Останніми роками проблемі астероїдної небезпеки приділяється дедалі більше уваги. Час від часу міжнародні агентства новин лякають читачів астероїдом, що наближається до Землі, повідомляючи про «точну» дату його падіння на планету. Щоправда, ці передбачення потім спростовувалися.
Моніторинг потенційно небезпечних космічних уламків проводять переважно астрономи, оснащені оптичними телескопами. Вчені Радіоастрономічного інституту НАН України зуміли використати з цією метою розміщений під Євпаторією радіотелескоп РТ-70. Цю гігантську антену з дзеркалом діаметром 70 метрів з допомогою спеціальної системи наведення можна спрямувати в будь-яку точку неба. Завдяки старанням харків’ян він може виконувати тепер дві функції — і приймати радіосигнали з космосу, і передавати їх. Таких універсальних радіотелескопів на земній кулі усього два.
— Олександре Олександровичу, яким чином до дослідження астероїдної проблеми може підключитися радіотелескоп? — запитала кореспондент «ДТ» члена-кореспондента НАН України, співробітника Радіоастрономічного інституту НАНУ О.Коноваленка.
— Щоб визначити, зіткнеться «підозрілий» астероїд із нашою планетою чи пролетить повз неї, потрібно точно знати його траєкторію. Проблема в тому й полягає, що задовго наперед вирахувати шлях астероїда практично неможливо через вплив на нього полів тяжіння Сонця і планет. Неможливо, наприклад, встановити, що рівно через три роки і два місяці такий-то астероїд упаде на Землю, хоча подібні «прогнози» інколи з’являються у світовій пресі.
— А хіба не можна визначити траєкторію астероїда з допомогою оптичних телескопів?
— Так, зараз міжнародний астероїдний патруль працює в основному в оптичному діапазоні. Однак точність оптичних методів визначення траєкторії недостатня. В радіоастрономії є свої переваги — методом радіолокації фахівці можуть виявити «небесний камінь» на великій відстані від Землі й вирахувати особливості його орбіти чи поверхні з більшою точністю. Особливо з використанням методів радіоінтерферометрії, тобто злагодженої роботи кількох радіотелескопів, розміщених на відстані один від одного.
— Вам вдалося провести такий сеанс радіолокації?
— Так. Антена телескопа РТ-70 випромінювала радіоімпульси у бік астероїда 1998 WT 24, а відбитий від нього сигнал одночасно приймали відразу на декілька антен і російські, і зарубіжні радіоастрономи. Таким чином вдалося максимально точно визначити на той момент координати цього небесного тіла, а отже, і його траєкторію. Такого роду успішний експеримент було проведено вперше у світі.
— Де ще можна використовувати цей метод?
— Є ще одна менш сенсаційна, але теж важлива проблема — космічного сміття. За 30 років розвитку космонавтики в навколоземному просторі накопичилася сила-силенна уламків космічних апаратів, що відпрацювали свій ресурс. Аби уникнути зіткнення, виникла нагальна потреба враховувати положення цих уламків при плануванні нових запусків. Звісно, частина цього сміття згодом сама падає на Землю і згоряє в її атмосфері, але десятки тисяч уламків різної величини стабільно стоять на геостаціонарних орбітах і можуть становити небезпеку для нових космічних апаратів. Для чіткого контролювання ситуації з обертанням цих уламків навколо Землі було створено навіть спеціальні каталоги, що постійно поповнюються новими й уточненими даними.
— Як визначаються координати уламків?
— Використовується оптика, лазерна локація. Наші експерименти на РТ-70 засвідчили, що може ефективно допомогти при складанні таких каталогів і радіолокація. Ми посилали сигнал у напрямку одного з уламків, який висить на геостаціонарній орбіті, і відбиток сигналу впевнено прийняли англійці, французи, італійці, поляки — всі країни, що мають відповідне устаткування. Таким чином можна було визначити розміри уламків, швидкість обертання, орбіту й інші параметри, необхідні для каталогу.
— А можна в такий спосіб досліджувати планети?
— Ми вперше використали метод радіоінтерферометрії при локації поверхні Венери. РТ-70 послав потужний сигнал у бік цієї планети, а його відбиток було прийнято одночасно під Євпаторією, харків’янами і в Росії. Отримано цікаву інформацію, яку ще належить докладно розшифрувати. У роботі над усіма цими проектами беруть участь і російські фахівці — з Астрокосмічного центру ФІАН, Інституту радіоелектроніки РАН та Інституту прикладної астрономії РАН.
— Роботи в цьому напрямі триватимуть?
— Попри те, що Національне космічне агентство України високо оцінило наші проекти, фінансування всіх цих наукових напрямів припинено. Щоправда, розуміючи важливість нашої праці, інституту допомагають зарубіжні колеги. Ми користуємося привезеною ними апаратурою і приладами, отримуємо міжнародну підтримку у вигляді грантів та виділені на конкурсній основі певні суми на підтримку обладнання. Але всі ці тимчасові акції не компенсують навіть насущних фінансових потреб на утримання та ремонт інструментів.