Псевдонаука на потоці

Скандал навколо дисертації дружини віце-прем'єра В'ячеслава Кириленка - Катерини Кириленко спалахнув із новою силою після того, як науковці виявили в тексті місця, що викликали в них гомеричний сміх.

Ця ганебна історія, окрім усього, привернула увагу до проблеми конфлікту інтересів в українській науці та освіті, до ситуації у сфері атестації науково-педагогічних кадрів.

Нагадаємо, нещодавно в інтернет-виданні УП з'явилася публікація про масштабний плагіат у докторській дисертації завідувачки кафедри філософії Київського національного університету культуриімистецтв (КНУКіМ) Катерини Кириленко. (Тема дисертаційної роботи - "Теоретичні і методичні основи формування інноваційної культури майбутніх культурологів у вищому навчальному закладі"). У розслідуванні йшлося про те, що близько третини дисертаційної роботи не має посилань на використані джерела, крім того, наводилися інші факти плагіату "новоспеченої" доктора педнаук.

Пані Кириленко не забарилася з відповіддю, ставши в наступальну позицію, більше того, заявила, що публікація - це не що інше як "донос і цькування". Можливо, скандал із плагіатом не набув би такого гучного розголосу (плагіат у наукових публікаціях, у тому числі дисертаціях, уже має характер епідемії), якби ця дисертація не потрапила на очі фізикам і математикам. Уривки з тексту дисертації блискавично поширилися в соцмережах, обростаючи дотепними коментарями. Надто ж із приводу лептонів як носіїв психіки та "задоволених лептонів".

"Усе, що стосується згадування лептонів, а також лептонного "Бога" та теорії Великого вибуху на стор. 154 - 162 дисертації, не має жодного сенсу. Це класичний приклад псевдонауки, - коментує доктор фізико-математичних наук, завідувач лабораторії Інституту теоретичної фізики ім. М. Боголюбова НАН України Сергій Шарапов. - Жоден експеримент не показав, що вони є носіями психічних процесів. Особливість цієї дисертації тільки в тому, що вся ця частина тексту майже без змін запозичена з іншої (!) псевдонаукової роботи.

Для прикладу наведемо цитату з дисертації (стор.162): "Душа не здатна до практичної діяльності, якщо вона не втілена в органічну оболонку. Лептонний "Бог", розум якого у вихідній формі був тотожним з його лептонним тілом, сам створює розмаїття своїх "тілесних органів". "Органами" його діяльності стають ті синергетичні системи, які він створює. "Знаряддями" його діяльності є ті самі резонансні взаємодії, що здійснюються у синергетичних процесах саморозвитку багаторівневих систем. Можна було б вважати, що Бог своєю креативною діяльністю рятується від нудьги. Також можна було б говорити, що він сам вигадує для себе розмаїття ігор: він грає у створення Космосу для того, щоб не відчувати нудьги".

Схожий уривок із докторської дисертації К. Кириленко (до речі, недавно затвердженої відповідним департаментом МОН) наведений у листі академіка-секретаря Відділення фізики і астрономії НАН України В.Локтєва на ім'я міністра освіти і науки С. Квіта. Втім, він уже поширений у Мережі. Академік від імені наукової спільноти висловив занепокоєння з приводу псевдонаукових тверджень у докторській(!) дисертації і вважає за необхідне "переглянути ухвалу МОН щодо видачі диплома доктора педагогічних наук К. Кириленко".

Лист ще не встиг потрапити на стіл міністру, як К. Кириленко вже опублікувала виправдання, закинувши академіку Локтєву, що він "вкрай далекий від педагогіки", а тому не зміг осягнути змісту її дослідження. (До речі, В. Локтєв очолює кафедру загальної і теоретичної фізики в НТТУ "КПІ"). І, знову-таки, заявила, що в обговоренні її дисертації вбачає "зведення політичних порахунків".

