СОНЦЕ — ЖИВЕ? Є РЕЧІ, ЯКІ ВЧЕНІ ПОЯСНИТИ НЕ МОЖУТЬ. ПОКИ ЩО...

Пам’ятаєте, наприкінці березня тисячі людей скаржилися, що нездужають: підскочив артеріальний тиск, боліло серце, ноги підкошувалися від утоми, а голова немов налилася свинцем? У цей період різко зросла кількість інсультів та інфарктів, у багатьох загострилися хронічні захворювання, збільшилася кількість дорожньо-транспортних пригод і помітно пішла вгору крива самогубств. Одне слово, усілякі негаразди линули на нас, як із рогу достатку. А спричинило все це Сонце. На кінець березня — початок квітня припав пік 11-річного циклу його активності — повторюваного процесу, максимум якого може настати на півроку раніше чи пізніше. Про те, що це був пік, свідчила дуже потужна група плям, яка пройшлася диском світила. Вони виявилися настільки великими, що, коли на Сонце дивилися через темне скло, були добре помітні неозброєним оком. Тривалість «життя» таких плям безпосередньо пов’язана з їхніми розмірами. Якщо маленькі зникають через 5-7 днів, то великі можуть зберігатися 30 і навіть 40.

Наше прадавнє світило випромінює величезну кількість енергії. І якби вона не надходила зсередини, поверхня зірки давно б охолонула. Завдяки постійному підживленню температура поверхні Сонця утримується в межах 6 тисяч градусів. Але в місці перебування плями сильне магнітне поле перешкоджає перемішуванню речовини зірки, а отже, і надходженню енергії зсередини. Тому в таких місцях температура на тисячу-півтори градусів нижча. Коли на поверхні Сонця з’являється велика пляма з потужним магнітним полем, його силові лінії виносять із надр плазму. Речовина ніби виштовхується назовні. Відбуваються так звані корональні викиди. Заряджені частинки — протони й електрони, що рухаються зі швидкістю кількох тисяч кілометрів у секунду, якоїсь миті досягають Землі, де, взаємодіючи з магнітосферою, спотворюють магнітне поле нашої планети. Починаються магнітні бурі з усіма їх наслідками для зв’язку, навігації, радіопередач і нашого з вами здоров’я.

Та все ж чому людині стає зле — через сильні магнітні збурення чи через те, що на неї безпосередньо впливають заряджені частинки, які долетіли до землі? З цим питанням я звернувся до провідного наукового працівника Головної астрономічної обсерваторії Національної академії наук України, кандидата фізико-математичних наук Олександра ПУГАЧА.

Сонячні протони й електрони до нас просто не долітають, пояснив учений. Оскільки магнітне поле зірки виштовхує лише заряджені частинки, вони взаємодіють з магнітним полем Землі, зазвичай огинаючи її та сходячись до полюсів. Тому ми бачимо полярні сяйва.

— А взагалі, ви поставили запитання, відповісти на яке я не можу, — чесно визнав Олександр Федорович. — Втім, думаю, точної відповіді на нього не дасть сьогодні жодна з численних наукових дисциплін. На людині, що опинилася в сильному магнітному полі, воно загалом особливо не позначається — у кожному разі через годину, день або навіть місяць. Як казали древні: після цього — не означає через це. Звісно, можна, приміром, вибудувати ось такий, здавалося б, надпереконливий логічний ланцюжок. Речовина Сонця, що долетіла до Землі, спочатку вплинула на її магнітосферу, потім на магнітне поле, яке, можливо, якимось чином пов’язане з електричним полем... І далі в тому ж дусі. Проте існує маса інших ознак, що вказують на те, що «носій», який пов’язує спалахи на Сонці із самопочуттям землян, нам, на жаль, невідомий...

До сказаного Олександром Пугачем хотілося б додати, що магнітні поля активно використовуються в медицині. Не так давно магнітотерапію в одній з київських клінік проходив і ваш покірний слуга. Не впевнений, чи поліпшилося в результаті моє здоров’я, але те, що не погіршилося, це факт. Мабуть, учений правий: прямого, безпосереднього зв’язку між посиленням магнітного поля в сонячних плямах і самопочуттям людини не існує. Але тут мені закортіло з’ясувати одну річ. Оскільки наша зірка поступово вистигає, затемнення на її поверхні, про які ми говоримо (отже, і земні магнітні бурі), протягом історії людства могли змінюватися. Чи не посилюватимуться такі збурення з часом?

