Фонд потрійного призначення

Фонд президента України з підтримки освітніх та наукових програм для молоді (далі - Фонд президента), як той Тунгуський метеорит, неочікувано й стрімко увірвався в нашу скромну наукову сферу.

Пропозицію про мільярд для президентського фонду у проект Державного бюджету внесли між першим та другим читанням. І депутати за неї проголосували. "Що це було?.." - перехопило подих у науковців, які зазвичай рахують бюджетні копійки на дослідження. Це тим більше дивно, що на Національний фонд досліджень України (далі - НФДУ), створений за найкращими світовими практиками, із залученням міжнародних експертів, замість очікуваних 920 мільйонів у бюджеті знайшлося лише трохи більше 260 мільйонів. (див. "Алла Ємець: "Максимальна відкритість і прозорість - основні принципи діяльності Національного фонду досліджень України", DT.UA від 20 липня 2018).

"На тлі хронічної нестачі коштів на науку в країні, у т.ч. на її реформу, на створення Національного фонду досліджень, який має стати класним і прозорим, відповідати найкращим західним практикам; на тлі неопалюваних приміщень інститутів і загрози неповних робочих тижнів на наступний рік, на тлі розповідей про більш нагальні потреби держави, - президент країни дуже легко знаходить один мільярд гривень на президентський Фонд, - каже старший науковий співробітник Інституту фізики НАН України Антон Сененко. - Нібито для підтримки науки і освіти. І депутати за це голосують. Ті самі депутати, які теж полюбляють розповідати, що грошей нема. Підкреслюю: на весь Національний фонд досліджень із його експертами і процедурами передбачено 260 мільйонів гривень. А на Фонд президента, який на момент голосування нічого не мав - ні положення, ні експертів, - мільярд. Весь цей фарс є нічим іншим, як зневагою до роботи експертів, вчених, притомних чиновників. Мовляв, ви, звісно, прописуєте реформи, закони, положення, але ми тут вигадали щось розумніше, ніж усі ви, разом узяті".

Мета президентського фонду благородна, але широка, як степ. У нього так багато цілей, що можна сміливо стверджувати: фонду подібного масштабу Україна ще не знала. "Фонд створено з метою надання підтримки молоді для продовження навчання за програмами підготовки магістрів, докторів філософії та докторів наук у провідних вітчизняних закладах вищої освіти та наукових установах і за кордоном, стажування в провідних іноземних закладах вищої освіти та наукових установах, участі в міжнародних науково-практичних семінарах і конференціях.

А також з метою залучення науково-педагогічних і наукових працівників іноземних закладів вищої освіти та наукових установ, відомих громадських діячів для участі в науково-педагогічній і науковій роботі у закладах вищої освіти, наукових установах України, підтримки пріоритетних наукових проектів молодих учених у всіх галузях знань, забезпечення на конкурсній основі тимчасових дослідницьких посад у закладах вищої освіти та наукових установах для молодих вчених, що отримали ступінь доктора філософії або кандидата наук протягом останніх 12 років (програма "український Postdoc")", - записано у проекті Положення про Фонд президента. А у завданнях Фонду, викладених у цьому ж документі, згадується навіть студентське самоврядування, підвищення кваліфікації викладачів і ЗНО.

Як розподілятимуться гроші, виділені на Фонд президента, - це одне з ключових питань. Від нього залежить, чи буде користь від фонду науці, а чи просто спостерігатимемо розпил коштів. А вони будуть виділятися тепер щороку: указом президента Кабінетові міністрів доручено "забезпечувати щорічне фінансування видатків Фонду президента України". При цьому згадаймо, скільки зусиль довелося докласти науковій спільноті, зокрема Науковому комітету, щоб добитися фінансування НФДУ на 2019 рік.

