Головний прилад у науці — все ж таки голова

150-річна історія удосконалення двигунів внутрішнього згоряння і дизелів — драма безперервної боротьби за кожну частку відсотка в коефіцієнті корисної дії цих машин. Чого тільки не придумували вчені й конструктори для її збільшення, чого тільки не винаходили! Однак вони давно відчули, що перебувають у глухому куті: розвиток їхнього дітища майже закінчився. Власне, це вирок двигуну внутрішнього згоряння!

Недавно з Інституту термоелектрики НАН України (Чернівці) надійшло повідомлення, що тут знайдено спосіб, який дозволяє підвищити ккд бензинових і дизельних двигунів на... десять відсотків.

Революційність пропозиції Інституту термоелектрики полягала в тому, щоб добувати додаткову енергію з... вихлопних газів, температура яких сягає 400—500 градусів. Приміром, якщо у вашого автомобіля дволітровий двигун потужністю близько 100 кВт, то в такому разі термоелектричний генератор додатково витягне з вихлопних газів ще 10 кВт електрики. Цього з запасом вистачить на роботу кондиціонера, освітлення, роботу приладів в автомобілі. Ще й залишиться. Зараз проробляється система передачі зайвої електрики двигуну. Все це дозволить досить істотно поліпшити схему автомобільного двигуна і зменшити кількість палива, витраченого на 100 км шляху.

Найважливіше те, що при використанні таких дармових джерел тепла як вихлопні гази у Чернівцях досягли найвищої економічної ефективності — долар на ват установленої потужності. Причому це не межа — українські вчені й далі мають намір знижувати вартість. Найближчим часом вона сягне півдолара на ват, вважає Л.Анатичук. Тоді як у конкурентів із Японії та інших країн аналогічні показники у 20, а то й більше разів менше.

Отже, якщо ви маєте джерела дармового тепла (а їх навколо нас — океан), то з такою ціною за встановлену потужність генераторів протягом трьох років повернете всі витрати. Оскільки ж ресурс надійної роботи у термоелектричних пристроїв дуже великий, то ще й один-два десятки років отримуватимете чистий прибуток. Така економіка наукової розробки. Це значно вигідніше за таку рекламовану сьогодні енергетику з використанням вітру, де лише на восьмий рік можна отримати прибуток, і то маючи спеціальний пільговий «зелений тариф» на електроенергію.

«Мені доводилося бувати в різних японських лабораторіях, — розповів Лук’ян Іванович. — Для нас це завжди була казкова феєрія, безліч новітніх приладів, технологій. Я там багато чого навчився. Тут є чудові технології зі створення наноструктур, неперевершене устаткування для роботи з матеріалами на атомному рівні. У цьому сенсі їм можна тільки позаздрити. Але саме в японських колег я ще раз переконався, що й сьогодні найголовніший прилад у науці — голова!

Більше того, однобоке захоплення надчутливими приладами може позбавити дослідника часу на думання, бо прилади треба обслуговувати, їм треба догоджати. А найкращі ідеї приходять, коли можеш абстрагуватися від усього цього й подумати про головне. До речі, в нашій академії є люди, здатні піднятися над нагальними турботами. Мені приємно відзначити, що, коли ми зустрічаємося з Борисом Патоном, він неодмінно запитує: «Як ваші успіхи з використанням «теплових хвостів»? Навколо нас океан енергії. Треба придумати, як примусити його працювати!»

Як бачите, інколи корисно розмірковувати над нетривіальними питаннями, і вдвічі корисніше, коли ці розмірковування приводять до практичних досягнень».