«Сон розуму породжує чудовиськ»

У дискусії про ГМО насторожує насамперед маніпулятивний характер доказів, яким грішать обидві сторони. Складається враження, що вони більше зацікавлені не у встановленні істини, а в нав’язуванні власної точки зору.

Тут ми зіштовхуємося з особливістю сучасної науки: перевірка її висновків, від яких великою мірою залежать наші життя та добробут, безпосередньо не доступна пересічному громадянину. Він змушений довіряти авторитетові вченого, покладатися на його сумлінність. Окрім того, сама діяльність наукових лабораторій закрита завісою таємності. Неодноразово доводилося бачити, що коли мова заходить про генну інженерію, навіть освічені й аж ніяк не дурні люди вибудовують свої докази на якомусь містичному жахові, котрий можна порівняти хіба що з уявленнями архаїчних спільнот про злих духів та чаклунство. Саме цей жах робить суспільство уразливим до поширення забобонів, на яких хтось намагається нажитися. Звідси й перше запитання, над яким доречно замислитися думаючій людині: а кому все це вигідно?

Поміркуймо тверезо, щоб не вестися на прийоми, з допомогою яких нами намагаються маніпулювати.

Перший прийом. Ось запитують: шкідливі ГМО чи ні? Але генетично модифіковані — це цілий клас різних організмів, отриманих до того ж різними способами, з використанням десятка різних технологій. Спільне в цих організмів тільки те, що в них у певний спосіб змінено і скориговано спадкову інформацію «в обхід» механізмів, які діють у звичайних природних умовах. Формулювати питання таким чином — все одно що запитувати, чи шкідливі всі без винятку рослини, всі без винятку речовини тощо. Якісь ГМО можуть виявитися небезпечними, якісь — ні. Питання в тому, як виявити перші (тобто небезпечні), якого роду перевірки забезпечують надійність і безпеку використання цих технологій і конкретних продуктів, отриманих із їх допомогою.

Погодьтеся, нерозумно робити висновок, що всі рослини отруйні, на підставі того, що хтось отруївся, з’ївши листок якоїсь однієї рослини.

Другий прийом. Кажуть, що використання ГМ-технологій — ризиковане, що, хоч на сьогодні не зареєстровано фактів негативного впливу ГМ-продуктів, теоретично можливі механізми, які призведуть до згубних наслідків. Річ у тому, що ризик — не абсолютна величина, це співвідносна міра можливої реалізації подій, які загрожують втратою чогось цінного. Тому рівень ризику можна оцінити, лише зіставляючи частоту появи тих або інших подій, враховуючи наявну систему цінностей та суб’єктивне сприйняття загрози. Саме на останнє й розраховані підтасування інформації, якими можна добряче деформувати цю оцінку у вигідний комусь бік. Ось приклад. Щороку на дорогах країни гинуть і калічаться більш як десять тисяч людей. За десять років у всьому світі ця цифра становитиме понад мільйон нещасних випадків — цифра, між іншим, порівнянна із втратами у світових війнах! Ви після цього не боїтеся сідати за кермо? За ті ж таки десять років не зареєстровано жодного випадку отруєння ГМО. Чому ж ГМО здаються страшнішими? Відповідь проста: автомобіль — це те, що ви можете контролювати самі, і його використання підкріплене вашим особистим успішним досвідом. А ГМО — це небезпека, яка від вас не залежить, — і якщо вам навіяти думку, що це перебуває в руках зловмисників, ви охоче співчуватимете борцям із цією «гидотою». А де гарантія, що помисли «борців» чисті?

