В АНТАРКТИДІ НАРОДИВСЯ... ОНУК ВЕРНАДСЬКОГО

Не подумайте, що справді йдеться про родича великого вченого. Так назвали учасники VII Української антарктичної експедиції маленьке пінгвенятко, яке народилися прямо на території станції «Академік Вернадський». Зимівля завершилась, і полярники днями повернулися додому. «Ми привезли вам весну, — пожартував на офіційній церемонії зустрічі в Міністерстві освіти і науки начальник станції Віктор Ситов. — Коли ми їхали додому, в Антарктиді було плюс шість».

Зимівля виявилася дуже напруженою із самого початку: транспорт не зміг підійти до берега, і весь вантаж — 200-літрові бочки — доводилося допроваджувати на станцію на шлюпках, завантажуючи їх вручну. Але, попри складні погодні умови, позаштатні ситуації (наприклад, одного разу відмовив дизель і зимівники опинилися перед загрозою замерзання), полярники, у співробітництві з багатьма зарубіжними колегами, успішно виконали програму експедиції. На підтвердження вони подарували міністру освіти і науки Василю Кременю невеличкий камінь-кругляк — шматочок Антарктиди.

Вчені змогли «зазирнути» під антарктичний крижаний щит — для визначення потенційної рудоносності підлідних геологічних утворень. Взяли зразки криги і снігу деградуючих льодовиків — із їхньою допомогою можна вивчити атмосферу доіндустріальної епохи і порівняти її з сучасним повітрям та морською водою. Було апробовано методи дистанційного радіозондування близького космосу, здійснено міжнародний біполярний (Арктика й Антарктика) експеримент із вивчення впливу електромагнітних бур на стан іоносферного резонатора. Проводилися експерименти з визначення зв’язку геомагнітних (електромагнітних) явищ на планеті з екологічним станом усіх континентів (надалі ми, можливо, навчимося передбачати землетруси), а також вивчалися можливості використання природних енергетичних потоків для передачі інформації на великі відстані. Це, приміром, дозволить упровадити телемедицину, і тоді допомогу полярникам вітчизняні медики зможуть надавати прямо зі своїх кабінетів. Полярники проводили й біологічні дослідження. Так, вдалося з’ясувати, що природа Антарктиди сприятливо впливає на людину, знижуючи радіаційне забруднення організму: один рік на станції — і ти майже як «новенький». Вивчали полярники рослини — мохи і лишайники, і, звісно ж, пінгвінів дженту. Останні, так само як і їхні «співмешканці» по континенту тюлені, із задоволенням селилися неподалік станції. Тому, попри те, що до найближчого людського житла було 75 км криги і вітрів, полярники не почувалися самотніми. Станцію активно відвідували туристи — за час зимівлі їх побувало близько двох тисяч.

Як зазначалося, чимало досліджень мають економічну перспективу: від отримання плати за проведення тих чи інших розробок до розвитку цілих галузей народного господарства (скажімо, вихід на міжнародний «крилевий» ринок). Хтозна, можливо, саме полярники згодом виведуть країну зі стану затяжної «економічної мерзлоти»?