Базиліка зникне в морі?

Під час травневих свят на території Національного заповідника «Херсонес Таврійський» вандали повалили колони руїн старовинного храму «Базиліка в базиліці», побудованого у Х столітті. Коли храм було розкопано, археологи встановили престол і колони на їхні «рідні» місця, і вони стояли так десятки років. Падаючи, деякі колони розкололися надвоє, постраждала мозаїчна підлога. Це вже не перший випадок руйнування історичних пам’яток у стародавньому Херсонесі. На жаль, не всі відвідувачі захоплюються побаченим. Окремі з них піднімаються на столітні вежі, ходять по старовинних стінах, топчуть унікальну мозаїку, розмальовують аерозольною фарбою древні колони… Проте є біда ще страшніша — квартали старовинного мегаполіса можуть піти під воду.

Що більш руйнівне — антропогенний чи природний чинник?

Мені пощастило неодноразово бувати в Херсонесі — одному з найгарніших місць нашої країни — і писати про знахідки археологів, які там працювали. Протягом двох тисячоліть цей мегаполіс був осередком античної і візантійської культур на межі з безкрайнім варварським світом, найважливішою точкою контакту між Середземноморською цивілізацією та Євразійським континентом. Він впливав на політику і культуру варварських світів і, своєю чергою, залежав від них. Адже, крім греків, римлян, візантійців та слов’ян, які зробили, зрештою, цю частину світу своєю домівкою, тут розвивалася і культура багатьох інших народів — кримських татар, караїмських іудеїв, скіфів, сарматів, готів, монголів, генуезців, турків.

З його долею пов’язані імена скіфського царя Скілура, понтійського владики Мітрідата, римського імператора Юлія Цезаря та київського князя Володимира, що хрестив Русь. Археологи розкопали житлові квартали і площі Херсонеса, ремісничі май­стерні й гончарні печі, виноробні, рибозасолювальні цистерни, монетний двір і торгові лавки, майстерні художників і театр, оборонні стіни і вежі, гробниці та храми. Близько 180 років ведуться розкопки археологічної перлини Криму, і весь цей час вона була місцем паломництва мандрівників, любителів старовини і просто освічених людей з усього світу.

Нам пощастило — більшість візантійських міст у новий час виявилися забудованими, по суті — похованими під сучасними кварталами міст. А Херсонес уцілів. Після того, як життя міста обірвалася наприкінці XIV століття в результаті навали татаро-монголів і останні жителі його залишили, серед зруйнованих храмів та будинків паслися лише отари овець. Сучасний Севастополь почав будуватися осторонь, на березі іншої бухти, зручнішої для розміщення флоту.

Воскресіння цього стародавнього міста, що вмістило життя кількох цивілізацій, — праця грандіозна і кропітка. Минають інколи десятиліття, доки археологам удасться встановити історію всього лише п’ятачка землі, кількох десятків квадратних метрів території. З огляду на високий науковий потенціал і значення для вітчизняної історії та культури, у 1994 році музей перетворили на Національний заповідник «Херсонес Таврійський». Зараз музей виріс у великий науково-дослідний центр, який співпрацює з науковими академічними установами й університетами багатьох країн світу. У дослідженнях Херсонеса беруть участь археологічні експедиції з України, Росії, Австрії, Польщі, США.

І хоча сьогодні генеральний директор заповідника Л.Марченко запевнив мене, що співробітники музею вже відновили зруйновані колони, гіркота залишається. Херсонес прожив прекрасне і бурхливе життя. Йому довелося неодноразово витримувати нищівні землетруси, на нього нападали вороги. І ось тепер йому доводиться знову зазнавати тиску двох чинників — антропогенного і природного.

Музей просто неба

— У чому, власне, полягає проблема збереження пам’яток Херсонеса? — запитую генерального директора заповідника «Херсонес Таврійський» Л.Марченка.

