НЕ ТЕ СЛОВО ДОСВІД ПЕРЕКЛАДУ ЖИВОЮ МОВОЮ З МОВИ МЕРТВОЇ

(Продовження)

НОРМАЛІЗАЦІЯ. «Norma» (норма) — поняття цілком геометричне. Так давні римляни називали прямий кут, на дев’яносто градусів (90°). Звичне положення «нормальної» людини. Перпендикулярне до лінії обрію. Хода рівна, пряма, ноги не заплітаються. Відповідно, «нормалізація» — це приведення до норми. Випрямлення. Бажання підвести, обтрусити й поставити на ноги. Людина в буквальному значенні ненормальна — це персонаж із кінокомедії «З легкою парою!» Андрія Мягкова. На початку фільму він заледве тримав рівновагу:«Що ви мене повсякчас роните?!» Нормалізація — це і є поступове прояснення, протверезіння і випрямлення. Людина нормальна — людина твереза й морально стійка. Тому що нестійкість не є положення, перпендикулярне до землі. Кут нахилу в цьому випадку наближається до сорока градусів (40°). А це, погодьтеся, зовсім не дев’яносто.

ОДІОЗНИЙ. Капітан Немо із роману Жуля Верна, мабуть, зобов’язаний своїм ім’ям епопеї Гомера. Одіссей — з-поміж інших своїх мандрів — опинився на острові циклопів. Круглооких велетнів. Там він позбавив зору одного з них — Поліфема — і, щоб збити його з пантелику, назвався «ніхто» (латинською nemo). Коли до осліпленого Поліфема прибігли на допомогу побратими, він пояснив їм, що підлість йому зробив «Ніхто». Усе скінчилося б добре, але хитромудрий Одіссей із достатньої відстані захотів показати циклопові, хто найрозумніший. Вирішив не залишатися інкогніто (тобто невпізнаним). Саме ця помилка й спричинила всі його подальші прикрощі. Поліфем був сином морського бога Посейдона і, знаючи ім’я кривдника, зміг його проклясти. А саме — поскаржився батечкові. Власне, причина тривалих мандрів Одіссея — відсутність хорошої погоди й попутного вітру. Одіссей (Odysseus), у дослівному перекладі з давньогрецької, — «ненависний». Той, на кого гніваються. Неприємний, огидний богам. Споріднене з грецьким дієсловом і латинське «odisse» — «ненавидіти», ображатися. Odium (одіум) — «ненависть». «Odiosus» (одіозус) — «ненависний», «неприємний», «огидний». «Одіозна постать» — особа малоприємна. Ненависна й огидна. Як Одіссей — для богів, так і капітан Немо — для мореплавців, які гнобили його країну. Щоправда, оскільки справжнього імені «Ніхто» так ніхто й не дізнався, то, на відміну від Одіссея, ненависть і ворожість не можна було спрямувати за точною адресою.

ОЛІГАРХІЯ. Як і демократія, зобов’язана класичній Греції. Тобто з’явилася на світ близько двох із половиною тисяч років тому. В утворенні цього поняття взяли участь два дуже несхожих між собою грецьких поліси — Афіни й Спарта. Від Афін — місця народження демократії — започаткувався й термін — «архія». Від грецького «arche» — «початок». Вивченням «початків» і займається археологія. Мон-архія — «єдино-начальність», «єдиновладдя». Архонтами називали в Афінах вищих представників виконавчої влади. Від цього слова в нас зберігся його буквальний переклад. «Архонт» — «начальник». Та, на відміну від Спарти, у цьому полісі архонти — начальники — обиралися на демократичних засадах. Тобто всіма громадянами. У Спарті — все навпаки. Тут заправляли збори «геронтів» — буквально: «старих». Їх було три десятки, а обирали їх довічно. Рада старійшин — це герусія (до речі, латинський «сенат», судячи з кореня слова, — за незапам’ятних часів теж був «радою старійшин», «senex» (сенекс) — і є «старий»). Але не будемо відволікатися. Отже, грецькою представник законодавчої влади — «геронт». Пригадайте геронтологію. А подібне управління державою відтоді й називають «олігархією». Oligos (олігос) — «деякий» (олігофренія — небагато-розуму, недоумство). Олігархія — буквально: небагато-началія, правління небагатьох. У спартанському розумінні — правління вузького кола. Збори аксакалів, які впадають у дитинство, із необмеженими повноваженнями. Таке ми проходили нещодавно.