Про золоті гектари в інноваційних берегах

Мало яке будівництво сьогодні не супроводжується скандалом. І насамперед тому, що крилату фразу Марка Твена «Купуйте землю, це товар, якого більше не випускають», у нас сприймають буквально. Полюють за будь-якою «вільною» землею, особливо в передмісті.

А почалося усе з відгуку Вінниччини на президентську ініціативу створення в Україні своєї Силіконової долини. Місяць тому місцева влада, підписавши угоду про співробітництво з науковим парком «Київська політехніка», заклала під Вінницею символічний «граніт науки», на місці якого невдовзі має вирости український варіант Силіконової долини.

«Навіщо і кому це треба?» — у Вінниці цю тему не обговорює лише лінивий. Більшість, на жаль, сприймає проект як ще один офшор, через який в Україну потрапляють тисячі тонн «нерозмитненого» м’яса, меблів та багато іншого. Торік законопроект про створення наукового парку «Київська політехніка» ледь не поховали в надрах парламентського комітету з питань економічної політики. «По суті, виходило, що кожен, хто зареєструється як юридична особа в «київському політеху», отримував би безпрецедентні податкові пільги. Я не хочу сказати, що це перетворилося б на торгівлю адресою, але дуже на те схоже», — заявив тоді народний депутат Олексій Плотніков.

— Зараз ми говоримо про абсолютно різні речі, — стверджує губернатор Олександр Домбровський. — У нас немає іншої альтернативи, окрім створення таких парків для розробки високотехнологічних продуктів. Або ми — сировинний придаток, або рухаємося вперед, в інтелектуальну еру. А в країни, здатної генерувати і концентрувати інтелект, є добрі шанси посісти гідне місце на світових ринках. Саме таким проектом і є науковий парк під Вінницею. А правила на рівні держави треба формулювати таким чином, аби не було місця «лазівкам» для імпорту різного ширвжитку. Адже є досвід Китаю, Індії, Швеції, Америки. Йдеться не про те, що ідея не та; річ у тому, що в нас у країні ця ідея неправильно реалізується...

Доречно пригадати, що елітний мікрорайон «Академічний», який забудують малоповерховими котеджами, був у планах задовго до появи проекту наукового парку. Під нього виділялося всього 85 гектарів землі, за використання якої ще треба було виплатити компенсацію на суму з вісьмома нулями будівельному концерну «Поділля», який представляє у Вінниці «Київміськбуд».

У нинішній ситуації, якщо Академія аграрних наук, якій і належить земля майбутньої Силіконової долини, погодиться передати її в оренду під науковий парк, платити майже нічого не доведеться. Принаймні земельного податку та орендної плати. Зникне необхідність проведення аукціону, а також подолання незадоволення місцевих депутатів і селян, як це було з Бохониками, які через згадані 85 гектарів пікетували Вінницьку райраду. Ціну землі в околицях, за сотку якої дають три тисячі доларів, люди знають чудово. І віддавати цей ласий шмат навіть найкращому інвесторові, але без конкурсу — ну, знаєте...

— Я обома руками за синтез науки й економіки в технопарках, — заявив лідер обласного БЮТ Георгій Филипчук. — Але ця тема в Україні така забалакана ще з часів академіка Семиноженка, що до європейських аналогів не має жодного стосунку. Тим більше коли йдеться про виділення близько 200 гектарів землі, а депутати обласної ради від БЮТ про це ані духом ні слухом... Хтось уже все вирішив за нас?

Хоч як дивно, у цій ситуації з бютівцями згодні і їхні політичні опоненти з Партії регіонів.

— Технопарк — це Нью-Васюки, — вважає колишній депутат міськради і помічник народного депутата Семен Ханук. — Чому б спочатку не відродити наші найкращі заводи, які було продано за копійки. Якщо можна перепродати «Криворіжсталь», чому не можна повторити те саме з нашими підприємствами? А в так званому науковому парку все обмежиться будівництвом житла. Спочатку пустили туди тролейбусну лінію, потім забрали в бохоницьких селян землю, потім був скандал навколо землі села Агрономічне... Коли жителі Бохоників зчинили галас навколо своєї землі, що тоді казав глава Вінницької райадміністрації Юрій Щетинін? У нас головна проблема — змінити цільове призначення землі. Технопарк — це авантюра. Навіть якщо йдеться про будівництво, чому тоді немає соціального житла для вчителів, медиків та держслужбовців, доручення на спорудження якого Домбровський отримав від президента?

Тут слід зробити невелику ремарку. У район Силіконової долини справді частково ввійшла земля згаданих Бохоників. Неподалік — земля села Агро­номічне. Останнє для Вінниці — те саме що Козин для Києва. Недаремно ж його називають «Царським селом». Тут мешкають багато керівників області, від глави облради Григорія Заболотного й до начальника вінницької міліції Василя Поліщука. У «Царському селі» найбільша концентрація прокурорів та різних «ексів». Землю тут якщо й продають, то не дешевше 5—7 тис. доларів за сот­ку, а де-не-де йдеться вже і про 15 тис.

