Весняне загострення

Поділитися
Зволікання з вирішенням питання про добудовування Криворізького гірничо-збагачувального комбін...

Зволікання з вирішенням питання про добудовування Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд (КГЗКОР) плодить усе нові заяви окремих гравців, не збільшуючи при цьому кількості реальних претендентів на участь у проекті. Їх поки що залишається двоє: українсько-російський консорціум «Смарт-груп» — «Металлоинвест» і найбільша металургійна компанія світу Mittal Steel.

Минулого тижня про бажання взяти участь у добудовуванні КГЗКОР заявив Полтавський ГЗК, а цього тижня — російська «Северсталь». Однак аргументи, які висувають «новоприбулі», обгрунтовуючи свою зацікавленість у вітчизняному довгобуді, викликають певне здивування. Так, єдиним публічним мотивом участі «Северстали» у добудовуванні ГЗК є те, що компанії не завадили б 3 млн. тонн залізорудної сировини для її металургійного комбінату в Італії. Росіяни особливо наголосили, що «цей канал збуту КГЗКОР отримає лише у разі переходу українського підприємства у власність «Северстали».

Значно «фундаментальніше» обгрунтовує свій інтерес Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат.

За словами члена спостережної ради ПолтГЗК Костянтина Жеваго, підприємство — «єдина компанія, котра має досвід для розвитку цих активів (мається на увазі КГЗКОР. — В.Б.), розуміння української промисловості і доступ до експортних ринків, необхідних для продажу котунів».

По суті, єдине, про що забув згадати Костянтин Валентинович, — це чи є у групи «Фінанси та кредит», що належить йому, кошти для реалізації цього проекту.

Тільки з початку цього року нардеп Жеваго задекларував, що його група будуватиме сталеливарний завод в Угорщині (вартість 300 млн. євро), метзавод «Ворскласталь» у Полтавській області (вартість оцінюється у більш як 1 млрд. євро), купуватиме державний пакет акцій «Луганськтепловоза» (за оцінкою глави ФДМ Валентини Семенюк, його справедлива ціна становить 2,5 млрд. грн.), здійснюватиме спільний проект на керченському суднобудівному заводі «Затока» із норвезькою компанією Aker Yards (публічно задеклароване вкладення в проект 1 млрд. євро), будуватиме в районі кримського озера Донузлав вантажний термінал (за оцінками експертів, тільки підготовчі роботи в рамках цього проекту обійдуться в 300 млн. дол.) тощо.

Усього ж на найближчу п’ятирічку група (капіталізація якої оцінюється приблизно в півтора мільярди доларів) уже задекларувала інвестпроектів на суму, що майже утричі перевищує її поточну вартість. Зрозуміло, що після оголошення подібних наполеонівських планів уже не страшна перспектива участі ще й у добудовуванні КГЗКОР. Адже в нього необхідно вкласти на першому етапі всього лише близько 300—400 млн. дол.

Втім, судячи з непрямих ознак, у випадку з КГЗКОР «Фінанси та кредит» про гроші можуть не турбуватися. Можливо, їх забезпечить новий партнер групи — Mittal Steel.

Останній недавно став свідком дуже нервової реакції українських металургів на його спробу взяти участь у добудовуванні Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд. «Місцеві» явно злякалися формування чужорідної вертикально інтегрованої монополії у себе під боком і продемонстрували чудеса лобізму з витискання «сторонніх із пляжу».

Оперативно оцінивши ситуацію, Mittal розпочав перебудову на марші. Зокрема, швидко зник з інформаційного простору, передаючи естафету ПолтГЗК (благо, обидві компанії віднедавна обслуговує одне й те ж PR-агентство). Тези публічних заяв залишилися приблизно тими ж: вимагаємо проведення прозорого й об’єктивного тендера з вибору партнера для спільного підприємства з добудовування КГЗКОР.

