засновником на час його створення, а потім у міру розвитку поповнювався, необхідно інвестувати для отримання прибутків, а сама благодійна діяльність фонду має здійснюватися виключно за рахунок отриманих прибутків, забезпечуючи таким чином "довговічність" діяльності.

Сьогодні деякі фонди приймають рішення, відмовившись від ендаументу, спрямувати всі гроші на розв'язання однієї конкретної проблеми (10-
15 років). Коли фінанси вичерпуються, фонд закривається. Це досить інноваційний підхід: обмеження в часі виводить питання ефективності вкладень на перший план.

Ефективність

Ще одна значима тенденція європейської благодійності - перегляд фондами своєї діяльності з метою її пріоритезації та фокусування. Відмовляючись від широкого спектра проблем, вони зупиняються лише на кількох.

Зазначена тенденція пов'язана як зі зменшенням фінансових ресурсів, так і з оцінкою ефективності та довгостроковості результатів діяльності фондів. Директор Німецької асоціації фондів Ганс Флейш каже, що постійно думати про довгострокові результати благодійних програм його примушує досвід, отриманий в Індії. Його організація забезпечувала питною водою віддалені населені пункти цієї країни. В одному з місцевих сіл довелося потратити велетенську кількість зусиль, ресурсів та часу, щоб пробурити досить глибоку свердловину, по якій би надходила вода. Спочатку все було гаразд, але вже через рік обернулося катастрофою для села. Ґрунтові води опустилися нижче, це позначилося на місцевій флорі та фауні й закінчилося локальною екологічною трагедією.

Імідж

Імідж - сьогодні одна з ключових проблем фондів як у Європі, так і в Україні. Адже репутація, яку роками заробляє благодійний сектор, може бути миттю зруйнована некоректністю дій одного гравця.

У грудні 2012 р. фонд "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова на замовлення Українського форуму благодійників провели загальнонаціональне опитування з метою вивчити ставлення населення та його залученість у діяльність благодійних фондів і організацій.

Лише 21% респондентів підтримав благодійну діяльність фондів і благодійних організацій. Серед основних інструментів підтримки були: фінансовий внесок через благодійні скарбнички (43%); купівля товару, частина грошей від якої йшла на благодійність (21%); участь у благодійних акціях, організованих компанією-роботодавцем (16%); волонтерство (11%); банківське переведення-пожертвування (9%); купівля квитка на благодійний концерт (6%); благодійне СМС (5%); купівля благодійної листівки (2%).

77% опитаних відповіли, що зробили це, бажаючи допомогти іншим. Лише 6% - завдяки довірі до організації, яку підтримували. Серед найпоширеніших відповідей тих 79% респондентів, які не займалися торік благодійністю, були: "бо мене не просили це робити" (38%); "я не вважаю себе благодійником" (20%); "я не знаю про реальні потреби людей і благодійних організацій" (11%).

Отримані дані свідчать про недовіру до діяльності благодійних фондів та організацій, яка сьогодні склалася в українському суспільстві. Непрозорість, непідзвітність і закритість благодійного сектора, з одного боку, використання фондів у політичних цілях - з іншого сформували негативне ставлення до них і нерозуміння цінності й значимості благодійності для розвитку українського суспільства.

* * *

1 жовтня 2013 року в Європі вперше відзначатиметься День фондів. Хочеться вірити, що українська благодійна спільнота візьме активну участь в організації такого дня в Україні з метою популяризації благодійності та внеску вітчизняних благодійних фондів у зміну якості життя наших співвітчизників.