Проект Положення про Фонд президента України доручили розробити Міністерству освіти і науки. Причому стахановськими темпами. Бо Указ президента про створення фонду виданий 6 листопада, а проект Положення про фонд мав бути поданий на розгляд президентові до 1 грудня. Менше місяця на підготовку такого серйозного документа - термін нереальний. Навіщо цей поспіх? Чому не можна було добре продумати принципи і процедури роботи фонду й виділити цей мільярд уже на 2020-й рік? Коли створювався Національний фонд досліджень України, проводилися консультації з міжнародними експертами, вивчався досвід інших країн, і на це потрібен був не один місяць.

Але МОН, як справжній відмінник, таки впоралося з домашнім завданням від президента у визначений термін. Виявляється, проект Положення про Фонд президента вже готовий. Однак про зміст документа громадськість дізналася не від МОН, а з повідомлення на сторінці Фейсбук Наукового комітету Національної ради з розвитку науки і технологій. Як з'ясувалося, Міносвіти дало шановній організації лише один день на ознайомлення з текстом Положення. "Враховуючи суспільну значимість зазначеного нормативно-правового акта, просимо розглянути зазначений проект у одноденний термін", - сказано в листі МОН до Наукового комітету, підписаному Лілією Гриневич 30 листопада.

Обійтися в цій ситуації без Наукового комітету МОН не могло, бо є вимога Закону "Про наукову і науково-технічну діяльність": усі проекти нормативно-правових актів, що стосуються сфери наукової та науково-технічної діяльності, в обов'язковому порядку направляються до Наукового комітету для проведення їх експертизи та підготовки відповідних рекомендацій. А ось публічного громадського обговорення міністерство не організувало, що дуже дивно, "враховуючи суспільну значимість нормативно-правового акта" і те, що Фонд президента не є приватним, він фінансується з наших податків. Проект Положення навіть не опублікований на сайті МОН у рубриці "Громадське обговорення", як зазвичай міністерство практикує з усіма схожими проектами. "У даному разі МОН провалило іспит на прозорість", - підкреслює заступник голови Ради молодих учених НАНУ Юлія Безвершенко.

Незважаючи на певну кулуарність підготовки, проект Положення про Фонд президента вже набув широкої гласності і дуже жваво дискутується в науковій спільноті. Висновок Наукового комітету невтішний: "Даний проект не може бути підтриманий у поточній формі і потребує докорінної переробки".

Що не так із Положенням про Фонд президента, і що це означає? Ми зібрали найбільш обговорювані зауваження.

Перше - на що ж все-таки будуть витрачатися кошти цього фонду? Попри вищезгадану декларовану благородну мету, у завданнях фонду, як у вінегреті, намішано різне: крім власне наукових проектів, стажувань, та українських постдоків, тут є розробка навчально-методичного забезпечення, підтримка студентського самоврядування, розвиток освітніх вимірювань, проведення освітніх статистично-аналітичних і соціально-психологічних досліджень, формування банка завдань зовнішнього незалежного оцінювання і навіть загадкова "підтримка престижності та промоції викладацької та наукової роботи". Складається враження, що при таких завданнях фонду реальними отримувачами його грантів буде зовсім не наукова молодь, а установи, що спеціалізуються в галузі педагогічних наук.

А ті завдання Фонду президента, що відповідають його декларованій меті - підтримка наукових проектів молодих вчених, підтримка програм наукових обмінів - дублюють напрями грантової підтримки, передбачені для Національного фонду досліджень.

Друге питання - якими процедурами й інструментами фонд розподілятиме виділені кошти. Чи буде це робитися прозоро? Чи буде створено систему противаг, яка захистить принцип справедливості і не дасть перетягнути ковдру на один бік?

Фонд президента буде підпорядкований МОН. Керівний орган фонду - Наглядова рада - формуватиметься таким чином: Адміністрація президента подасть кандидатури, а Міносвіти їх затвердить. Нібито мають враховуватися пропозиції громадських та освітянських організацій, Національної академії наук і галузевих академій, Спілки ректорів. Але є підозра, що це не спрацює або спрацює так, як комусь буде вигідно, бо в тексті Положення не прописано чіткого механізму, за яким мають враховуватися такі пропозиції.

