І БАТЬКОВІ, І СИНУ

Багато років тому побіля стін Національної академії наук поставили бронзове погруддя академіка Бориса Патона. Воно з’явилося в Києві на вулиці Богдана Хмельницького. За тодішніми законами, так вшановувалися двічі Герої Соціалістичної Праці. А ось пам’ятника Євгенові Патону в Києві, хоч як дивно, не було. Хоч учений зі світовим ім’ям тут жив і працював. Ще 1904 року за його проектом у столиці було побудовано оригінальний міст над Петровською алеєю, що з’єднав Царський сад і Сад купецьких зборів. З 1905 року Євген Патон — професор кафедри будівництва й архітектури Київського політехнічного інституту. За зразкову організацію навчального процесу його невдовзі обирають деканом інженерного відділення.

У роки Першої світової війни Є.Патон проектував мости різних типів для військового відомства, створив оригінальну конструкцію розбірних мостів, які вже тоді отримали назву «мостів Патона», 1918 року видав унікальний і дуже актуальний курс «Відновлення мостів». Він, зокрема, керував роботами з відновлення зруйнованого за роки громадянської війни знаменитого київського ланцюгового мосту.

Близько 35 років наукової, інженерної та педагогічної діяльності Є.Патон присвятив мостобудуванню. Спільно зі своїми учнями він спроектував 35 мостів, опублікував понад 160 праць з мостобудування, заснував школу мостобудування в Україні. З 1929 року Євген Оскарович почав активно займатися зварюванням у мостобудуванні. Він створив зварювальну лабораторію, 1930 року перетворену в Електрозварювальний комітет, який, у свою чергу, став ядром створеного 1934 року Інституту електрозварювання. Тоді ж Є.Патон створив у КПІ кафедру зварювального виробництва, яка успішно готувала інженерів-електрозварників.

Відкрити пам’ятник Євгену Оскаровичу Патону на території Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» зібралися як учні вченого, так і нинішні студенти.