З природною еволюцією Сонця це ніяк не пов’язано, заспокоїв мене астрофізик. Принаймні очевидним чином. Активність Сонця триває мільярди років. Людська історія порівняно з нею — мікроскопічна порошинка. Найближчими сотнями тисячоліть характер сонячної активності — фізичної причини геомагнітних бур — цілком вірогідно, не зміниться.

Про її вплив на велику кількість геофізичних і біологічних процесів, що відбуваються на Землі, зараз не сперечається ніхто. Проте коли я спробував з’ясувати, який заклад Національної академії наук вивчає вплив сонячних плям і магнітних бур на здоров’я людей, виявилося, що цією проблемою наші вчені мужі не займаються. Ну а практикуючі лікарі обмежуються загальними рекомендаціями: радять бути в такі періоди особливо обережними, не перепрацьовувати, уникати стресів, стежити за артеріальним тиском тощо.

Наука не відповість на запитання про зв’язок між спалахами на нашій зірці та самопочуттям людини доти, доки не визнає існування тонких матерій і тонких енергій, вважає Олександр Пугач. Вплив космічних умов на людей, їхній фізичний і психічний стан складний і багатогранний. Коли на Сонці відбувається спалах, земні магнітовимірювачі його навіть не реєструють. Дослідникам так і не вдалося дотепер виявити той фізичний чинник, що переносить інформацію про події на нашому світилі безпосередньо в людський організм. Матеріального посередника між процесами, що відбуваються на зірці, й відчуттями людини як не було, так і немає. Крім відомих носіїв інформації або енергії від Сонця, існують і такі, про які ми поки що нічого не знаємо.

Для прикладу астроном навів незвичне явище, відкрите японським професором М.Такатою. Виявляється, швидкість згортання білка крові альбуміну залежить від розташування Сонця стосовно горизонту. За шість—вісім хвилин до того, як воно перетинає математичний горизонт, швидкість осідання альбуміну різко змінюється. І результат такий самісінький, навіть якщо горизонт затуляють гори або, скажімо, експеримент проводиться глибоко під землею. Інакше кажучи, чи потрапляють промені Сонця на досліджуваний об’єкт, абсолютно неважливо. Такий дослід повторювали десятки, якщо не сотні разів. Результат не змінювався. Неважко зрозуміти, що зі зміною стану крові може змінитися і самопочуття людини...

— На нас впливають також інші космічні чинники, — говорить Олександр Пугач. — Це відчувають мільйони людей. Але назвати конкретну причину цього сучасна наука не може. Швидше за все, йдеться не про електромагнітний вплив. Природа подібних випромінювань принаймні не фізична.

— Ви хочете сказати нематеріальна? — намагаюся уточнити я.

— Ні, зовсім не хочу, — відразу ж поставив крапку над «і» астрофізик. — У світі все матеріальне. Проте в цих випадках причина не визначається категоріями фізики. Тут не поле, не електромагнітне випромінювання — щось інше. Наприкінці березня передавали повідомлення різноманітних інформаційних агентств про результати вивчення знайденого в Антарктиді метеорита, які свідчать, що на Марсі може існувати життя. Ми з вами обговорювали цю проблему в інтерв’ю, надрукованому в «Дзеркалі тижня» два роки тому. Зараз газета може першою розповісти ще про одну ймовірну сенсацію. Про неї наприкінці березня повідомили на міжнародній нараді з геофізики у Франції два американських «сонячники». Йдеться про корональні викиди...

Як пояснив Олександр Федорович, зазвичай такі явища поодинокі — на кшталт вибуху снаряда. Але, проводячи спостереження з 1997 року, американці встановили, що інколи зустрічаються і здвоєні: спочатку відбувається викид невеликої маси з помірною швидкістю, а за ним — потужний «постріл» величезною масою, що летить набагато швидше. Через певний час другий викид наздоганяє первинний і з ним зливається. Тут відбувається найцікавіше. Це не просто додавання двох арифметичних розмірів (як, скажімо, 2 плюс 3 дають у сумі 5), а синергічне злиття, коли кожен з компонентів посилює загальний результат. Тому після об’єднання викид набуває нових властивостей. Учені вже зареєстрували 21 подібний випадок. Коли після такого злиття корональні викиди супроводжуються звучанням у радіодіапазоні (власне кажучи, через це вони і були виявлені), стає складно прогнозувати, коли вони потраплять на Землю. Але їх «прибуття» викликає сильні геофізичні збурення.

Такі викиди американці назвали канібалами. Другий викид ніби з’їдає попередній (але не поглинає його, у загальній сумі він існує). Отож, коли натрапляєш на настільки незвичне явище, наголошує астрофізик, мимоволі виникає думка: чи не можуть здвоєні корональні викиди здійснювати нині, у рік активного Сонця, особливо сильний вплив на нашу планету? Навіть не фізичним каналом, а тим, із тонкої матерії, про який згадувалося трохи раніше.