"Пані Кириленко опублікувала вже кілька виправдань. Дозволю собі запропонувати їй ефективне виправдання - яке точно влаштує всіх, підвищить рейтинг її чоловіка і припинить скандал щодо неї, - зазначає ст.н.с. Інституту математики НАНУ, кандидат фізико-математичних наук Ірина Єгорченко. - В науковому співтоваристві є така популярна розвага - публікувати в неякісних псевдонаукових журналах усілякі нісенітниці, іноді навіть машинно-генеровані тексти, з метою довести нікчемність певного журналу чи групи журналів. Пані Кириленко могла б заявити, що вона спеціально захистила дисертацію з усіма мислимими нісенітницями (відсутність наукового результату, псевдонаукові тексти, плагіат, фіктивно-закордонні публікації, погана англійська в резюме, фіктивні довідки про впровадження) для тестування системи і доведення того факту, що, за умови достатньої адміністративної підтримки, в Україні можна захистити будь-що. Звісно, після такого виправдання від вченого ступеня доктора доведеться відмовитись.

Скандалу можна було б уникнути, якби дисертацію прочитали: науковий керівник, експерти, кафедра, члени спецради, опоненти, члени експертної комісії, проректори КПІ та інших вишів, які підписували довідки про впровадження, хтось із працівників ДАК, члени колегії МОН. Не читали чи побоялися щось говорити, чи не є справжніми фахівцями?.."

"Незалежно від якості дисертації, робота дружини міністра та її кар'єрне зростання в підпорядкованій його міністерству установі у світі кваліфікувалася б як конфлікт інтересів і порушення етики. Не кажучи вже про те, що пан Кириленко є куратором МОН, підрозділ якого затвердив дисертацію його дружини. Можливо, гуманітарії також зрозуміють важливість вивчення фізики - хоча б для того, щоб розуміти межі своїх знань і не писати маячні", - вважає І. Єгорченко.

Науковці докопалися, що одну зі "статей" пані Кириленко (№469 у списку публікацій, саме про "задоволені лептони") опубліковано в журналі "European Applied Sciences", над яким раніше покепкували російські хіміки (зібрали гроші й опублікували там нісенітницю від імені вигаданого автора). "Безграмотний сайт, без інформації про редколегію, не мав би обдурити справжнього вченого, - це сайт фіктивних публікацій, автори купують за чималі гроші лише відбитки своїх статей із логотипом журналу - без жодного рецензування чи навіть поверхового контролю статей. Це комерційна фірма для допомоги в задоволенні формальних вимог чиновників (до речі, цей та інші псевдожурнали активно рекламують сайти українських університетів). І добре, що західні вчені її статтю не прочитають..." - каже пані Ірина.

- Тобто йдеться про імітацію закордонних публікацій? Згідно з вимогами ДАК, для захисту докторської дисертації має бути опубліковано три статті в міжнародних виданнях...

- Формально, так і є. Одна стаття авторки - у згаданому журналі, друга - в іншому журналі з цього сайту і третя - у схожому (навіть без змісту, номерів та інформації про розповсюдження, тобто, фактично, без публікації). Подання таких "публікацій" для захисту не є порушенням, - правил МОН, встановлених постановами 1111 та 1112 від 2012 р., авторства одіозного колеги Табачника - Бондаренка, ніяк не спроможеться змінити нинішній склад МОН. Такі "публікації", які імітують закордонні, дозволено подавати як виконання вимог до захисту дисертацій та для наукової звітності. Мабуть, у пристойному університеті таке означало б звільнення.

Пані Кириленко - далеко не єдина плагіаторка і псевдонауковець, у ФБ виклали ще кілька прикладів педагогічного плагіату, коли тексти збігаються, але математика замінена на фізику. Очевидно, в цій галузі потребують незалежної перевірки всі роботи, або треба припинити вважати ступені з педагогіки науковими ступенями і запровадити якийсь окремий ступінь, який може вважатися кваліфікаційним виключно для педагогіки, - переконані Ірина Єгорченко та її колеги. - На жаль, школярів і студентів школа й університети навчають плагіату, тому багато людей не розуміють, у чому саме проблема. Завдання, яких не може виконати дитина і які насправді виконують батьки, репетитори чи переписуються з книжок "Готових домашних завдань", реферати - це навчання плагіату.

