ШТУЧНИЙ ГЕНЕТИЧНИЙ КОД

Поки «традиційні» генетики б’ються над розшифровкою генетичного коду живих істот і святкують чергові перемоги, деякі вчені докладають усіх зусиль, щоб створити альтернативні форми життя. Такі організми (для початку, як заведено, бактерії) з «новаторськими» хімічними ланками у ДНК і синтетичними будівельними блоками для синтезу власних протеїнів будуть дуже корисними у дослідженні «нестандартних» біохімічних процесів і в синтезі тих фармацевтичних чи навіть електронних матеріалів, що не можуть вироблятися нині існуючими живими організмами. Ця робота виходить далеко за межі сучасної генної інженерії, що вирішує завдання перекомбінації вже існуючих генетичних послідовностей і трансферу генів від одних організмів до інших.

Всі живі істоти на Землі мають, попри своє розмаїття, єдиний чотирилітерний генетичний код, кожна літера якого відповідає одному з чотирьох основ ДНК — аденіну, тиміну, гуаніну і цитозину. Різноманітні трилітерні комбінації, у свою чергу, кодують одну з 20 амінокислот, будівельного матеріалу для протеїнів. Девід Тіррель, який очолює відділ хімії та хімічної інженерії в Каліфорнійському технологічному інституті, вже зміг отримати бактерію, що синтезує білок зі штучною амінокислотою. Цей білок має інтактні властивості тефлону і, як очікується, буде використовуватися в майбутньому для створення штучних кровоносних судин.

Втім, як оцінюють ситуацію найзавзятіші оптимісти, на момент створення штучного генетичного коду має пройти ще як мінімум 5—10 років. Поки ж учені досягли значних успіхів з вирощування окремих видів бактерій у середовищі, що містить штучно синтезовані амінокислоти. За певних умов бактерії можуть почати використовувати ці амінокислоти для синтезу білків, але, найімовірніше, або вимушено, або помилково. І зафіксувати ці помилки вдається вкрай рідко. Наприклад, блокувавши синтез ферменту, що бере участь у корекції ушкоджень генетичного коду. Або ж створивши спеціальні транспортні молекули, що доставляють чужорідну амінокислоту в місця збирання протеїнів.

Статті, що описують обидві ці методики, з’явилися ще в квітневому номері журналу Science. Однак реакція ученого світу на ці повідомлення досі залишається дуже стриманою. Хоча Джонатан Кінг, професор молекулярної біології з Массачусетського технологічного інституту, вважає, що необхідно терміново вживати найжорсткіших запобіжних заходів. Втім, самі творці таких мікромонстрів стверджують, що вийти з-під контролю і поширитися в довкіллі вони не можуть. Хоча б тому, що для життєдіяльності їм потрібні ці самі синтетичні амінокислоти, натрапити на які за межами лабораторії в них практично немає шансів. Для когось це дійсно звучить заспокійливо.