— У нас немає на це коштів, — розповів Леонід Васильович. — Левова частка бюджетного фінансування — трохи більше 5 млн. гривень на рік — іде на зарплату співробітникам та комунальні платежі. Ще мільйон — на консервацію пам’яток у Чембало і Каламіті. На охорону городища Херсонеса залишається зовсім мало. По-суті, на повноцінну цілодобову озброєну охорону території у нас грошей немає. Тоді як у деяких країнах охорона археологічних пам’яток організована на рівні спецвійськ. Мабуть, не в дефіциті у нас тепер лише вчені-історики. Можу з гордістю сказати, що зараз ми вийшли на той фаховий рівень, коли до нас приїжджають навчатися фахівці з інших країн, наприклад реставратори.

Проблема в тому, що уряд не затвердив Концепцію розвитку національного заповідника «Херсонес Таврійський» на 2006—2015 роки, а також проект програми розвитку Херсонеса на найближчих десять років. Ці документи перебувають у Кабміні вже рік. Відповідно до цієї концепції, на розв’язання питань збереження пам’яток, проведення наукових розвідок і благо­устрій території заповідника передбачається виділити з держбюджету 250 мільйонів гривень, тобто по 25—27 мільйонів щорічно. Наші пропозиції підтримали Севастопольська міська адміністрація, Національна академія наук України, Міністерство культури, Міністерство освіти і науки, Міністерство архітектури і будівництва, Міністерство юстиції та інші інстанції, навіть Мінфін. Ухвалення рішення гальмує Міністерство економіки. Двічі нам надходили звідти листи про необхідність доопрацювати програму, але, зрештою, надійшло повідомлення, що Міністерство економіки вважає її прийняття недоцільним!

— Можливо, влада не до кінця розуміє важливість збереження стародавнього мегаполіса? Порівняно з політичними баталіями, ваші турботи можуть здаватися неважливими...

— У 2005 році Херсонес двічі відвідав президент Ющенко, який звернув увагу на проблему збереження пам’яток на великій території городища — близько 42 гектарів. Я сказав: «Ви маєте рацію, Вікторе Андрійовичу, але для цього потрібні кошти». І президент запропонував нам розробити програму розвитку заповідника на десять років і в жовтні 2005 року підписав відповідне доручення. Ми так зраділи, мало не танцювали... Але програма не затверджена й досі.

Припустімо, що державі нелегко виділити такі кошти. Хай вони будуть меншими, ніж закладено, але концепція, а потім і програма мають бути все ж таки підписані. Поміркуйте самі — дванадцять років заповідник взагалі не отримував фінансування, а прийнята у 2001 році програма розвитку на п’ять років була профінансована лише наполовину. Що в результаті? Багато унікальних пам’яток, знайдених останніми роками, довелося знову закопати через відсутність грошей на організацію їх охорони та консервації. Тобто, по суті, сховати і від відвідувачів, і від професіоналів. Така, наприклад, доля двох недавно знайдених стародавніх пам’яток раннього християнства — склепів III—IV століть нашої ери.

Адже що таке Херсонес? Це надзвичайний музей просто неба. Збереження потребують також сільськогосподарські хори IV—XIV століть, схожих на які немає вже ніде у світі. У небезпеці через наступ моря «Базиліка 1935 року»!

— Та, яка була зображена на одногривневій банкноті?

— Так, це одна з найгарніших базилік Херсонеса. Свого роду один із символів України. Під час штормів морські хвилі вже досягають мармурових колон цієї базиліки. Ще кілька років — і вона зруйнується, її забере море. Море наступає, за останні десятки років два стародавні житлові квартали і кілька базилік уже пішли під воду.

Як її захистити? Поставити звичайні бетонні хвилерізи, які височітимуть над водою і псуватимуть надзвичайної краси краєвид на базиліку та городище, не можна. Треба зупинити наступ хвиль, використовуючи досвід інших країн, де археологічні пам’ятки теж стоять на березі моря. Ми активно співпрацюємо з фахівцями київської компанії «Планета-Буд», які запевняють, що зможуть знайти таке рішення. До речі, ми дуже вдячні цій компанії, яка вклала чимало коштів у капітальний ремонт приміщення музею. Зараз «Планета-Буд» разом із нами працює над створенням реекспозиції римського і грецького періоду античної історії Херсонеса.

