Перевернути піраміду

Фінансування науки - так уже влаштована світова фінансово-економічна структура - залежить від рівня розвитку держави. Принаймні таку шкалу фінансування створили Світовий банк і пов'язані з ним структури. Доти, доки Радянський Союз не входив у сферу Світового банку, він міг виділяти на розвиток науки стільки коштів, скільки вважав за потрібне, тому досить тривалий час ця сфера в СРСР фінансувалася краще, ніж у провідних країнах світу. Так, у 1980-х роках в Україні виділялося 4-5% бюджету. Однак після здобуття незалежності та вступу України до світового економічного співтовариства ситуація почала змінюватися.

Світовий банк поділяє всі країни світу на три основні категорії. Провідні країни, які інвестують чималі кошти в людський капітал, щоб забезпечити собі позиції лідера в науці, виділяють від 2 до 4% внутрішнього валового продукту (ВВП). Так, 2011 р. у США ця сума становила 405 млрд дол. (2,7% бюджету). Деякі країни, наприклад Японія, перевищують цей показник.

Друга група - країни, що розвиваються, які, очевидно, визначають квоту фінансування науки від 0,3 до 2%. Так, протягом багатьох років у Росії в науку інвестується 1%.

Яка ж ситуація в Україні? На початку 1990-х років, коли в нас був іще досить потужний промисловий потенціал, Україна напевне належала до категорії країн, що розвиваються. За заявою представника Світового банку, з яким мені особисто доводилося зустрічатися у Вашингтоні, в науку інвестувалося 0,54%. Коли я цю інформацію озвучив у Києві, багато хто схопилися за голову: мовляв, цього не може бути, має бути набагато більше. Загалом ситуація складалася так, що бюджет погоджували (й погоджуватимуть, оскільки ми великі боржники) з СБ, який керується своїми критеріями. Ми були дуже здивовані, коли бюджет став 0,54%, а подальші події показали, що ситуація набагато гірша.

Третя група - слаборозвинені країни, головною ознакою яких є сировинна економіка. Україна дедалі більше й більше стає сировинною країною, оскільки нині в наповненні бюджету переважають металургія і сільське господарство - явні сегменти сировинної економіки. Тому, очевидно, Світовий банк відніс Україну до слаборозвинених країн, у яких верхня межа становить близько 0,3% на фінансування науки з бюджету. Нині ці 0,29-0,3% - та межа, яку погоджує Світовий банк.

Наш максимальний показник не більше ніж 0,3%. Чи можуть уряд і Верховна Рада вольовим зусиллям вибратися з цієї ситуації? Гадаю, ні. Нам цього не дозволять, а отже, треба шукати інших шляхів.

На даний момент співвідношення бюджетного й госпрозрахункового фінансування в науковій сфері в нас становить 70 до 30%. Тому єдиний шлях - перевернути піраміду, тобто бюджетне фінансування має становити 30, а госпрозрахункове - 70% і більше. Це можна зробити за рахунок максимального стимулювання госпрозрахункової тематики. Якими шляхами? Є кілька чинників розвитку госпрозрахункової тематики, що дозволяють реально зберегти й використати науково-технічний потенціал, який наразі все ще існує.