Крім того, говорячи про можливі негативні наслідки, часто спотворюють перспективу порівняння (вам показують одне, але навмисно відвертають увагу від іншого). Чи реальні всі ці процеси, які можуть спричинити негативні наслідки від використання ГМО? Так, але… все це можливе і без їх використання! Про це чомусь мовчать. Понад те, скупченість населення у великих містах, монокультури на полях, хімічно агресивне середовище (від викидів, стоків промислових підприємств), зменшення біорозмаїття (втрата багатьох видів тварин і рослин, цілих екосистем) — усе це містить набагато більше ризиків! Усі механізми, через які можуть проявитися випадкові негативні наслідки ГМО, — це механізми, що вже діють, це природні механізми, які спричиняють, до речі, те розмаїття живого, котре бачимо навколо нас. І вони також потенційно можуть породжувати вкрай неприємні для нас наслідки. Подумайте тільки, що може статися, якщо з’явиться випадково мутований вірус грипу з дією ВІЛ-інфекції.

Крім того, чомусь акцентують увагу саме на випадкових «збоях». Але ж набагато більший ризик прямий — від цілеспрямованого використання генної інженерії у військових цілях! А про перспективи, що відкриваються тут, я краще помовчу. То що ж, заборонити генну інженерію взагалі? Вас ніхто не послухає, тому не забиваймо собі голову романтичними дурощами. Але ті, хто хотів би, щоб ми були цілковито беззбройними, наполягатимуть саме на забороні у нас генної інженерії. У них своя залізна логіка. Звісно, така заборона може бути ухвалена з політичних мотивів, та аж ніяк не тому, що генна інженерія «шкідлива».

Ось іще приклад. Постійно акцентують увагу на можливих непередбачуваних змінах у генофонді, пов’язаних із використанням ГМО. Але мовчать про те, що така ж сама небезпека криється у... поширенні медичної допомоги. Саме так. У сучасному суспільстві дитяча смерт­ність зменшилася в рази, порівняно із суспільствами традиційними. Серед інших масово виживають діти з генетичними дефектами. Хто може точно передбачити, до чого це призведе через п’ять-сім поколінь? Адже ці дефекти поступово накопичуються. Проте нікому не спадає на думку оголосити медицину небезпечною!

І, нарешті, третій прийом, пов’язаний із маркуванням продуктів харчування. На перший погляд, ідея резонна: споживач повинен мати вибір. Але вибір цей фактично ілюзорний! (Прийом цей так і називається: формування ілюзорного вибору.) Уявіть собі дві однакові упаковки чогось їстівного. На одній написано: «Не містить генетично модифікованих продуктів», на іншій — нічого. Яку обере більшість? Правильно, першу. Про всяк випадок, адже даремно не писатимуть, а що як у другій є щось шкідливе. Тобто вас уже програмують на вибір на користь першого продукту. Які проблеми вирішує це маркування? Та жодних. Є ризики, пов’язані зі змінами у генофонді? То як на це вплине маркування? Адже все одно ГМО продовжують використовувати. Заборонити взагалі? Тоді навіщо маркувати? Нікому ж не спадає на думку писати на упаковці кефіру «Не містить ціаністого калію». Зробити цінову вилку: із ГМО дешево, без — дорожче? Тоді під удар потрапляють незаможні. Фактично це маркування лише створює додаткові проблеми, формуючи підґрунтя для ятрогеній (недовірливі люди постійно побоюватимуться, чи не з’їли вони чогось «модифікованого», і прислухатимуться до своїх відчуттів). Що я як споживач отримаю від цього маркування? На жаль, тільки папірець, але жодних гарантій. Правда, мені доведеться за цей папірець заплатити. І хтось, звісно ж, постарається, щоб існував єдиний сертифікаційний центр, і всі виробники купуватимуть у ньому (і тільки в ньому!) експертизи, і папірці, які дають горде право писати «не містить ГМО»...

А неугодних легко поставити на місце: привезли, скажімо, ви партію кукурудзи, взяли пробу, і вам кажуть: «є ГМО» (а на вушко так вкрадливо: «але за півціни заберемо, тільки ти про це нікому...»). І як ви доводитимете, що ГМО там немає? Ось, до речі, і відповідь на питання, кому це вигідно. Щоправда, не єдина...