У ситуації з дисертацією К. Кириленко маємо справу з "плагіатом першого роду", тобто численними цитатами без лапок та належних посилань і не виправданих логікою тексту. Хоча можна припустити, що зловмисники, які бажають звинуватити невинну людину в плагіаті, розмістили пізніше написані тексти, видаючи їх за написані раніше. Проте тексти, з яких були некоректні запозичення, - це тексти офіційних видань на сайтах і в репозитаріях університетів, тому в цьому випадку не можна посилатися на можливих зловмисників. Хоча цікаво, що файл із "лептонною" статтею О.Щербини-Яковлєвої з сайту її вишу (Сумський педагогічний університет. - Л.С.) на 25.01.2016 був видалений (правда, зберігся в кеші Google)".

Як же боротися з плагіатом і псевдонаукою? Адже, як свідчить історія з дисертацією К. Кириленко (про інші випадки неодноразово йшлося в нашому тижневику), хоч МОН заявляє про посилення контролю за захистами дисертацій та покарання спійманих на гарячому, ситуація не поліпшується. Швидше, навпаки, погіршується, набуваючи іноді гротескних форм (згадаймо, приміром, "перли" з докторської дисертації В. Євдокимової, захищеної в Одеському медуніверситеті. Правда, комісія з питань боротьби із лженаукою та фальсифікацією наукових досліджень при НАМНУ гостро поставила питання перед МОН, і відповідним наказом плагіаторку позбавлено наукового ступеня.) З

"Для боротьби з плагіатом потрібно викладати дисертації в Інтернет, а ще краще - на одному сайті того ж МОН, - каже Сергій Шарапов. - Що стосується природничих наук, уже просте викладання статей у міжнародний архів препринтів //arxiv.org) ставить заслін плагіату, оскільки в систему вбудовано автоматичну перевірку на плагіат.

Якщо говорити про псевдонауку, то вважаю, що на часі створення комісії з питань боротьби з нею. На жаль, є інші, прямо кричущі випадки, коли псевдонауковці, чиї теорії можуть передбачати результати футбольних матчів (!), уже стали деканами у провідних університетах.

- Ваші колеги пропонують посилити відповідальність спецрад, наукових консультантів, опонентів, експертної комісії ДАКу. К. Кириленко захищала дисертацію в Національному університеті біоресурсів і природокористування. Відомі прізвища людей, причетних до захисту цієї дисертації, - наукового консультанта, офіційних опонентів, а також керівної особи, котра підписала позитивне рішення…

-Вважаю, в таких випадках потрібно позбавляти незаслуженого наукового ступеня, розпускати спецраду і заборонити опонентам опонувати упродовж кількох років. Сподіваюся, що буквально декілька таких випадків примусять науковців чесно грати за чинними правилами.

У природничих науках просте викладання статей в архів, а потім проходження рецензентів та публікація статей у відомих міжнародних наукових журналах із доброю репутацією - набагато ефективніші за будь-яких місцевих бюрократів.

Із гуманітарними спеціальностями складніше. Відтоді, як від гуманітаріїв почали вимагати публікацій у міжнародних журналах, з'явилося багато нових, невідомих журналів сумнівної репутації, платні публікації в яких допомагають формально виконати нові вимоги ДАК. Проглянувши список статей Катерини Кириленко, я не побачив там жодної публікації у міжнародному журналі, який би справді був виданням із доброю репутацією. Проте я знаю, що є українські гуманітарії, які вже публікуються у визнаних журналах. Можливо, не треба вимагати від них так багато статей, як тепер, але це справді мають бути статті в якісних журналах".

Сергій Шарапов зазначив, що науковці написали петицію на сайті avaaz.org щодо розслідування цього випадку.

Як нам стало відомо, деякі вчені на знак протесту відмовилися від роботи у ДАКу.

Відомий фізик Ернест Пашицький так прокоментував DT.UA своє рішення: "Раніше експертна комісія займалася тим, що проводила аналіз змісту дисертації. Тому роботи низького рівня, тим більше навколонаукова маячня, не проходили. Тепер замість незалежної ВАК маємо департамент у МОН, суто чиновницько-бюрократичну структуру. ДАК на власний розсуд виносить рішення про затвердження чи не затвердження кандидатських і докторських дисертацій. Рішення приймають чиновники, які розглядають дисертаційні роботи лише з погляду дотримання усіх формальних вимог, і лише ті роботи, в яких виявлено якісь формальні порушення, передаються в експертні комісії. Це незначний відсоток (приблизно 5%) від загальної кількості дисертацій. А основний потік дисертацій проходить повз науковий контроль. І це при тому що з'явилося багато некваліфікованих спецрад і сумнівних періодичних видань. Ось у чому проблема!.. Чи варто дивуватися, що рівень наукових робіт, особливо в неприродничій сфері, знизився - далі нікуди?