При цьому вимоги до членів Наглядової ради Фонду президента дуже загальні й розмиті. Наприклад, "компетентність у сфері освіти і науки", "бездоганна ділова репутація", "суспільний авторитет". Це "відкриває широкий простір для маніпуляцій при визначенні персонального складу основного органу управління Фонду президента - Наглядової ради, - вважають у Науковому комітеті Національної Ради з питань розвитку науки і технологій. - Для порівняння, в НФДУ і Наукова, і Наглядова ради - є незалежними органами, що обираються представниками наукової спільноти".

Дуже важливе питання - як фонд проводитиме експертизу проектів, що претендують на фінансування. Тобто як витрачатиметься той самий мільярд.

У Національному фонді досліджень експертизу здійснюють зовнішні експерти, які призначаються спеціальними фаховими секціями Наукової ради Фонду. Вони не є постійними, склад експертів змінюється залежно від проблематики проектів, що розглядаються. "Кращі світові практики передбачають призначення експертів окремою фаховою комісією для кожного конкурсу", - йдеться у висновках Наукового комітету.

У Фонді президента пропонують зробити інакше. Експертні ради призначатиме дирекція фонду, до складу якої у проекті Положення немає жодних фахових кваліфікаційних вимог. Це може означати, що фахівців-експертів можуть обирати навіть нефахівці. Крім того, "згідно з проектом, можна зрозуміти, що експертні ради - постійні, - йдеться у висновках Наукового комітету. - Це призведе до того, що вузьке постійне коло відібраних нефахівцями експертів вирішуватиме долю досить великих бюджетних коштів".

"Те, що експертна комісія буде постійною, означає, що їй доведеться розглядати різні проекти - від теоретичної фізики і до філософії. Експерт не може бути знавцем в усьому, він може оцінити не кожен проект", - вважає Юлія Безвершенко.

У Положенні не прописано механізмів контролю за діяльністю Фонду президента з боку інших міністерств чи відомств, окрім МОН. Фонд має погоджувати з МОН навіть пріоритетні напрями діяльності та напрями грантової підтримки, порядок конкурсного відбору та фінансування проектів, порядок проведення та методичне забезпечення експертиз.

"Жодні документи, що регулюють конкурсний відбір, не проходять погодження з іншими ЦОВВ, - наголошують у Науковому комітеті. - Для порівняння: НФДУ повинен звітувати перед Національною радою з питань розвитку науки і технологій, а низка документів, які регулюють конкурсний відбір, затверджується Кабінетом міністрів України".

Ще одна пікантна деталь. "У проекті ніде не зазначено, що Фонд президента не має на меті отримання прибутку і є некомерційною організацією, як це визначено для НФДУ,- йдеться у висновках Наукового комітету. - Натомість згадується, що Фонд президента "може мати торгову марку", що наштовхує на припущення, що Фонд має намір надавати послуги з метою отримання прибутку".

Загальний висновок Наукового комітету щодо підготовленого Міносвіти проекту Положення про Фонд президента України невтішний: "Усе це, разом узяте, на нашу думку, свідчить про те, що пропонований проектом механізм формування органів управління та експертних рад Фонду президента не може забезпечити незалежність і фаховість органів управління та експертних рад цього фонду, незаангажованість їхніх експертних оцінок, містить корупційні ризики".

"На мою думку, поки що це все виглядає як створення ручного фонду для потрібних людей, - каже Антон Сененко.- Зауважу, що це не той випадок, коли президента осяяла чудова думка, а чиновники все спаскудили. Ні. Просто замість того, щоб долучитися до вивіреної реформи і не створювати поспіхом невідомо що, голова держави, де-факто, сам запустив процес імітації виконання його доручення. Загалом, стежитимемо далі за цією постановкою турботи про науку і освіту".