1. Розвитку як госпрозрахункової, так і бюджетної тематики має сприяти радикальна зміна інформаційного забезпечення науки. Нині більшість вишів і наукових організацій не мають доступу до світових наукових баз даних. Основне джерело інформаційного забезпечення всередині країни - Український реферативний журнал "Джерело", який ми створили разом із Національною бібліотекою України ім. В.Вернадського. В ньому опубліковано понад 500 тис. рефератів і реферується близько тисячі наукових журналів. Це потужний засіб міждисциплінарного обміну між ученими України. Але доступ до світових реферативних баз даних для більшості науковців нереальний. Зважаючи на те, що в нас давно склалися добрі стосунки з Інститутом наукової інформації США (нині Thomson Reuters), на прохання колишнього заступника міністра науки і освіти професора М.Стріхи було опрацьовано питання інформаційного забезпечення науковців, аспірантів і студентів - всієї бюджетної сфери науки (а це близько 450 тис. осіб). Інститут наукової інформації США зробив крок назустріч і підготував унікальну пропозицію: контракт на суму менше ніж 1 млн дол. на рік (менше ніж 2,5 дол. на людину), який відкриває повний доступ до реферативних баз даних Thomson Reuters. Але цих грошей не знайшлося. Цей контракт різко змінив би інформаційне забезпечення вчених України. Адже повні тексти нині доступніші, ніж систематизовані реферативні бази даних, створені для того, щоб орієнтуватися в "гарячих точках" наукових пошуків і знаходити колег по дослідженнях. Нині функціонують повнотекстові бази даних з дуже багатьох напрямів - наприклад, база даних рефератів arXiv.org Корнельського університету (понад 800 тис. препринтів), де вважають за честь публікуватися видатні вчені (там, наприклад, надруковано роботи Перельмана).

Таким чином, доступ до реферативних баз даних різко підвищив би інформованість наших учених, а крім того, вони могли б активніше шукати колег для співробітництва за кордоном.

2. Створення фірм - приміром, при Державному агентстві з питань науки, інновацій та інформатизації України, які забезпечують контакти вчених у наукових дослідженнях за кордоном. Приклади є: оборонна промисловість зберегла систему впроваджувальних комерційних фірм "Укрспецекспорт", що мають реальні виходи на замовлення, їх просування та юридичний захист. Причому поряд з оборонною складовою ці замовлення передбачають також розгляд багатьох науково-технічних проблем. Ми маємо досвід співпраці з однією з фірм "Укрспецекспорту" - "Спецтехноекспорт". Ми вдячні, що з нас зняли головний біль - юридичний, організаційний та й багато в чому фінансовий.

Одна із, мабуть, найголовніших проблем - вивести фінансування цієї тематики з казначейства. Нинішня ситуація - це надгробний камінь української науки. Справді, фінансування через бюджетний спецрахунок спричиняє безліч обмежень. При виконанні контрактів через "Спецтехноекспорт" ми не мали права залучати співвиконавців, оскільки зобов'язані були проводити тендери. А що таке тендер, коли ви виконуєте контракт із комерційною фірмою? Це розголошення змісту робіт, і ми не могли, як раніше, кооперуватися з іншими інститутами й університетами України, щоб розширити коло досліджень і виконувати більші замовлення. Ще один важливий момент полягає в тому, що, згідно з Бюджетним кодексом, бюджетна організація не має права брати й давати кредити. До чого це призводить?

Наш інститут узяв, напевно, найбільший, а можливо єдиний, науковий інноваційний високотехнологічний кредит, і ми розробили лінію з виготовлення штампів для виробництва компакт-дисків. Так було створено умови для запуску чотирьох українських заводів, які виготовляють компакт-диски. Багато було різних, зокрема організаційних, перипетій, але коли настав час повертати кредит, уже набрав чинності Бюджетний кодекс, а згідно з ним ми не мали права повертати кредит. Довелося витримати близько сотні судових процесів. І тільки завдяки постанові Кабінету міністрів, яка дозволила інноваційній компанії все-таки повернути собі ці кредити, ми зрештою змогли розв'язати цю проблему.

Ще один приклад. Знаменита тисяча гривень - максимальна вартість закупівлі обладнання. Наш інститут разом із Київським центром мікрохірургії ока розробив мікропризмову технологію й устаткування для діагностики та лікування косоокості.

Косоокість - підступна недуга, на яку хворіє 3-4% населення в усьому світі. Лікувати її, тобто сформувати бінокулярний зір, можна в дитячому віці, від 2 до 6 років. Якщо до 6 років, коли мозок людини закінчує формувати органи зору й слуху, бінокулярний зір не сформовано, мозок "вимикає" управління хворим оком, і настає амбліопія - практично повна сліпота на одне око.