Зважаючи на все це, я відмовився брати участь у роботі експертної ради з фізико-математичних наук. Деякі колеги з Харкова та інших міст також перестали працювати в експертній комісії ДАКу".

Як відреагує на скандал із плагіатом/псевдонаукою Міністерство освіти і науки? Які будуть наслідки для тих, хто допустив роботу до захисту, прийняв рішення про присудження наукового ступеня доктора наук, зрештою - пропустив повз науковий контроль?

МОН надало ZN.UA таку інформацію:

"Рішення спеціалізованої вченої ради Національного університету біоресурсів і природокористування України про присудження наукового ступеня доктора педагогічних наук Кириленко К. М. було розглянуто на засіданні атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України 15 грудня 2015 року і затверджено наказом МОН № 1292.

Разом з тим, до Міністерства освіти і науки України надійшло звернення народного депутата України Ірини Подоляк (вх. № П-6177 від 15.12.2015) стосовно листа доктора філософських наук, професора, завідувача кафедри культурології Київського національного університету культури і мистецтв Пархоменко Т.С., в якому зазначалися факти виявлення текстових запозичень, без посилання на джерело, у дисертації Кириленко К. М.

На розгляд до департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації Міністерства зазначене звернення народного депутата надійшло вже після затвердження рішення про присудження Кириленко К. М. наукового ступеня доктора педагогічних наук.

При попередньому розгляді дисертації у спеціалізованій вченій раді були виконані наступні процедури, а саме:

- повідомлення про захист дисертації Кириленко К. М. опубліковано у спеціальному випуску газети "Освіта України", № 8 (32), серпень 2015, С. 15 (//lib.pedpresa.ua/11134-spetsvypusk-gazety-osvita-ukrayiny-8-32-serpen-2015.html);

- примірник дисертації, автореферату дисертації та відгуки офіційних опонентів у електронному вигляді розміщені за електронною адресою: //nubip.edu.ua/node/16445, що дозволило усім бажаючим ознайомитися з науковим доробком Кириленко К. М.;

- офіційними опонентами виступили доктори педагогічних наук Бутенко В. Г., Костриця Н. М. та Радул В. В., які надали відгуки із зауваженнями;

- захист дисертації Кириленко К.М., який відбувся 15 жовтня 2015 року, мав відкритий характер;

- атестаційна справа Кириленко К.М. зареєстрована у Міністерстві освіти і науки 6 листопада 2015 року.

За весь цей період - від повідомлення про захист дисертації у газеті до засідання атестаційної колегії МОН - звернень чи скарг щодо дисертації Кириленко К.М. до МОН не надходило.

Слід зазначити, що Міністерство освіти і науки не може і не має права перевіряти на плагіат всі дисертаційні роботи, які надходять до атестаційної колегії МОН, якщо немає письмової скарги.

Відповідно до пункту 41 Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 24 липня 2013 р. № 567, МОН може позбавити цих ступенів осіб, яким присуджено наукові ступені, на підставі рішення спеціалізованої вченої ради, де проводився захист.

Однак, зважаючи на ситуацію, Міністерство освіти і науки направить для розгляду звернення Пархоменко Т. С. та текст дисертації Кириленко К.М. до спеціалізованої вченої ради тієї інституції, яку визначить атестаційна колегія МОН на своєму наступному засіданні у лютому 2016 року."

І насамкінець. Скандал навколо плагіату кілька років тому спалахнув у Німеччині. У крадіжці інтелектуальної власності звинуватили К.-Т. Гуттенберга, який на той час обіймав посаду міністра оборони. Розслідування довело факт підробки дисертаційної роботи, високопосадовця позбавили наукового ступеня, після чого він залишив посаду міністра.