Що може бути гірше за незакінчені справи?

Майбутньому голові Фонду державного майна України не позаздриш. Валентина Семенюк приготувала для свого наступника дуже ненудну спадщину. Це не тільки повністю провалений план з приватизації, а й безліч спірних справ.

Справи дуже різного масштабу, але є й такі, що прямо впливають на майбутнє країни. Приміром, якщо майбутній керівник ФДМ буде неповоротким, то наша держава може втратити вітчизняного монополіста з виробництва магістральних тепловозів, дизель-поїздів, електропоїздів і транспортерів. Йдеться про вже відомий випадок скандальної приватизації ВАТ «Луганськтепловоз».

Продаж 76-відсоткового держпакета акцій «Луганськтепловоза» був безпрецедентним. Навіть бувалі приватизатори, включаючи колишніх керівників Фонду держмайна, не пригадують, щоб раніше конкурс з продажу держпакета акцій будь-якої держкомпанії проводився без додаткового оголошення про його поновлення, та ще й у дуже стислі терміни і без повідомлення потенційних учасників про його проведення.

Нині ні в кого вже не виникає питань із приводу приватизації державної власності. Як показала практика, за весь період становлення української державності ми так і не навчилися ефективно управляти своїми активами на благо Батьківщини.

Повертаючись до «Луганськ­тепло­воза», слід сказати, що завод із найменшими втратами пройшов період «дикого капіталізму». Підприємство має багаторічний досвід випуску тепловозів. Його продукція використовується на вітчизняному ринку, а також поставляється як на Близький Схід (в Іран, Сирію, Йорданію), так і в країни СНД (в Туркменистан, Узбекистан, Киргизстан). Були напрацювання і по російському та балтійському ринках.

Проте для розвитку заводу потрібна модернізація. А наша держава не в змозі виділити на ці цілі достатньо коштів.

Перша спроба продати завод у хороші руки була здійснена 2001-го. Тоді власником 76% акцій «Луганськ­теп­ловоза» став «АвтоКрАЗ-холдинг», який входить до групи «Фінанси і Кредит». Але ж як здивувалися представники «АвтоКрАЗу», коли ФДМ невдовзі оскаржив результати аукціону в судовому порядку та без будь-яких пояснень знову оголосив конкурс на продаж «Луганськтепловоза».

А от далі починається найцікавіше. Умови нового конкурсу з приватизації заводу, на думку більшості експертів, написані під якогось одного конкретного учасника.

По-перше, потенційний переможець повинен був протягом трьох місяців із моменту підписання договору купівлі-продажу надати «Луганськтепловозу» розроблені за кордоном технології виробництва локомотивів.

По-друге, всі проекти мали бути розроблені під колію 1520 мм. Тому самі по собі відпали конкурсанти з німецької компанії Siemens і польської Kolej Baltyck. Вони історично працюють із колією 1435 мм.

Українські компанії теж «пролетіли», зате російська компанія «Трансмашхолдинг» якнайкраще відповідала всім переліченим вимогам.

Однак завдяки судовому позову, поданому від «Укрзалізниці» (хоча до суду подавала не тільки вона), Господарський суд міста Києва прийняв рішення про заборону проведення конкурсу щодо «Луганськтепловоза». Були підготовлені нормальні умови конкурсу. Додалося й учасників, готових купити це підприємство: «Дніпровагонмаш», Марганецький ГЗК, компанія SCM. Мала намір взяти участь у конкурсі й французька компанія Alstom.

Тепер уявіть здивування цих компаній, коли вони дізналися, що після рішення про заборону на проведення конкурсу з продажу 76-відсоткового пакета акцій ВАТ «Луганськтепловоз» Господарський суд міста Києва... скасував свою ж постанову.

Досі залишається таємницею, з чиєї ж ініціативи суд змінив думку. І «Дніпровагонмаш» із Марганецьким ГЗК, і компанія SCM з Alstom не знали про нове рішення. Як і про те, що конкурс проводитиметься вже наступного дня.

Ще 20 березня 2007 року представник ФДМ О.Марченко запевняв усіх учасників конкурсу, що найближчим часом «Луганськтепловоз» на конкурс виставляти не планують. Але те, що ФДМ знав про рішення суду, що готується, і начебто навмисно чекав його, немає жодного сумніву. Тому що таке швидке проведення конкурсу інакше пояснити неможливо.

Для того щоб конкурс вважався правомочним, російська компанія «Трансмашхолдинг» виставила як потенційних покупців своїх «дочок» — Демихівський і Брянський машинобудівні заводи. Як показує практика, такі конкурси проводять тоді, коли переможець відомий заздалегідь, тому про людське око виставляють «споріднені» між собою компанії. Так би мовити, для звітності.

Та й сам перебіг конкурсу з продажу «Луганськтепловоза» нагадує фарс. Стартова ціна 76-відсоткового пакета акцій становила 292 млн. гривень. До речі, ця сума в кілька разів менша за ту, яку Фонд держмайна спочатку планував виручити за це держпідприємство.

Голова ФДМ Валентина Семенюк практично з кожного телевізійного екрана переконувала, що продаж «Луганськтепловоза» принесе бюджету близько 2,5 млрд. гривень. Правда, експерти її заявам вірили мало: під керівництвом Семенюк неодноразово провалювалися плани надходжень до держбюджету від приватизації державного майна. Того ж таки 2006 року план виконали всього на 22%. Про 2007-й ліпше взагалі промовчати.

Отож, коли були розкриті конверти з ціновими пропозиціями, виявилося, що Брянський машинобудівний завод запропонував 292,505 млн. гривень, а Демихівський машинобудівний — ціну ще на... 47 тис. гривень вищу.

На тому й зупинилися. Хоча в розмовах із конкурсантами-невдахами суми називалися набагато вагоміші: «Дніпровагоншмаш» збирався запропонувати за пакет акцій ВАТ «Луганськтепловоз» 500 млн. гривень, Марганецький ГЗК — 400 млн. Своє слово на аукціоні могли сказати й SCM з Alstom.

Підозріла приватизація «Луганськ­тепловоза» зацікавила спеціальну контрольну комісію з приватизації у Верховній Раді. 23 березня ц.р. вона направила запити до СБУ, Генпрокуратури та ФДМ. Комісія попросила держоргани надати їй документи про цей продаж і всю інформацію про учасників, які взяли в ньому участь, а також про тих, хто мав намір взяти участь, але так і не був допущений.

25 червня договір купівлі-продажу «Луганськтепловоза» рішенням Господарського суду міста Києва визнається недійсним, і в листопаді Вищий господарський суд України це підтверджує.

Проте 30 листопада стало відомо, що формальні (завдяки ФДМ) власники «Луганськтепловоза» вирішили підстрахуватися й, користуючись моментом, намагаються змінити власника.

Для цього «Российские железные дороги» планують до літа 2008 року обміняти блокуючий пакет «Трансмашхолдингу» на блокуючий пакет канадської компанії Bombardier Transportation. Якщо остання погодиться на угоду, попри наявність у складі «Трансмашхолдингу» таких проблемних активів, як «Луганськтепловоз», Україні буде вкрай складно боротися за свою власність із виникаючою транснаціональною корпорацією.

Так що головне завдання для майбутнього керівника ФДМ — якнайшвидше повернути «Луганськтепловоз» у держвласність. Справді, що може бути гірше за незакінчені справи, особливо якщо ці справи нинішнє керівництво Фонду держмайна намагається спустити на гальмах? Комісій ФДМ і справді не боїться: нещодавно на аналогічному «спецконкурсі» з відсіканням учасників продали ще одне підприємство — кіровоградське НВО «Етал».

Депутати заявляють про потребу створити нову робочу групу з представників Генпрокуратури, Кабміну і Верховної Ради, яка перевірила б законність приватизації. Чи не занадто багато приводів для роботи спецорганів? За статусом ФДМ не повинен генерувати скандали, його завдання — забезпечувати ефективний продаж держвласності на прозорих конкурсах.

Хоча... Якщо Україні справді пощастить з новим головою ФДМ, ситуація може докорінно змінитися. До речі, не завадить і «розбір попередніх польотів» за приватизацію зразка 2006—2007, благо, цього разу йому не заважатимуть депутатські корочки...

Головне, щоб усе це не звелося до шапкобрання й написання доповідей на тему, як ми втратили завод. Не сподівайтеся! Його не втратили.