ПОТЕНЦІАЛ ЗЛА ЧИ ПОТЕНЦІАЛ ДОБРА?

Професор Джон Годжес — відомий фахівець у галузі біоетики. Він викладав генетику в Кембриджському університеті (Великобританія) й Університеті Британської Колумбії (Канада), працював у сфері сільського господарства, був відповідальним у питаннях генетики тварин у харчовій промисловості та сільському господарстві при ООН у Римі (Італія). Сьогодні він письменник і викладач, живе в Австрії.

Пристрасний пропагандист християнського підходу до розв’язання біоетичних проблем Джон Годжес був одним із головних організаторів Першого українсько-британського симпозіуму з питань біоетики, що відбувся в Києві 2000 року. У країнах Європи проблеми біоетики вже вийшли за рамки суто наукових дискусій, стали частиною повсякдення не тільки вчених, а й простих людей. Реалії сучасного життя — генетично модифіковані продукти харчування, клонування, репродуктивні технології, «техногенні» захворювання типу «коров’ячого сказу» тощо — стали предметом широкого обговорення на шпальтах масових видань.

— Доктор Годжес, чи можете ви навести приклади матеріалів на тему біоетики в західноєвропейській пресі?

— Друковані ЗМІ поміщають багато передовиць і просто статей на цю тему. Приміром, часопис «Економіст» недавно опублікував велику статтю про етику генів (The Ethics of Genes). На палітурці поміщено ілюстрацію до неї, що свідчить — цей матеріал є одним із найважливіших у номері. Газета «Лондон Таймс» на першій шпальті друкує статтю про новий закон щодо клонування. Практично щотижня в засобах масової інформації публікуються статті й дискусії на цю тему.

Спільнота неабияк цікавиться проблемами біоетики у зв’язку з тим, що нові обставини в розвитку молекулярної біології мають як позитивні, так і негативні аспекти. З одного боку, людей тішить: у майбутньому з’явиться можливість ідентифікувати і з часом лікувати генетично зумовлені хвороби. З іншого боку, вони занепокоєні тим, чи зможе суспільство правильно використовувати, приміром, інформацію про людей, котрі несуть гени, що викликають генетичні захворювання. Громадськість також проти досліджень у сфері клонування людини. Люди побоюються, що хтось із учених у якійсь країні вже вивчає можливості такого клонування.

— На ваш погляд, біоетика — нова наука, світогляд чи громадський рух?

— Біоетика — це застосування етики в біологічних питаннях. Етика як частина повсякдення означає розуміння різниці між добром і злом і вибір на користь добра. Біоетика застосовна до певних сфер життя — біології, медицини, виробництва продуктів харчування. Як кожен із нас повинен приймати моральні рішення, так і різноманітні установи, комерційні структури, учителі, дослідники, лікарі, держави в цілому зобов’язані діяти біоетично. Аби сприяти розвитку біоетики в житті спільноти, виникають різноманітні громадські рухи, приміром, «Рух за Життя» (Pro-Life Movement), що виступає проти абортів. З моєї точки зору, ми не можемо визначати біоетику як нову науку чи новий громадський рух.

Біоетика не нова, але думаю, що окремі люди й суспільство загалом повинні ще більшою мірою усвідомити важливість етичних проблем, пов’язаних із біологією та молекулярною інженерією. Лікарі завжди стояли перед вибором: скажімо, що робити, коли новонароджений має відхилення й не дихає? Дозволити йому померти чи шльопнути, щоб задихав? Це біоетичне рішення. Вважаю, біоетика — частина життя кожного з нас, але вона опинилася в центрі уваги значною мірою завдяки новим біологічним питанням, які зачіпають роботу інституцій суспільства так само, як і окремих людей.

— Коли і як ви почали цікавитися біоетичними проблемами?

— Як редактор наукового часопису в галузі промислового виробництва тварин, я маю уявлення про всі нові наукові досягнення молекулярної біології. Я побачив, що деякі з цих методів можуть принести велику користь людству, та за їх необережного використання, вони можуть заподіяти неабиякої шкоди окремим людям, суспільству та майбутнім поколінням. Я зрозумів: біоетичні питання мають велике значення для суспільства, якому потрібне джерело моралі, аби приймати рішення в цій сфері. Кожному з нас необхідне джерело етичної поведінки. Історія вчить, що анархія в царині етики завжди призводить до страждань і негативних наслідків для суспільства.

