Щоб не відставати, треба бігти швидше

Народження фонду «Завтра.UA», потім виявлення переможців конкурсу стипендіатів цього фонду, що тривав майже рік, проходило без жодного рекламного шуму. І це дивує, оскільки помпезність реклами навіть незначного соціального заходу — неодмінний атрибут нашого теперішнього буття. Лише коли підготовку було завершено, а переможці відібрані, на вручення 201 стипендії (кожна — 500 гривень на місяць на час навчання в університеті) були запрошені преса і телебачення.

Отоді в організації свята проявилася присутність піарників високого класу. На це торжество із США прилетіла перша жінка-астронавт українського походження Гайдемарі Стефанишин-Пайпер, їй асистували український космонавт Леонід Каденюк і бразильський письменник Пауло Коельо. Атмосфера, яка панувала в авіаційному ангарі в Гостомелі, мимоволі давала зрозуміти, що тут і зараз відбувається подія, яка має вдихнути у долю українського промислового відродження нові сили, а ці молоді люди, котрим тиснули руки і говорили гарні слова такі знамениті гості, мають створити нові дива техніки, які доведуть усім — геніальні інженери і вчені в нашій країні є і нині.

Стипендії одержали студенти із 12 університетів України. Як заявив засновник фонду, це лише початок великої програми. Кореспондент «ДТ» побував в одному з університетів, студенти якого успішно брали участь у конкурсі, — Національному гірничому університеті (Дніпропетровськ), щоб дістати відповідь на запитання: яку роль такі заходи відіграють у приведенні освітньої системи України до міжнародних стандартів?

— Останніми роками в українській промисловості відчувається певне пожвавлення, — розповів ректор НГУ академік НАНУ Геннадій Півняк. — Тому різко зріс інтерес бізнесу до всебічно підготовлених молодих фахівців. Створення Віктором Пінчуком фонду «Завтра.UA» — точна ознака того, що в нашій країні найбільш далекоглядні люди усвідомили роль якісної освіти для розвитку країни.

Зрозуміло, не можна налагодити серійне виробництво геніїв або видатних топ-менеджерів, але співробітництво з бізнесом дозволяє вузу відзначити найкращих студентів за рахунок спеціальних стипендій, стажувань за рубежем, а в тих, зі свого боку, за рахунок цього з’являється додаткова мотивація до навчання.

— Геннадію Григоровичу, не секрет, що рівень підготовки випускників шкіл падає. Як ви забезпечуєте потрібний контингент для вашого вузу?

— У НГУ усвідомлюють те, що коли у вузі не буде відпрацьовано алгоритм пошуку талановитих абітурієнтів, то незабаром нас витіснять із ринку вищої освіти. Молодь провінційних міст відрізняється великою працьовитістю і бажанням чогось домогтися, тому вона частіше набагато краще підготовлена і краще орієнтована. Окремо хотів би відзначити наших абітурієнтів із Жовтих Вод, Павлограда і Донбасу. У них є традиції, властиві регіону. Їх передали дітям батьки, котрі працювали в різних галузях. Такі студенти швидше реагують на інновації, які поліпшують умови праці. Ми вже кілька років приймаємо дітей із цих регіонів. Вони помітно випереджають дніпропетровців і під час навчання. Як приклад: серед переможців конкурсу фонду «Завтра.UA» є представники з Добропілля — Микита Соколовський і Сергій Смоляк, із Павлограда — Костянтин Кравченко і Сергій Козлов. Важливо, що студенти готові скрутної хвилини прийти на допомогу. Це ми відчули, коли взимку вийшли з ладу котельні. Діти з розумінням поставилися до тимчасових труднощів. Нині ми переводимо гуртожитки на індивідуальні котельні, аби більше не випробовувати терпіння наших студентів.

Отже, орієнтація на пошук абітурієнтів у провінції дуже перспективна — тестування абітурієнтів у різних містах дозволяє добирати талановитих людей, які інакше залишилися б за бортом. Річ у тім, що серед молоді, яка живе в провінції, чимало соціально незахищених. Буває, їм навіть задорого купити квиток, щоб приїхати на іспит. Тому потрібна система для пошуку талантів у малих містечках і селах. Тільки вона дасть їм путівку в життя.

Проте відібрати — це ще півсправи. Потрібна система і для підтримки здібної молоді під час навчання в університеті — з цією метою створена програма «Завтра.UA». Щось аналогічне необхідне і для тих, хто виявив себе під час навчання, але може бути втраченим для науки після закінчення вузу. Для цього у нас є програма «Нам — тридцять». Вона призначена для підтримки молодих дослідників, котрі поглиблено вивчають фундаментальні спеціальні дисципліни. У ній задіяно близько 70 молодих кандидатів наук. У програму закладений і суто прагматичний інтерес — якщо молоді вчені працюють на інноваційні проекти, то не залежатимуть лише від державного фінансування і самі принесуть в університет гранти. Такий підхід мимоволі навчає менеджменту.

