Кістки, чиновники та імідж держави

У 2004 році тракторист цегляного заводу у селі Стайки, черпнувши ковшем глини, оторопів: з-під залізного ковша посипалися людські черепи. Видобуток сировини у кар’єрі довелося припинити. Керівництво заводу запросило в село Стайки археологів. Виявилося, що територія заводу лежить на стародавніх городищах і курганах. Остання археологічна експедиція досліджувала місцину в середині 80-х років. А поновити розкопки вдалося лише рік тому. Земля тут виявилася плодючою на знахідки. Двічі до Стайків приїздив сам президент Ющенко. Розповідають, що колупнувши у глиняній кручі дірку, він просто в долоню впіймав срібну брошку трипільської культури. Археологи й керівництво заводу витлумачили це як знак і звернулися до Віктора Андрійовича з ініціативою створити у Стайках історико-туристичний комплекс «Спадщина». Ющенко погодився: мовляв, справа потрібна. Ніхто й не думав, що справжньою перепоною на шляху до її реалізації стане адміністрація Кагарлицького району та Київська облдержадміністрація (ОДА).

Схоже, наші предки облюбували тутешні глиняні кручі над Дніпром з давніх-давен. Професор Володимир Баран може розповідати про розкопки годинами.

— Ми ще не готові сказати остаточно, яка кількість культурно-історичних періодів зберігається в землі, — ділиться Володимир Данилович. — Однак наша північна експедиція виявила фрагменти посуду доби бронзи, скіфського та ранньослов’янського часів, дрібну пластику трипільської культури. Ми розкопали залишки житлової споруди IX—X ст. та цвинтар XVII ст. Поховання розміщувалися досить щільно і залягали у три-чотири ряди одне над одним. Обстеження прилеглої до місця розкопок території виявили, що археологічна пам’ятка займає понад 40 га.

Почувши про масштаби розкопок, керівництво заводу ВАТ «Стайки-керамік» запропонувало археологам та науковцям об’єднати зусилля і створити історико-туристичний комплекс, по суті — унікальний інвестиційний проект, у якому збігалися інтереси обох сторін. Бізнесмени, щоб переконати науковців у серйозних намірах, зобов’язалися передати під наукові дослідження виставковий науково-освітній комплекс площею майже 2500 кв. м і вартістю близько двох мільйонів доларів своїм партнерам — НДІ українознавства.

Кілька місяців ініціатори розробляли проект, і нині він вражає уяву. На кручах мав би розташуватися інформаційно-науковий та виставковий центр, де зберігалися б знахідки із курганів, містилася б бібліотека. Неподалік планувався універсальний конференц-зал на 400 місць і дитячий клуб «Спадщина». З огляду на неймовірну навколишню красу, це мало б стати улюбленим місцем з’їздів, конференцій, історичних фестивалів та ще багатьох аналогічних заходів. До місць археологічних робіт доступ вирішено було обмежити як до музею, над виявленими історичними мали були «вирости» захисні перекриття, а навколо з’явилися б доріжки для туристів. У долині біля Дніпра вирішили побудувати спортивний центр, готель, оздоровчо-реабілітаційний центр, а також будівлю адміністративно-побутового обслуговування. Навколо реліктового озера, відомого своєю лікувальною глиною, планували створити ландшафтний парк, а трохи нижче — спорудити готелі котеджного типу.

Чим ще цей проект принадний — то це своєю екологічністю. Адже, відповідно до планів розробників, тут мали використовуватися енергозберігаючі технології, застосовуватися сучасні технічні розробки геліо- та геотермального обладнання. На схемі видно під’їзди до виставкового центру та готельно-житлового масиву, обладнані пунктами контролю й автомобільними стоянками. Однак автори проекту наполягають, що пересуватися територією комплексу чи перевозити вантаж можна буде виключно екологічними електромобілями.

Звісно, якби цей комплекс виріс на Дніпровських кручах, близько двохсот стайчан були б забезпечені роботою у сфері сервісу і місцевим жителям не доводилося б щодня їздити на заробітки до столиці. Окрім того, археологи пообіцяли облаштувати молодіжний археологічний клуб, аби підготувати школярів до вступу у спеціалізований навчальний заклад. Оплачувати навчання майбутніх археологів вирішили з фонду комплексу, готуючи в такий спосіб для «Спадщини» нові кадри.

— З якого боку не глянь, проект корисний. По-суті, вперше в Україні працюють разом підприємці, державні наукові інститути і громадські організації, — розповідає Тарас Кононенко, віце-президент міжнародної асоціації «Україна та світове українство». — Таким чином ми забезпечуємо контроль за діяльністю одне одного. У нашому випадку археологічні знахідки не потраплять у приватні руки і не згниють у фондах музеїв, ми виставимо їх прямо в науковому центрі для відвідувачів. Втілити цей проект можна за самої згоди адміністрації Кагарлицького району. Тільки тамтешні чиновники відсилають нас до Київської облдержадміністрації. Ми подавали туди запити від відомих науковців, але їх ігнорували. За винятком відписки, в якій ідеться, що Київська ОДА не впевнена у добрих намірах ініціативної групи. Ми неодноразово запрошували голову Київської ОДА В.Ульянченко до розмови за круглим столом. Але вона не приходила. Прес-тур до глиняного кар’єру села Стайки вона також проігнорувала.

За словами голови правління ВАТ «Стайки-керамік» Богдана Пугарського, будівництво за проектом триватиме від трьох до чотирьох із половиною років, залежно від того, знайдуть підтримку у вигляді ґранту чи братимуть кредит у банку. Але окуповуватися він почне за 10—15 років. Виявляється, простіше знайти чималі інвестиції для втілення такого масштабного проекту, ніж домогтися від чиновників бодай найменшої цікавості до його історико-туристичного спрямування.

Земля за 40 км від столиці не пустуватиме, це зрозуміло вже сьогодні. Але чи вистачить чиновникам совісті дати згоду на втілення іміджевого проекту для Київської області і для України в цілому? Хоча б під галас навколо Євро-2012? Адже як ніколи стає актуальним будівництво готелів та туристичних центрів. Чи на кістках наших пращурів вздовж Дніпра виросте чергове котеджне містечко, назавжди поховавши цю територію для археологічних досліджень і величезним парканом перекривши доступ до пляжів селянам та туристам?