Наше, взагалі-то недороге, устаткування (яке, до речі, не має аналогів у світі) дає змогу здійснювати ранню діагностику дітей, а потім із допомогою наших окулярів або, в крайньому разі, однієї-двох хірургічних операцій сформувати в дитини бінокулярний зір і врятувати її від сліпоти на одне око.

Президент НАН України академік Борис Патон неодноразово звертався до Кабінету міністрів із проханням сформувати держзамовлення на виготовлення 1000 діагностичних наборів для всіх офтальмологів України. Ціна питання всього 4 млн грн, але його так і не вирішено. А це дозволило б діагностувати 100% дітей і рятувати понад 30 тис. дітей на рік. Втрата зору на одне око - це втрата одного органа в людини і, згідно із загальноприйнятими нормами страхової медицини, втрата працездатності на 30%. Неважко підрахувати, що, крім величезного соціального ефекту, це принесе Україні прямі економічні втрати більш як 4 млрд грн на рік. Це лише один приклад наслідків зарегульованості бюджетного фінансування.

У будь-якому разі слід терміново знімати обмеження на закупівлю вітчизняного діагностичного обладнання, тим більше інноваційного.

3. Необхідно створити всі умови для того, щоб наукові організації могли здійснювати нові розробки, які були б цікаві комерційним фірмам, а особливо зарубіжним, під гарантію фірм або через інноваційні кошти. Це розв'яже руки для виконання великих проектів. Завдяки фінансуванню госпрозрахункової тематики через комерційні державні банки в організацій може з'явитися джерело оновлення наукової апаратури, а можливо, навіть і кошти на будівництво службового житла для молодих і заслужених науковців.

4. Патентні проблеми. Нині патентування й підтримка патентів - серйозний головний біль. Наш інститут, один із лідерів патентного процесу, тоді, коли ми здійснювали розробку першого у світі накопичувача на оптичних циліндрах, подав, завдяки підтримці патентного відомства Радянського Союзу, понад 600 заявок у 29 країн світу. Тепер це вже далеке минуле, а нинішня ситуація просто катастрофічна. Інститути, виші й окремі винахідники практично не мають можливості патентування. Україна отримує дуже невеличку кількість патентів у США, а це один зі складових індексів науково-технічного потенціалу. Щоб виправити ситуацію, потрібна програма, яка дасть змогу дотувати, фінансувати або кредитувати щорічно хоча б 100–200 патентів, які заслуговують особливої уваги. Це дозволить патентно захистити найбільш значущі винаходи.

Таким чином, серія організаційних заходів, які не є чимось надзвичайним, могла б стимулювати розвиток науки, могла б її врятувати. Ми маємо радіти з того, що зберігся високий науковий потенціал, який був іще при серйозному фінансуванні. Він дасть змогу зберегти творчі активи країни, що є головною умовою для переходу з розряду слаборозвинених країн у розряд країн, що розвиваються. Чи багато для цього треба? Необхідно створити державну програму стимулювання науково-технічного потенціалу, яка охоплює наукові дослідження в бюджетній сфері.

На завершення наведу кілька цифр для розуміння критичності ситуації, в якій ми опинилися. США мають прибуток на душу населення близько 48 тис. дол. На фінансування науки виділяється 2,7%, тобто 1300 дол. на душу населення. У Росії ці показники становлять відповідно 10 тис. дол., 1,04%, 104 дол., в Україні - 3,1 тис. дол., 0,29%, 10 дол. Таким чином, Україна відстає від Росії в 10 разів, а від США - майже в 130 разів.

Без створення максимально сприятливих умов для розвитку науки прогноз може бути тільки негативним. Тому я думаю, що в нас іще досить здорового глузду, аби виправляти ситуацію реальними шляхами, а не за рахунок перерозподілу фінансових крихт між науковими напрямами та нереальних спроб збільшити відсоток фінансування, регламентований Світовим банком