Ми йдемо шляхом не тільки добору талантів, але й виховання таких абітурієнтів для свого університету. Тому десять років тому в НГУ був створений ліцей. У підготовці ліцеїстів беруть участь професори гірничого університету — цей навчальний заклад дає серйозну фізико-математичну підготовку з гарним знанням іноземних мов. 80 відсотків випускників залишаються в нашому вузі. До речі, ліцей дає освіту, яка дозволяє університету брати участь у програмах, запропонованих бізнесом.

— Болонський процес ставить перед університетами завдання навчання студентів на найсучаснішому обладнанні, якого, можливо, ще немає і в промисловості. Такі придбання потребують величезних витрат. Як ви впораєтеся із цим завданням?

— Правильно, у нас грошей на це немає, тому поки що ми організували з німецькими колегами віртуальні навчально-наукові лабораторії, які дозволяють за допомогою Інтернету якісно працювати на обладнанні з Німеччини. Звичайно, це лише тимчасовий вихід. Треба купувати найсучасніше обладнання, орієнтуючись на бізнес. Студенти повинні працювати на ньому буквально з другого курсу. Порятунок — в організації навчально-науково-виробничих комплексів, які саме і дають надію на реалізацію таких непростих цілей. Ми дуже цінуємо марку університету, тому вибудовуємо наш розвиток, орієнтуючись на рівень дослідницького університету. Проте в усьому, що пов’язане з науковим бізнесом, ми багато чого поки не вміємо робити. Великі надії покладаємо на активне співробітництво з університетами Німеччини, США, Польщі, Британії, Франції, Іспанії. Нас тішить те, що бізнес із можливими серйозними інвестиціями вже повірив у нас і така програма почала реалізовуватися з початку нинішнього навчального року.

— Відтоді, як держава зняла із себе будь-які зобов’язання з працевлаштування випускників українських вузів, вони шукали роботу самостійно. Проте старий критерій — заповнити вакантну посаду — уже не задовольняє роботодавця. Йому важливий результат. І...

— Саме тому в деяких галузях уже триває пошук найкраще підготовлених фахівців. Зарплати багатьох із них досягли таких розмірів, що їм можуть позаздрити навіть західні колеги. У зв’язку з цим колишня байдужість вузів до працевлаштування своїх випускників починає змінюватися зовсім іншою поведінкою. Зарплата випускника університету, яку йому готовий надати бізнес, стає найвищою оцінкою освіти в конкретному вузі.

Найдалекоглядніші бізнесмени вже шукають шляхів, як готувати собі талановитих і високопрофесіональних інженерів і управлінців. Мабуть, уперше такі пропозиції нам були висловлені міжнародною науково-промисловою корпорацією «Веста» (президент Віктор Дзензерський) і державною холдинговою компанією «Дніпровський машинобудівний завод» (генеральний директор — Михайло Фількин). Це відомі передові підприємства країни, які працюють спільно, їх акумулятори поставляються до шести країн Європи. Тут закупили сучасні технології, провели низку удосконалень, використали новітні матеріали й елементну базу, технології і вже працюють над проектами майбутнього, зокрема над акумуляторами для електромобілів і відновлюваних джерел енергії. Але для цього їм потрібні спеціалісти з добрим інженерним мисленням, і керівництво підприємства до 40 відсотків нашої програми цільової підготовки студентів формує під своє розуміння подальшого розвитку цього напряму.

Аналіз проектів, які сьогодні буквально ширяють у повітрі, привів керівництво НГУ до ідеї створення навчально-науково-виробничих комплексів за участю досить потужних промислових корпорацій. Один із них сформувався з корпорації «Веста», Дніпровського машинобудівного заводу, конструкторського бюро «Дніпровське» і нашого університету. Реалізація ідеї цілеспрямованої підготовки молодої керівної ланки для цих передових із величезним потенціалом підприємств, які стрімко розвиваються, виявилася дуже плідною. Наш перший навчально-науково-виробничий комплекс назвали «Енергія».

Поки ми стоїмо на початку шляху. Перша хвиля студентів, які готуються за цією програмою, становить близько 50 осіб. Це майбутні фахівці у галузі інформаційних технологій, телекомунікацій, електроенергетики й автоматизованого електроприводу й економіки плюс обов’язкове знання іноземної мови, а то й кількох. Для цього у нас в університеті працює п’ять лінгвістичних центрів, які вже здобули визнання: Британська рада, Гете-інститут... До речі, наш університет — єдиний із технічних вузів, з ким співпрацює Гете-інститут. Крім того, у нас є Центр культури української мови імені Олеся Гончара, створено Інститут гуманітарних проблем, є дніпропетровське регіональне відділення Інституту козацтва Інституту історії України НАНУ. Слід зазначити: молодь усім цим цікавиться, що дає можливість виховувати її в традиціях української державності. Звичайно, це не типово для технічного вузу, але ми упевнені, що гуманітарна складова підвищує креативність, розвиває інноваційне мислення і, відповідно, конкурентоспроможність наших випускників.

