ГМ-культури: переможна хода

Поки науковці та «зелені» виступають із категоричними запереченнями проти комерційного використання генетично модифікованих організмів до завершення всебічної перевірки їхньої безпеки, а торгові представники та юристи ведуть нескінченні диспути про відкриття для ГМ-продуктів доступу на ринок, фермери всього світу дедалі охочіше займаються оброблянням ГМ-сортів сої, кукурудзи, рису, бавовни й інших культур. Загальна площа, зайнята ними, торік сягнула 81 млн. гектарів.

Лідером у цій галузі, безумовно, є США, на частку яких припадають 60% усієї площі. Приріст цього показника торік склав там усього лише 11 відсотків, проти 17% в Аргентині, 23 — у Канаді та 66 — у Бразилії. Втім, в останньому разі за точність даних навряд чи хтось зможе поручитися, оскільки в Бразилії, за деякими даними, сої, що не містить чужорідних генів, не залишилося взагалі (аналогічна ситуація, як уже повідомлялося, спостерігається й у Мексиці з кукурудзою).

Особливої уваги заслуговує стрімке розповсюдження ГМ-культур у Європі і країнах третього світу. І йдеться тут вже не стільки про припинення мораторію ЄС на доступ ГМ-продукції на європейський ринок. Іспанія в односторонньому порядку вирішила вирощувати на своїй території ГМ-кукурудзу, і площі, зайняті цією культурою, збільшуються досить швидко. А Румунія, яка сподівається вступити до ЄС 2007 року, віддає явну перевагу ГМ-сої.