"Коли дізнався про мільярд гривень, які через так званий президентський Фонд надаються МОНу, одразу подумав: "Невже українське суспільство та наукова спільнота таке проковтнуть?! - коментує професор Медичного центру Канзаського університету, США Сергій Ладохін. - Це ж просто як гра в наперсток! Де гроші? Під яким наперстком? НАНУ, МОН, Науковий комітет? Грошей нема, і обдурена публіка починає розходитися... Але ж скоро вибори, то треба спостерігачів заохотити. Хто може виграти в наперсток? Звісно, партнер шахрая! От і з'являється мільярд громадських грошей, не передбачений жодними бюджетами, і віддається МОНу. А вже як МОН ставиться до незалежної експертизи, яку лобіює українська наукова діаспора, було видно з опору, що його вони чинили на Форумі діаспори в жовтні в Києві. (див. "Олексій Ладохін: "Без незалежної експертизи та істотної грантової підтримки дослідницьких організацій реформа науки неможлива", DT.UA від 18 листопада 2018). Найбільш наївні представники ошуканої публіки намагаються себе втішити - ну хоч щось дали на науку. Нічого не дали! Забрали й пустили по вітру. Як боротися з наперсточниками? Всім присутнім і зацікавленим у результаті - перестати бути пасивними спостерігачами й хапати шахраїв за руку".

Втім, згодна громадськість із появою такого фонду чи ні, але він уже є, - кошти на нього виділені, і указ президента опублікований. Отже, тепер шлях лише один - подумати, як найефективніше використати кошти і можливості Фонду президента України. Невідомо, де зараз перебуває проект Положення про фонд - на столі в Адміністрації президента, у Кабінеті міністрів чи й досі в МОН, адже час "Ч" - 1 грудня - вже минув.

Які є пропозиції в наукової спільноти? Вони переважно зводяться до однієї ідеї: Фонд президента повинен якнайтісніше співпрацювати з Національним фондом досліджень України, який має важелі для прозорого і справедливого розподілу коштів на наукові дослідження та співпрацює з міжнародними експертами. Тим більше що певні завдання цих двох фондів збігаються.

"Та частина бюджету Фонду президента, яка спрямовуватиметься на наукові програми, обов'язково має йти через Національний фонд досліджень, - вважає Юлія Безвершенко. - Це дозволить забезпечити прозорість процедур, незалежну експертизу, відновить логіку реформи науки. Врешті-решт, це забезпечить якісний відбір кращих проектів та довіру до його результатів. Тільки тоді ці кошти стануть інвестицією в майбутнє України".

Науковий комітет у своїх висновках пропонує узгодити діяльність Фонду президента з Національним фондом досліджень України, організувати їхню системну співпрацю (у проекті Положення про Фонд президента від МОН така співпраця згадується лише як можлива опція для одного з напрямів грантової підтримки). "На нашу думку, інші варіанти розвитку подій важко буде захищати і перед українською та закордонною науковими спільнотами, і перед західними партнерами України", - зазначено у висновках Наукового комітету.

Чи буде враховано зауваження Наукового комітету у проекті Положення про Фонд президента? З цим запитанням DT.UA звернулося до Міністерства освіти і науки. В інформаційному запиті ми також поцікавилися, чому проект не був виставлений на громадське обговорення, а Науковому комітету дали тільки один день на підготовку експертного висновку. Відповіді у встановлений термін ми не отримали.

"МОН хотіло одобрямсу по-швидкому, однак не вийшло. Тепер можуть сказати Науковому комітету: дякуємо, ваш дзвінок дуже важливий для нас… Але часу замало, тому будемо затверджувати наш варіант", - роблять прогнози науковці.

Чи виявить Адміністрація президента (яка, імовірно, буде останньою погоджувальною інстанцією на шляху підготовленого МОН проекту Положення про Фонд президента) бажання дослухатись до застережень наукової спільноти і зробити так, щоб створення нового фонду, вочевидь, задумане як масштабний іміджевий крок, не стало замість цього чорним піаром для президента і ще однією загадкою науки, подібною до Тунгуського метеориту?