І коли в лютому 2007 року вищезгадана Академія аграрних наук мала передати сільраді для розподілу 27 га землі, місцеві депутати заздалегідь отримали рознарядку згори (у т.ч. на 25% претендентів від обладміністрації).

Адже 7 тис. дол. за сотку — це 84 тис. дол. за ділянку. А розподіл — безплатний. За що, питається, така «радість» тамтешнім дояркам або трактористам... Однак люди піднялися лише після затримання голови сільради, афганця Володимира Постового під приводом нібито незаконного зберігання 105-літнього «маузера», що його він хотів зареєструвати. Кримінальну справу тоді порушив сам прокурор області Олександр Шморгун. Після того, як, захищаючи свого голову, селяни пікетували обладміністрацію, УВС і суд, В.Постового звільнили. А директор місцевої сільськогосподарської дослідної станції Володимир Жуков досить відверто дав зрозуміти журналістам, що вся річ у землі. І навіть не в розподілі скромних ділянок по 12 соток, а в добрих 1200 гектарах, які ось-ось мають перейти до Агрономічного.

— Ми йдемо шляхом Бохоників, де 80 га передали «Киїміськбуду». А що таке 80 га — це мікрорайон, на якому можна «наварити» не один мільярд доларів...

Зараз на місці майбутнього наукового парку ще колоситься пшениця. А його «батьки» в особі вінницької обласної влади, «Київської політехніки» і Кабміну тільки визначаються з остаточною вартістю проекту. Якщо американський інвестор Тім Дрейпер, який відгукнувся на пропозицію президента про створення в Україні Силіконової долини, має намір залучити понад 50 млн. доларів на фінансування відразу 40 інноваційних проектів в Україні і Росії, то радник президента і голова спостережної ради наукового парку «Київська політехніка» Олександр Зінченко вартість тільки самого вінницького проекту оцінює у мільярд євро, що становить майже десять економік області.

Вінницький губернатор стриманіший у прогнозах:

— Поки що неможливо назвати вартість проекту. Гадаю, на етапі реалізації в 30% вона обчислюватиметься мільярдами доларів. Але я хочу звернути увагу на те, що для таких програм потрібні розуміння і максимальна підтримка дер­жави. Науковий парк — стратегічна ідея для розвитку всієї України на кілька десятиліть наперед, — упевнений Олександр Домбровський. — Якщо в технопарку вузькопрофільний напрям, наприклад на базі металообробного інституту створюється галузевий парк, то суть наукового парку — у формуванні сприятливого різногалузевого наукового середовища з усією необхідною інфраструктурою. Ми безплатно виділяємо землю під будівництво лабораторно-експериментальних корпусів і житлового мікрорайону, беремо на себе видатки із зонування території, проектування житлової забудови та комунальної інфраструктури. Тут будуть консалтингові, юридичні, фінансові й інші структури, які забезпечать інвестиційний, кадровий та правовий супровід головної мети парку — впровадження інновацій.

За словами губернатора, науковий парк спеціалізуватиметься на альтернативній енергетиці, енергозбереженні, сільгоспмашинобудуванні, розробці діагностичного устаткування, радіо­електроніці.

— Ми виходимо із сировинної бази, яку має Вінницька область, — запевнив Олександр Домбровський «ДТ». — Альтернативна енергетика, енергозберігаючі та інформаційні технології — завдання нашого Вінницького політехнічного університету. Сучасні сільськогосподарські технології і машинобудування — це для Вінницької аграрної академії. Можливо, до проекту вдасться залучити і наш медичний університет.

На його думку, Україна не має часу наздоганяти інші країни, зате вона може зробити прорив у конкретних галузях науки. Зокрема поступово стати незалежною від імпортованих енергоресурсів, розвиваючи альтернативні технології.

— У Вінниці вже є кілька експериментальних підприємств, які успішно використовують відходи власного виробництва замість газу і заощаджують при цьому не лише гроші, а й свої нерви, — зазначив Олександр Домбровський.

Ну а якщо будівництво парку раптом зупиниться? Якщо не поїдуть сюди з Києва амбіційні вчені? Відповідь очевидна.

Залишиться престижний і комфортний мікрорайон, житло в якому коштуватиме дуже пристойних грошей. І хоча губернатор запевняє, що науковий парк насамперед орієнтований на науковців Вінницької області, вже з самого початку зрозуміло, що будівельники споруджують житло в розрахунку на людей, котрі вміють заробляти. І це вочевидь не місцеві вчені, які на сусідній сільськогосподарській станції животіють на жалюгідні 400—500 гривень. Саме стільки коштуватиме 10 кв.см житлової площі в «Академічному». На кого ж тоді розраховане це житло?

— Я не думаю, що його купуватимуть лише науковці, — зізнався губернатор. — А ось компанія, яка будуватиме тут свою лабораторну базу, зможе купити або орендувати житло для своїх учених.

Напевно, звернуть увагу на зелену зону і заможні городяни. Якщо навколо Києва вже затребувані (за даними SV Development) майже 100 котеджних селищ, для Вінниці й одного буде мало. Навіть за ціною 250—500 тис. дол. за котедж.