Зворотний бік медалі

Нарада з представниками Асоціації фармацевтичних виробників України відбулася в Кабінеті міністрів України в листопаді 2009 року. На цій нараді було висловлено одностайну думку, що розвиток фармацевтичної галузі — пріоритет для країни, а громадяни нашої країни зможуть купувати в державних і комерційних аптеках дешеві вітчизняні високоякісні лікарські препарати. З цією метою передбачалося створити Держкомітет із забезпечення розвитку фармацевтичної та біотехнологічної промисловості. Особливу увагу було приділено питанню розвитку виробництва вітчизняних вакцин. І що ж? Наміри добрі. Хочу нагадати, що в роки незалежності України вже існували управлінські структури фармацевтичної галузі — концерн «Укрмедбіопром», Управління медичної промисловості Мінздоров’я України, Державний комітет з медичної та мікробіологічної промисловості України, а також безліч фармацевтичних асоціацій і величезна кількість посередницьких фірм, зайнятих перепродажем (звідси — ціни!) лікарських препаратів вітчизняних і зарубіжних виробників.

Першою ластівкою в розвитку фармацевтичної галузі країни було відкриття 6 січня ц.р. на базі Інституту ветеринарної медицини Міжвідомчого науково-експериментального центру з вивчення інфекційних хвороб. За півтора року на будівництво цього центру витрачено майже 13 млн. грн. вітчизняних платників податків. Про таку суму бюджетних коштів п’ять державних підприємств, які десятки років займалися виробництвом імунобіологічних (біотехнологічних) препаратів в Україні й виробляли понад 150 найменувань таких препаратів, могли тільки мріяти. А розрекламований, але ще не існуючий препарат, який не пройшов навіть доклінічного вивчення, вже рекомендується для лікування раку, грипу, гепатиту С, СНІДу. Як тут не погодитися з опублікованим 15 січня цього року в тижневику «Дзеркало тижня» інтерв’ю з директором Інституту молекулярної біології та генетики академіком А.Єльською, смисл якого зводиться до напрочуд простого твердження: кожен професіонал (звісно, якщо він професіонал) повинен займатися своєю професійною справою. Мимоволі на думку спадають слова з байки Крилова: «…беда, коль сапоги начнет тачать пирожник…»

Дивним видається і повідомлення від 7 січня про продаж державного Київського підприємства з виробництва бактерійних препаратів «Біофарма», яке досі входило до переліку стратегічних підприємств України і, фактично, єдине в країні вже понад сто років розробляє та виробляє імунобіологічні (біотехнологічні) препарати. До 1978 р. підприємство було виробничою частиною Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.Громашевського. Ці дві установи становили єдиний комплекс, головним завданням якого була боротьба з інфекційними хворобами людини. Цей комплекс (як Бактеріологічний інститут) був побудований у 1896 р. з ініціативи групи професорів Університету святого Володимира і цукрозаводчика Лазаря Бродського за його гроші та гроші киян. Пастерівський корпус інституту багато в чому скидається на виробничий корпус Інституту Пастера в Парижі, а М.Булгаков називав його «заміським палацом». Кілька століть тому його було включено до пам’яток архітектури.

У день відкриття Бактеріологічного інституту 21 жовтня 1896 р. творець вітчизняної протидифтерійної сироватки видатний вчений О.Павловський сказав: «Відкриваючи сьогодні Київський бактеріологічний інститут у матері міст руських після двох років нелегких зусиль і тяжких випробувань, усі ми повинні відчувати глибоке моральне задоволення. Історія буде вищим і справедливим нашим суддею. Історія не забуде періоду створення таких установ у країні, тому що такі акти не минаються для неї безслідно. Майбутнє оцінить наші труди й діяння, усе здорове, реальне й корисне, зроблене нами, ростиме і розвиватиметься». Інститут ім. Л.Громашевського та підприємство «Біофарма» мають висококваліфіковані професіональні кадри, традиції, величезний досвід у науці та виробництві біотехнологічних препаратів, оскільки виробництво вакцин, сироваток, генно-інженерних препаратів — це класична біотехнологія. В усьому світі такі установи очолюють люди з медичною або, у крайньому разі, біологічною освітою.

У зв’язку з імовірним продажем «Біофарми» постає запитання, де ж держава, відповідно до прийнятого в листопаді 2009 р. у Кабінеті міністрів рішення, планує налагоджувати виробництво вітчизняних вакцин? Економічна вигода для держави в результаті продажі «Біофарми» буде невелика, а втрата виробництва лікарських препаратів, що вже розпочалася, буде непоправною. (Так, уже припинено випуск сироватки АЦС О.Богомольця (єдиним у світі виробником якої було підприємство «Біофарма»), препарату для діагностики особливо небезпечного захворювання — лептоспірозу тощо).

Не зайве нагадати, що у прийнятій Верховною Радою і підписаній президентом «Програмі імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб до 2015 року» немає жодного слова про розробку й виробництво нових генно-інженерних імунобіологічних профілактичних і лікувальних препаратів. Висновок напрошується сам собою: Україна відстає від інших країн у розробці нових технологій і виробництві лікарських засобів нового покоління. Закуповуватиме їх за кордоном за сотні мільйонів доларів.

P. S. Згаданий у статті «У виборах президента переможе... Трохим Лисенко» препарат «лаферон» — перший в Україні медичний препарат, отриманий методом генної інженерії. Його створили Інститут молекулярної біології та генетики НАНУ (виготовлення субстанції) і державне підприємство «Біофарма», де з 1996 р. налагоджено серійне виробництво препарату.