— Кілька років тому американський археолог, директор Інституту класичної археології Техаського університету Джозеф Картер, який був ініціатором видання першої англомовної книжки про світову археологічну перлину — «Кримський Херсонес. Місто, хора, музей і околиці», казав, що Херсонес має бути внесений до списку найважливіших світових пам’яток ЮНЕСКО. Чи є в цьому плані якісь зрушення?

— Такого роду об’єкти мають відповідати низці вимог ЮНЕСКО. Найголовніша з них — становити визнану загальнолюдську культурну цінність, чому Херсонес, безперечно, відповідає. Але є й інші умови, у тому числі — ставлення центральної і регіональної властей до пам’ятки, що номінується у список. У нашому випадку — це затверджена урядом концепція розвитку і програма з виділеним під неї фінансуванням. А що ми тепер можемо подати? Не буде програми — не буде ЮНЕСКО. Нині з українських пам’яток у списку значаться Лавра, Софія й архітектурний центр Львова. Для такої великої країни, як Україна, цього дуже мало!

Базиліки — краса і гордість Херсонеса

Найвідомішими архітектурними пам’ятками середньовічного Херсонеса є, мабуть, руїни ранньохристиянських храмів — базиліки. Ці форми культового будівництва були й залишаються дуже поширеними у християнстві. Серед відомих у світі базилік — собори Санта-Марія у Флоренції, Св. Петра в Римі, Нотр-Дам у Парижі.

У Херсонесі збереглися руїни дванадцяти базилік. Зазвичай це була прямокутна будівля, розділена двома паралельними рядами колон на три подовжні зали — нефи. У східному кінці центрального нефа у спеціальному напівкруглому виступі робився вівтар. Перед входом у базиліку стояла спеціальна прибудова, у якій могли перебувати оглашенні — люди, котрі прийняли християнство, але ще не похрещені.

Серед найвідоміших ранньохристиянських храмів Херсонеса — Уварівська базиліка. Разом із Хрещальнею, апартаментами єпископа Херсонського й оточеного портиками подвір’я з фонтаном, вона входила до найбільшого храмового комплексу середньовічної Таврики. Найвідоміша частина цього храмового комплексу — Хрещальня. Тут у центрі залу, під банею, у скелі було вирубано круглу купіль, куди трубою, проведеною під підлогою, надходила вода з басейну, а потім виводилася за межі будинку. Саме ця Хрещальня вважається сьогодні найбільш імовірним місцем хрещення князя Володимира.

У північному районі Херсонеса, на березі моря, містяться руїни тієї базиліки, яку зображено на банкноті . За роком відкриття вона називається «Базиліка 1935 року». По суті, цей комплекс містить нашарування трьох різних за часом пам’яток. Спочатку тут стояв невеличкий античний храм, який після утвердження в місті християнства був зруйнований і покинутий, потім на цьому місці діяла іудейська синагога, а в V столітті на пустирі збудували християнську базиліку, яка діяла до X століття.

Якщо пройти від цього храму старовинною вулицею в напрямку заростей диких фісташок, можна знайти ще одну чудову пам’ятку — ту саму «Базиліку в базиліці», колони якої постраждали від сучасних варварів. Що стояло на цьому місці в античні часи, невідомо, а у візантійську епоху тут побудували типову базиліку з мозаїчною підлогою. Під час вивчення основи і розчину мозаїк було виявлено монети, які свідчать, що храм збудували у VI столітті. У X столітті базиліка була зруйнована, можливо, внаслідок землетрусу, і на її місці побудували новий храм, значно менший: він повністю вмістився в центральному нефі старої базиліки. Так виникла зворушлива «базиліка в базиліці». Другий храм у XIV столітті теж загинув, цього разу у вогні пожежі, залишивши нам мальовничі руїни.