ТРИ ОБЛЕНЕРГО ЗА СТО МІЛЬЙОНІВ

Ціна зйомки пристойного американського фільму (зі спецефектами) — десь близько сотні мільйонів доларів. У вівторок приблизно за цю ж суму продано три українські обленерго.

Навколо їх продажу близько року вирували цілком кіношні пристрасті, із написанням тонн паперів, меморандумів, доповідних записок, довідок тощо. Тож коли претенденти на перемогу кидали конверти з пропозиціями в прозорі ящики з назвами купованих обленерго, то це була тільки фінальна сцена великого та складного процесу, що тривав понад п’ять років.

Його метою було залучення в українську енергетику великих західних компаній. Тепер, можна сказати, дочекалися: дві іноземні компанії купили три українські обленерго. Американська AES Washington Holdings B.V. придбала контрольні пакети «Київ-» та «Рівнеобленерго», а словацька Vychodoslovenske Energeticke Zavody S.P. — «Житомиробленерго».

І хоча ряд експертів дуже сумнівається, що словаки працювали на свої гроші, у принципі мету можна вважати досягнутою: прихід іноземців (не у вигляді офшорів) відбувся. Тепер залишається дочекатися наслідків. Перший із них цілком очевидний — значне зростання тарифів. Чи компенсує його підвищення якості послуг, незабаром побачимо...

І все-таки й перебіг, і результати конкурсу цікаві вже тому, що вперше за дев’ять років була справжня, а не бутафорська конкуренція закордонних учасників.

Спочатку заявки на конкурс подали десять компаній. Вісім зарубіжних, зокрема російська та дві українські. Українців і росіян невдовзі відсіяли, як не гідних участі в такій відповідальній справі, а з іноземцями почали працювати. Правда, з семи компаній до фінальної стадії конкурсу дійшли тільки чотири, решта «зістрибнула» по дорозі. Та й іспанська Union Fenosa, вийшовши у фінальний етап, обмежилася заявою — мовляв, як приємно було з усіма вами познайомитися — і нічого кидати в ящики з пропозиціями не стала. Тож реально в конкурсі брали участь лише три компанії: американська AES Washington Holdings, французька EDF International і словацька Vychodoslovenske Energeticke Zavody., які й конкурували між собою. Боротьба не була надміру гострою. Так, на «Рівнеобленерго» ніхто, крім американців, і не претендував.

Менше очікуваної була конкуренція і за явного фаворита конкурсу — «Київобленерго». Після відмови іспанців від боротьби за нього боролися тільки американці та французи. Американці запропонували більше (46 млн. дол.), ніж представники EDF (38,4 млн. дол.). Зате досить несподівано перемогли в боротьбі за пакет «Житомиробленерго» словаки, запропонувавши дві стартові ціни (35 млн. дол.). Це на 7,7 млн. дол. перевищило відповідну пропозицію AES.

Однак американці були єдиною компанією, що збиралася купити всі три обленерго, зарезервувавши для цього 96 млн. дол. І словаки, і французи хотіли придбати по одному обленерго.

Загалом, треба віддати належне, за українськими стандартами ціни продажу були цілком пристойні: за три пакети має бути сплачено 564,4 млн. грн. (104 млн. дол.). 1998 року, продавши на конкурсах сім (правда, неконтрольних) пакетів обленерго, ФДМ одержав 192 млн. грн. (за тодішнім курсом 80 млн. дол.). Якщо три роки тому акції продавалися в середньому за ціну трохи вищу від номінальної, то тепер переможцям довелося заплатити за пакети від понад шість номіналів («Київобленерго») до дванадцяти («Рівнеобленерго»). Аби відірватися від суперників, переможцям конкурсів довелося переплатити за кожну енергокомпанію понад сім мільйонів доларів.

Утім, у ФДМ мріяли все-таки про інше, і навіть на підсумковій прес-конференції з приводу продажу перших трьох обленерго голова Фонду Олександр Бондар сказав, що грошей могли б одержати й більше: «Ми чекали на більшу кількість покупців і вищі ціни». Проте, на думку Олександра Миколайовича, «ситуація сьогодні не така, яка була під час оголошення конкурсів». Ситуація, нічого не скажеш, склалася чудова: депутати з ентузіазмом проганяли у відставку найуспішніший уряд в історії України.

