Добровольчі батальйони: на полі безправ'я

Учасники добровольчих батальйонів після завершення бойових дій ризикують стати фігурантами кримінальних справ. Адже їхній статус залежить виключно від того, яку позицію щодо них займає влада. Аби уникнути такої небезпеки, правозахисники пропонують врегулювати статус добровольчих батальйонів на законодавчому рівні. Ідеться про визнання того факту, що добровольці воювали в зоні АТО, а також про питання відповідних пільг та компенсацій для їхніх родин.

"Донбас", "Азов", "Айдар", "Правий сектор", "Шахтарськ", "Київ" і багато інших - сьогодні ці батальйони беруть участь у воєнних діях на Сході України поруч із регулярними військами. Спочатку формування озброєних українських добровольців мали сумнівний юридичний статус, проте згодом вони були частково легалізовані, формально підпорядкувавшись МВС або Міноборони.

Багато з них створюватися у квітні як батальйони територіальної оборони своїх регіонів із можливістю мобільно перекидати ці підрозділи для підтримки й інших регіонів. Інші виникли як батальйони і роти патрульної служби міліції особливого призначення - для захисту від злочинних посягань та охорони громадського порядку.

Однак питання статусу добровольчих батальйонів досі до кінця не врегульоване. Їхні учасники часто не хочуть приєднуватися до складу Збройних сил, бо переконані: будучи автономними, вони зможуть діяти ефективніше. "Якщо все зібрати під одним дахом, буде хаос і плутанина. Є різні відомства. Десь координується краще, десь гірше. Армія - дуже громіздка система",- вважає командир батальйону "Донбас" Семен Семенченко.

Багато хто з добровольців не має досвіду військової служби, але вони щодня воюють під прицілом бойовиків і готові покласти життя, аби врятувати країну. Так і стається: їх часто кидають в атаку без належної підготовки. Брак часу для тренувань, неузгодженість координації, неналежне обмундирування - ці проблеми неодноразово озвучували добровольці, які воюють у зоні АТО. Спорядженням бійців опікуються благодійники, тоді як держава обмежується мінімумом, який, утім, не завжди придатний для бою. Але навіть такий "мінімум" доступний не для всіх.

У той час як частина бійців добровольчих батальйонів оформлюються, наприклад, як співробітники міліції і отримують право на носіння зброї, інші з різних причин не вступають до міліцейських лав, а тому де-юре права брати зброю до рук не мають і формально можуть бути притягнуті за це до відповідальності. Правозахисники із Української Гельсінської спілки з прав людини вже фіксують випадки, коли таких добровольців – поранених – відмовляються приймати на лікування військові госпіталі, а прокуратура порушує кримінальні справи за фактами отримання тілесних ушкоджень.

Втім, після повернення додому їх можуть спіткати нові проблеми. Наприклад, учасників добровольчих батальйонів можуть звинуватити в ухиленні від військової служби, оскільки за паперами вони обліковуються як призовники. Адже документів на підтвердження їхнього місцезнаходження не видають. Кабмін досі не розробив порядку надання статусу учасника бойових дій.

Адвокат практики правової безпеки бізнесу АТ "Юскутум" Ксенія Проконова зазначає: "Тих, хто зараз захищає інтереси України, коли настане мир, можуть очікувати вкрай негативні наслідки. Зайво нагадувати, що флюгер любові влади дуже легко повертається у протилежний бік. Учасники незліченних батальйонів, які ростуть як гриби після дощу, часто не мають офіційного статусу і повноважень. У цьому зв'язку виникає безліч питань: від пільг і виплат до легітимності застосування сили і зброї. Ніхто не застрахований від порушення кримінального провадження після закінчення війни, яку навіть війною не визнали". Пані Проконова попереджає, що, за бажання, поранення учасника АТО на папері можна прирівняти до отриманого під час "поножовщини" після надмірного вживання алкоголю.

Добровольці заявляють, що йдуть воювати не за пільги і привілеї. Проте це не звільняє державу від зобов'язань, які виникають у неї в разі поранення або смерті учасника добровольчого батальйону.

Директор зі стратегічних справ Української Гельсінської спілки Михайло Тарахкало зазначає: "Якщо Україна визнає на своїй території діяльність добровольчих батальйонів, вона має нести відповідальність за їхні дії як перед третіми особами, так і перед учасниками цих самих батальйонів та їхніми родинами".

Адвокат Олег Веремієнко,до якого по правову допомогу зверталися бійці батальйонів, переконаний, що легалізувати батальйони потрібно якомога швидше. Адже нині маємо ситуацію, коли учасники батальйонів не бажають воювати під керівництвом МВС, представники якого на місцях часто мають не бездоганну репутацію. Така відмова позбавляє їх можливості легально здобути зброю, аби воювати з терористами. І будь-який факт здобуття, використання або транспортування зброї може бути використаний проти них.

Також, за словами Олега Веремієнка, вже виникають проблеми з доведенням факту, що боєць був поранений або загинув саме під час перебування в зоні АТО. А це означає, що жодної компенсації чи лікування ані учасники батальйонів, ані їхні родини отримати не зможуть.

Ксенія Проконова переконана, що уряд не поспішає видавати довідки людям, які перебувають у зоні бойових дій через те, що пізніше це стане вантажем обов'язків для держави. А це великі гроші. І на такі кроки держава не готова йти, тому й затягує процес.

Також правозахисники занепокоєні тим, кого і як добирають добровольцями до таких батальйонів. Чи проходять вони належну психологічну перевірку?

"Контролювати людину зі зброєю надалі вже набагато складніше. В армію мають іти люди з холодними головами. З іншого боку, дуже багато волонтерів, які надають допомогу, наприклад, з перевезення зброї, де-юре можуть розцінюватися як банди злочинних угрупувань", - каже Веремієнко.

Проконова також зауважує, що є питання – як потім відкликати силу: "Якщо учасник добровольчих батальйонів не перебуває в чітких рамках, йому потім складно зрозуміти, коли війна закінчилася".

Експерти переконані: із часом батальйони добровольців, які воюють на Сході України, можуть стати як основою оновленої професійної Української армії, так і загрозою для корумпованих чиновників. І в другому випадку, якщо не відбудеться радикальних реформ, навряд чи вони захочуть і далі миритися з корупцією, яка роз'їла зсередини систему національної безпеки. Питання в тому, чи не стануть завтра об'єктом переслідування ті, хто сьогодні, не роздумуючи, готовий віддати життя за Батьківщину?