Єдина суттєва модифікація — Полтавський ГЗК дуже наполягає на тому факті, що він є вітчизняним виробником. Хоча при цьому в усіх прес-релізах ГЗК поруч із ним у дужках зазначається назва його керуючої компанії — «Феррекспо». Остання не тільки контролює весь експорт ПолтГЗК (а це близько 85% продажів), а й зареєстрована у Швейцарії під ім’ям Ferrexpo AG.

У принципі, нічого поганого в цьому немає. Та ось тільки чи варто за такого розкладу хизуватися своєю національністю — питання дискусійне. Хоча, безумовно, на тлі Mittal Steel якийсь Ferrexpo виглядає українцем.

Поки що незрозуміло, яким чином ПолтГЗК і Mittal об’єднають свої зусилля із завершення українського довгобуду (хоча враховуючи, що жодної офіційної пропозиції Кабміну досі не передано, в успіх цього заходу віриться дедалі менше). Однак є інформація, що індуси ведуть переговори з Європейським банком реконструкції та розвитку про надання «Криворіжсталі» кредиту в розмірі близько 200 млн. дол., у тому числі і «на заходи щодо розширення потужностей із видобутку залізорудної сировини». Якими може стати і добудовування КГЗКОР.

Задля справедливості зазначимо, що є запитання і щодо пропозиції другого тандему претендентів на український довгобуд — «Металлоинвеста» і «Смарт-груп». Від нього, зокрема, далеко не в захваті профільний міністр Володимир Шандра. Він уже висловив свої побоювання з приводу українсько-російського проекту: «Я не скажу, що нас щось не влаштовує. Просто є низка питань, які треба уточнити. Ця пропозиція цікава, вона має право на існування. Головне, щоб це був проект щодо окислених руд, щоб це було записано».

Мінпромполітики може покладати надії на банальну логіку прогресу. Залізна руда — вичерпуваний природний ресурс. Себто з часом її не стає більше. І, відповідно, проект Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд, який замислювався в хлібосольні радянські часи більше як гуманітарний (точніше, екологічно-інтеграційний — розчистимо відвали, зменшимо навантаження на грунт, займемо роботою братів по РЕВ), сьогодні, через два десятиріччя, набуває цілком бізнесових обрисів.

Розвідані запаси руди у світі збільшуються значно скромнішими темпами, ніж її видобуток. А попит на залізорудну сировину стійко зростає і, на думку більшості фахівців, зростатиме як мінімум до 2012 року, а можливо, й далі. У цій ситуації металурги доберуться не те що до відвалів Кривбасу, а навіть до Північного полюса.

Звісно, говорячи про технологічні перспективи Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд, сьогодні, напевно, ніхто не дасть стовідсоткової гарантії, що все піде як по написаному. Той же Mittal Steel за півроку з моменту купівлі «Криворіжсталі» істотно скоригував програму модернізації найбільшого вітчизняного меткомбінату. І нічого. Мінпромполітики зберігає з цього приводу багатозначне мовчання. При тому, що зобов’язання щодо інвестпрограми «Криворіжсталі» не просто записані — вони ще й підписані покупцем.

Втім, на КГЗКОР хоча б контрольний пакет належатиме державі. Що дасть менше можливостей для вільного прочитання інвестзобов’язань.

Ну а поточний стан КГЗКОР досить красномовно охарактеризувала Рахункова палата України, яка торік проаналізувала ситуацію на найбільшому вітчизняному довгобуді. Результати перевірки свідчать, що з метою покриття фінансових збитків із дозволу Мінпромполітики здійснюється розпродаж, по суті, «проїдання» раніше створених активів. Збитки від розукомплектовування і розкрадання майна, а також продажі його за ціною, нижчою від балансової вартості, за останні п’ять років становлять понад 40 млн. грн. Коли в такій ситуації робляться спроби затягти вирішення питання добудовування комбінату, мимоволі хочеться запитати — а кому це вигідно?

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі