СКІЛЬКИ КРОКІВ ВІД БАНКРУТСТВА ДО ПРИВАТИЗАЦІЇ?

Спочатку голий факт, який спонукає до роздумів. 11 червня на Миколаївському суднобудівному заводі імені 61-го комунара відбувся мітинг, причому досить галасливий і масовий. Принаймні всі спроби розмістити мітингувальників у приміщенні — технічному кабінеті, успіхом не увінчались. Люди зібралися просто неба.

Все, що відбувалося, повернуло в атмосферу початку та середини 90-х років, коли масові мітинги сколихнули всі суднобудівні заводи Миколаєва. Однак уже кілька років на жодному підприємстві галузі, за всієї гостроти назрілих питань, вони не вирішувалися на мітингах. І, напевно, знадобилися дуже вагомі підстави, щоб повернутися до таких методів.

Організатором акції стала група «Ініціатива». Її лідер Ігор Бойко повідомив присутніх, що через день відбудеться засідання Вищого арбітражного суду України, який, цілком імовірно, може оголосити завод банкрутом.

Заводчан особливо обурило форсування банкрутства при тому, що їхнє підприємство заборгувало кредиторам 55,7 млн. грн., а Міністерство оборони України заборгувало заводу за складання ракетного крейсера «Україна» 56 млн. Не враховуючи боргу держкомпанії «Нафтогаз України» за ремонт переданого Росії за взаємозаліками за природний газ ракетного крейсера «Москва» — а це ще 9 млн. грн. Цікаво, що про банкрутство заговорили тоді, коли норвезькі замовлення дозволили завантажити корпусне виробництво, а заплановані програми з судноремонту й машинобудування дають можливість відродити один із цехів.

Комунарівці, емоційно назвавши те, що коїться навколо теми банкрутства їхнього підприємства, «ударом у спину», звернулися у вищі інстанції з проханням не оголошувати завод банкрутом до всебічного й повного розслідування ситуації.

Втім, на мітингу звучав не лише термін «банкрутство», а й «приватизація» теж. І тут цілком правомірне запитання — чи справді підприємству загрожує банкрутство і приватизація його на цій підставі? Ініціатори мітингу одностайно запевняли, що така загроза існує. Вони навіть називали імена ініціаторів процесу — одного з колишніх директорів заводу, ряду народних депутатів, а також фірм, зацікавлених придбати за борги підприємство, яке ще не звелося як слід на ноги.

Усе дуже схоже на правду. Тим більше що перед очима — гіркий досвід деяких обласних енергокомпаній та інших підприємств, проданих за борги, в обхід установлених приватизаційних правил.

Як виявилося, комунарівці панікували недаремно, адже наступного дня після мітингу Вищий арбітражний суд України таки переніс розгляд справи про банкрутство заводу. Втім, першого-ліпшого моменту до цього питання можуть повернутися. Тим більше що з миколаївських суднобудівних заводів саме 61-го комунара — єдиний, якого ще можна прибрати до рук. Решта — і «Океан» (що після купівлі голландським інвестором контрольного пакета акцій став ВАТ «Дамен шипярдс океан»), і Чорноморський суднобудівний завод, реструктурований на цілком дієздатні частини, — уже не по зубах. На цих підприємствах інша ситуація, там назрілі питання вже не вирішуються на мітингах, бо туди прийшов ефективний власник. Так, ВАТ «Дамен шипярдс океан» з початку року збільшило обсяги виробництва більш ніж у 4,5 разу за рахунок розгортання робіт із будівництва суден на замовлення фірми «Дамен» (Голландія).

Державній холдинговій компанії «ЧСЗ» після реструктуризації, створення мобільних підприємств за останні два роки вдалося на 63 млн. грн. скоротити кредиторську заборгованість. Сфера послуг розширилася від судноремонту до малотоннажного суднобудування. А ВАТ «Миколаївська малотоннажна верф», випустивши кілька яхт, збільшила темпи виробництва у 26 разів.

На цьому тлі завод імені 61-го комунара, де й зарплата нижча і реструктуризація проводилася формальніше, і реалізація нових проектів не особливо позначилася на результатах виробництва, залишається серед миколаївських суднобудівних заводів найслабшою ланкою, але... досить спокусливою.

Тут варто нагадати ось про що. Усі без винятку суднобудівні заводи в Миколаєві — і «Океан» у тому числі, і ЧСЗ — всі вони, як і завод імені 61-го комунара, мали, та й нині ще мають борги. Більше того, то одна, то інша група кредиторів, як тепер пригадується, час від часу ініціювали процес банкрутства. Але до того, що відбувається зараз із заводом імені 61-го комунара, не доходило.

До речі, на вже згаданому мітингу добре поінформовані заводчани повідомили, що перший арбітражний суд за позовом кредиторів до їхнього підприємства відбувся ще 1997 року. Відтоді процес тривав з «активністю», що не викликала особливих побоювань. Ситуація змінилася нещодавно. Цікаво — з якого б це доброго дива? І хто вирішив, скільки конкретно кроків треба пройти заводові від банкрутства до приватизації?

Від редакції. У четвер 272 голосами Верховна Рада України схвалила закон про введення мораторію на примусову реалізацію майна. Йдеться про заборону розтягування підприємств, де частка держави становить не менш 25%, шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями арбітражного суду та продажу майна в процесі справи про банкрутство. Заборона діятиме «до вдосконалення механізму примусової реалізації майна».

Цікаво, чи врятує це від «лівої» приватизації кращі держпідприємства, список яких цього тижня поповнився й уславленим Сєверодонецьким «Азотом» (проти нього також порушено справу про банкрутство)?