Тож під час конкурсу не було прем’єра Віктора Ющенка, хоча на нього й чекали, а присутній перший віце-прем’єр Юрій Єхануров філософськи зазначив, що «маємо таку ціну, яку дають, і повинні з нею миритися».

Результати конкурсу виявилися непоганими й для інвестиційного радника ФДМ — банку CS First Boston. Банк може записати до свого активу вміння продавати підприємства в складних умовах. Це особливо вигідно виглядає на тлі колишніх постійних провалів іноземних консультантів на ниві підготовки конкурсів. До того ж банк CS First Boston заробив на нинішньому продажі й трохи грошенят. Не те що б дуже багато (за неофіційними даними, близько 4,2% від суми продажу), але теж не зайві.

Тож представник банку CS First Boston Олександр Базаров не скупився на компліменти «партії та уряду», наголосивши, що успішно завершити дуже складний процес приватизації обленерго дозволили «хоробрість і рішучість ФДМ, уряду й адміністрації Президента». Стосовно цін, то на них, природно, вплинули «політичні чинники й економічні умови», які склалися сьогодні в Україні.

Втім, конкурси тривають і 24 квітня пройдуть торги по ще трьох обленерго. Правда, тут товар уже не такий, тож і ціни, певне, будуть менші. Конкуренція, якщо вона взагалі буде, очікується тільки щодо однієї компанії — «Севастопольенерго». На перемогу в ній претендуватиме EDF.

Для французької компанії це певною мірою ще й питання престижу: досі вона програвала всі конкурси з продажу енергокомпаній на території колишнього СРСР. Тим паче, що успіх нині не коштуватиме шалених грошей. Стартова ціна «Севастопольенерго» — лише 6,5 млн. дол., і навіть коли вона подвоїться (що малоймовірно), то гроші це явно невеликі. Стосовно «Кіровоградобленерго», то тут ми, скоріш за все, знову побачимо наших словацьких друзів, а ціна продажу навряд чи дуже відрізнятиметься від стартової. Тож намір уряду одержати від приватизації перших шести обленерго чверть мільярда доларів, очевидно, так наміром і залишиться.

Найбільша невизначеність із «Херсонобленерго». Немає впевненості, що конкурс по ньому взагалі відбудеться: підприємство має величезні борги (близько 70 млн. дол.) і досі остаточно не врегульовано справу в арбітражному суді про списання 197 млн. грн. боргу перед Енергоринком. До речі, якщо в питанні боргів енергокомпаній Енергоринок найближчим часом не прийме рішення, то про подальшу приватизацію енергокомпаній доведеться забути — їх просто розберуть за борги, як уже сталося з «Луганськобленерго».

Ясна річ, усіх цікавить, що відбуватиметься з енергокомпаніями далі. Протягом найближчих десяти днів із переможцями конкурсу мають підписати договори купівлі-продажу акцій, після чого ще за десять днів повинні бути перераховані гроші. Позаяк на «Рівнеобленерго» була тільки одна заявка, то ФДМ проведе експертну переоцінку вартості пакета. Утім, переоцінка напевне виявиться суто символічною і з нею не зволікатимуть — гроші потрібні швидко.

Стосовно самих обленерго, то в них почнеться процес зміни власника. Після проведення зборів акціонерів до управління компаніями буде залучено й західних фахівців. Зокрема, за словами представника AES Михайла Мальованого, у щойно куплені обленерго на шість-вісім років запросять спеціалістів зі США й Англії. В міру передачі свого досвіду місцевому персоналу їхня кількість скоротиться.

У планах AES — інвестувати протягом найближчих п’яти років у кожну з двох куплених компаній приблизно по 30 млн. дол. Сума, відверто кажучи, не вражає, а кошти підуть передусім на прилади обліку електроенергії.

Поки що американці не визначилися, чи купуватимуть вони енергокомпанії в Україні ще. Зате вони хотіли б прикупити одну-дві ТЕЦ із тих, що перебувають у комунальній власності. На їхню думку, купувати в даний момент енергогенеруючі компанії недоцільно...

Цікаво, чи поділяє цю думку решта учасників — адже найближчим часом очікується продаж ще дванадцяти обленерго. Багато з них досить проблемні. Фонду держмайна залишається сподіватися на те, що, як сказав О.Бондар, «поступово претенденти будуть більше входити в смак і братимуть активнішу участь у тендерах». Отож, люди добрі, ви не місцеві — купіть, хто може...