Тут мене можуть запитати, звідкіля ж, власне кажучи, беруться ці таємничі тонкі матерії? Що воно таке? Олександр Федорович на це запитання відповідає, як кажуть, без еківоків: це джерело езотеричне, наука тут поки нам не допоможе. Тонкі енергії й тонкі матерії існують у багатьох іпостасях. Це й аномальні явища, і віщі сни, і навіть уявлення про душу. Учений глибоко переконаний, що настав час розробляти інші, нетрадиційні пізнавальні принципи, які дозволили б досліджувати явища тонких, нематеріальних світів. Відповідно до узвичаєної наукової методології, результат експерименту стає фактом, коли його підтверджено незалежними дослідниками, отримано якесь раціональне пояснення і багаторазово повторено. Але в майбутньому, впевнений мій співрозмовник, головним інструментом пізнання стануть не фізичні прилади, а сама людина.

— Багато колег звинуватять вас у войовничому ідеалізмі, — застерігаю його. — Мовляв, це абсолютно ненауковий підхід!

— Час усіляких ярликів, сподіваюся, назавжди канув у Лету, — вважає О.Пугач. — Виявлення різноманітних «ізмів», прагнення зачесати всіх під одну гребінку завдало нашій науці величезної шкоди. Принцип «цього не може бути, тому що цього не може бути ніколи» варто поховати раз і назавжди. Стародавні відомості, що століттями лилися на Землю, несуть інформацію, що Сонце — живий організм. Неймовірно? Ви посміхаєтеся? А дарма. Життя і розумність — різні речі. Наприклад, комахи живуть, але розуму не мають. А розум спроможний існувати й поза фізичним, точніше сказати, фізіологічним організмом. Сонце як складна метафізична істота випромінює безліч різноманітних видів енергії, що живлять не тільки Землю, але і всю Сонячну систему.

— Але ж Сонце — лише одна з мільйонів зірок, що існують у Всесвіті, — намагаюся точніше визначити предмет розмови. — Виходить, ми говоримо про всі схожі небесні тіла?

— Звісно, — погоджується астрофізик. — Весь Космос — живий організм. Можливо, у нашій бесіді я повівся не зовсім коректно стосовно читачів, що виховані у матеріалістичному дусі і притримуються інших, аніж я, поглядів. Тому, мабуть, сформулюю свою думку інакше. Про наше світило ми знаємо більше, ніж про будь-яку іншу зірку. Проте стверджувати, що всі процеси, які відбуваються на Сонці, вже відомі, звісно, не можна. Перед вченими, що вивчають світило, стоїть маса запитань, на які немає відповіді. І чим далі, тим їх стає більше. Тому не можна виключати, що, крім тепла, світла, енергії й заряджених частинок наша зірка випромінює ще й інші, не відомі науці, різновиди енергії. Про це вже можна говорити не припускаючи, не як про сміливу гіпотезу, а спираючись на факти. І, можливо, саме такі різновиди енергії впливають на людину.

— Коли на Сонці з’являється багато плям, — переконаний Олександр Федорович, — воно ніби активніше дихає. Втім, подібні явища, — речі цілком збагненні. Я аж ніяк не агностик і тому вірю, що наука, зрештою, їх осягне. У ній час від часу повинні відбуватися революції. В їх процесі парадигма, тобто комплекс знань, на яких засноване наше уявлення про світ, докорінно змінюється. Мені здається, що подібний момент назріває. Принаймні в тій галузі, якою я займаюся, — в астрофізиці. Тут сьогодні занадто вже багато знаків запитання.

Тепер активно розвивається геліобіологія, фундатором якої вважають російського вченого Олександра Чижевського. Але біда цієї науки в тому, що вона оперує винятково фізичними категоріями. На превеликий жаль, у її арсенал не ввійшли поняття, притаманні езотериці. Якби таке об’єднання відбулося, вважає вчений, геліобіологія стала б однією з провідних наукових дисциплін. Вона б відкрила нам, якими нам треба бути, щоб гармоніювати з сонячною аурою...

Ідеї, висловлені Олександром Пугачем, не дуже схожі на традиційні «обтічні» пояснення інших наших фахівців. Але, погодьтеся, його точка зору, незважаючи на всю її оригінальність, дуже раціональна. А головне — вона багато що пояснює. Ні, справді, інколи незвичний погляд на навколишній світ надзвичайно корисний. Це настільки ж відповідає дійсності, як і те, що традиційній науці час від часу просто необхідне хороше потрясіння.