Я хочу допомогти всім людям, зацікавленим у розвиткові молекулярної біології, побачити не тільки велику користь, а також її велику небезпечність. На мій погляд, людському суспільству та його інституціям необхідно усвідомити, що молекулярна біологія, яка використовується нерозумно, має потенціал негативного впливу на людей, позбавлених можливості вибору. Будь це споживачі продуктів харчування, чи майбутні ще не народжені покоління.

Егоїстичні й сьогохвилинні інтереси не можуть бути достатньою підставою для використання таких потужних методів і знань. Я хотів би, щоб нові технології розглядалися з погляду перспектив якості життя всього людства. Потенціал як для добра, так і для зла, великий. І шкода, заподіяна непоміркованими й егоїстичними рішеннями, буде величезною та непоправною. Людство зіштовхнулося з такими питаннями молекулярної інженерії, які можна порівняти з питаннями використання ядерної енергії, коли внаслідок помилкових рішень кожен зазнає її впливу. Я хочу зробити так, аби цього не сталося.

— Чи можуть заклики до честі й моральності реально вплинути на небезпечні маніпуляції з генами?

— Ні. Я переконаний: потрібно більше, ніж просто закликати людей бути кращими. У західному суспільстві люди, занепокоєні питанням моральності використання біотехнологій, знають, що є тільки один шлях — мати закони, які обмежуватимуть егоїстичне чи антигромадське використання цих технологій окремими особами й установами у власних інтересах. Приміром, європейська спільнота виступає проти введення генетично модифікованих продуктів (ГМП) до споживаних людиною продуктів харчування. Протест загалу настільки сильний, що Європейський союз і національні уряди прислухалися й ухвалили закони, які обмежили їх використання, наполягли на відповідному маркіруванні з інформацією про вміст ГМП, створили контролюючий орган для їх перевірки.

— Чи є гарантія, що людство зможе уникнути небезпеки, будучи максимально обережним?

— Ні, гарантії тут немає. Але громадянські суспільства дотримуються принципу обережності (Precautionary Principle). Це означає, що нові продукти, ресурси й методи повинні пройти випробування, перш ніж надійти в загальне користування. Такою є загальна практика для фармацевтичної продукції, яку дослідні й фармацевтичні компанії мають подати на затвердження контролюючих урядових установ, перш ніж нові ліки надійдуть у продаж. Такий самий механізм починає застосовуватися й до ГМ-продуктів, хоча бізнес-структурам, що багато інвестували в їх розвиток, загалом, не подобаються ці закони.

Та прогрес і наука завжди приводять до несподіваних результатів. Приміром, «коров’ячий сказ» (Mad Cow Disease) і пов’язаний із ним новий варіант хвороби Крейтцфельда-Якоба в людей несподівано з’явились у Великобританії 1980 року, і спочатку ніхто не знав, звідки вони прийшли. Тепер відомо: розвиток цих хвороб обумовлений пріонами, які викривляють білкові молекули, що вкривають нервові клітини в головному та спинному мозку. Але тоді наука не знала про пріони, і більшість учених 1980 року не вірили, що білкова молекула сама по собі може викликати хворобу, адже вона не є патогеном у звичному значенні слова й не є живою. Безсумнівно, наука розвиватиметься й далі, вона дасть нові й несподівані відкриття, результати яких можуть потрапити на ринок раніше, ніж буде усвідомлено можливі наслідки цього. Тож ми не можемо цілком гарантувати безпеку, але повинні дотримуватися принципу обережності як суспільної політики.

— Чи є небезпека біологічного тероризму?

— Так, і вона вельми виразна. Під час холодної війни обидві наддержави, США й СРСР, розробляли біологічну зброю. Сьогодні є міжнародний договір, що забороняє таку зброю. Його підписали США, СРСР й інші країни, але не всі. Безсумнівно, що ті, які не підписалися, досі розробляють цю зброю та створюють її запаси. Зокрема, за заявою ООН, цим нині займається Ірак. Молекулярна біологія відкрила нові можливості для розвитку біологічної зброї, що, на мій погляд, є цілком неетичним і аморальним.