— Геннадію Григоровичу, оскільки ви представляєте Національний гірничий університет, то природно виникає запитання: а чому б вам насамперед не організувати такі самі проривні напрями, пов’язані, приміром, із вугільною енергетикою?

— Організували! З урахуванням перспектив розвитку вугільної енергетики ми створили навчально-науково-виробничий комплекс «Вугілля» на базі потужної вугільної компанії «Шахта Червоноармійська-Західна №1». Це сучасне, конкурентоспроможне підприємство на світовому ринку. Працює воно в кооперації з енергетиками і металургами на кінцевий продукт. Сюди входять також проектний інститут «Дондіпровуглемаш», Український інститут рудничного і вибухозахищеного електрообладнання (Донецьк), трест «Донецькшахтопроходка».

Створено також аналогічний комплекс у галузі машинобудування. Це потрібно, адже в Дніпропетровську досить добре розвинена і ця галузь. У нас є відповідний факультет, сучасні методики підготовки спеціалістів і науковий інноваційний супровід, який забезпечуватимуть ці компанії. Дуже важливо, що бізнес починає усвідомлювати необхідність застосування науки. У гірничому університеті народилися багато наукових шкіл. Достатньо назвати такі відомі усьому світові імена, як Терпигорєв, Динник, Писаржевський. Напрацьовано багато цікавих наукових напрямів, про які, до речі, не раз писало «ДТ». Шахти уникають важкої праці за рахунок використання нової техніки. Так, з Інститутом вугільних енерготехнологій НАНУ ми розробляємо сучасні технології екологічно чистого використання вугілля. Сьогодні багато технічних виробів української гірничої промисловості — і прохідницька техніка, й очисна — перевершують найкращі зарубіжні зразки. Упевнений, настає період бурхливого розвитку науки і використання її досягнень на практиці. Але це вже окрема тема...

При цьому в нас розвиваються і традиційні кафедри — геофізики, розробки і збагачення корисних копалин, шахтного будівництва і геомеханіки. Вони зберігають дуже серйозний науковий і навчальний потенціал. Важливо, що на відповідних факультетах, як і раніше, великий конкурс. Так, навіть на гірничий факультет — шість осіб на місце. Це пояснюється тим, що останнім часом з’явилися потужні вугільні компанії, які успішно розвиваються в умовах нових економічних моделей. Ми, до речі, значною мірою формували ці моделі і компанії, які вже звелися на ноги, готові відразу дати нашим випускникам високу зарплату.

— Багатопрофільність не заважає вашому університету в розвитку?

— А наш університет з самого початку створювався як багатопрофільний. Вважаю, що це чимала перевага, яка відчутна і сьогодні. Так, багатьом нашим кафедрам — понад сто років. В університеті сьогодні почав розвиватися перспективний напрям — геоінформаційні системи. У нас з’явився економічний напрям, який розвиваємо разом з Інститутом економіки промисловості НАНУ. Водночас в університеті забезпечується повний цикл підготовки з гірничих напрямів: від геологорозвідки до переробки, збагачення і використання мінеральної сировини. У ряді напрямів ми, як і раніше, готуємо фахівців, котрих не готує жоден вуз України.

— Проте ваш вуз, як і всі інші в Україні, не потрапив до 500 найкращих під час упорядкування так званого «шанхайського рейтингу».

— На жаль, ми не були своєчасно поінформовані про умови проведення конкурсів і тому не могли в них брати повноцінну участь, як і багато вузів України. Проте, за оцінкою Міністерства освіти і науки Німеччини, наш університет має найвищий рейтинг Німеччини — Н+. До речі, у Фрайбурзькій гірничій академії (тій самій, у якій учився Михайло Ломоносов) нині успішно проходять стажування багато наших студентів. Ми працюємо із шістьма університетами Німеччини, і дніпропетровські студенти дуже швидко вписуються у життя закордонних університетів.

Сьогодні головне — зрозуміти, як створити інноваційні структури в університеті і не залежати лише від держави. У нас у країні ще не створена інноваційна інфраструктура. Чітка ознака цього — бізнес в Україні бере участь у фінансуванні освіти на рівні одного відсотка. Це навіть менше, ніж вкладається у фінансування інновацій. А у Європі і США бізнес оплачує освіту на 40—50 відсотків. Гадаю, створення фонду «Завтра.UA» — перша ластівка дуже важливого процесу в нашому суспільстві.

— І куди він вас приведе?

— Є така притча — хижак прокидається вкритий потом і думає: треба бігти швидше, щоб наздогнати лань, оскільки вона почала бігати дуже швидко. А лань прокидається в холодному поту, тому що подумала: треба бігти, бо хижаки в лісі стали бігати надто швидко... Думаю, слід пам’ятати про це — треба бігати і тим, хто не хоче бути з’їденим, і тим, хто хоче ситно поїсти...

Тому головний девіз нашого університету — рух. Якщо ми будемо швидко рухатися, то швидше прийдемо до своєї мети.