«РІВНЕАЗОТ»: ПОЗИТИВЧИК ДЛЯ ІНВЕСТОРА

Відлягло... У четвер українські законодавці, трохи поміркувавши, вирішили відкласти продовження телесеріалу «Маріупольський синдром, або Годзилла завжди повертається!» Його друга серія — «Рівненський аміак: глибоке зітхання» — не знайшла необхідної підтримки у зацікавлених глядачів, точніше учасників. Забракло 76 голосів... Втім, любителям гострих відчуттів не слід засмучуватися. Коли на одному об’єкті стикнулися кілька інтересів, феєрверк може спалахнути такий, що варто заздалегідь подбати про вогнегасники. Та й протигази зовсім не завадять.

Поки можна говорити про закінчення лише першого етапу — спроби недорого прикупити пакет акцій ВАТ «Рівнеазот». Ідея була простою: уже виставлений на конкурс (торік у жовтні) 53,86-процентний пакетик слід було порізати на дві майже рівні частини. Одну, трішки більшу, 28,86% — урочисто вручити менеджменту підприємства, даруйте, ЗАТ «Трудовий колектив «Азот». Решту 25% лишити державі — і нехай утішиться.

Переваги цієї схеми, крім повного усунення різних конкурентів, полягали в її відносній дешевизні. Якщо стартова ціна «більшого пакета» близько 8,6 млн. дол. (46,7 млн. грн.), то маленького — лише 4,6 млн. дол. А якщо згадати, що держава вже заборгувала заводу близько 8 млн. дол. за поставки аграріям добрив... Треба думати, це дуже допомогло б ЗАТ «ТК «Азот» розплатитися за акції.

Реальності схемі додавала й потужна група політичної підтримки, що майже повністю складається з представників фракцій пропрем’єрської більшості (в основному костенківський Рух). У результаті, уряд кілька місяців метався, немов на сковорідці, побоюючись якось конкретно висловитися з цього приводу. Тобто, теоретично він був безсумнівно проти, а практично...

Оголошений у жовтні конкурс то призупиняли, то відновляли, то зсували терміни. Зрештою, вже ніхто не міг до ладу сказати, триває конкурс чи ні, і на яких умовах. Ще цього тижня перший віце-прем’єр Єхануров обіцяв, що Кабмін висуне потенційному покупцю кілька додаткових умов, переглянувши, зокрема, й ціну.

Пікантності додавало те, що продаж 53,86-процентного пакета анонсувався як «міжнародний». Не тільки тому, що його анонсували в «Файненшл таймс» — продавати завод Фонду держмайна допомагає радник — Robert Fleming & Co. Limited. До речі, як і у випадку з ЗАлКом, усі ще раз переконалися, що присутність радника нікого особливо не стримує. Втім, не варто перебільшувати ступінь розгубленості радника, який зіткнувся із суворою українською дійсністю. Велика приватизація завжди і скрізь передбачає боротьбу. Інша річ, що її непогано б вести за правилами, але це вже місцева специфіка. У Африці іноді й танки використовують...

Тож навряд чи ситуація навколо «Рівнеазоту» якось уплине на ставлення інвесторів до України. Хіба що віджене тих недотеп, які зовсім не знали місцевих умов. Але їх, бідолашних, все’дно прибили б шваброю на прохідній при спробі зайти на завод. Тож події можна розцінювати як своєрідні передкваліфікаційні випробування — такий собі селективний відбір на стійкість нервової системи.

Немає сумнівів, що деякі з тих 12 фірм, які зацікавилися можливістю придбання ВАТ, стоятимуть до кінця. Тим більше, що деякі з них заодно є і великими постачальниками на завод сировини (тобто газу). І зовсім не зацікавлені втрачати контроль над підприємством. Один із потенційних покупців ВАТ «Рівнеазот» про всяк випадок терміново змінив реєстрацію з офшорного британського острова Мен на дружню Польщу. Це допоможе брати участь у приватизації. Інший постачальник про всяк випадок подав до суду позов про банкрутство підприємства. Не обійшлося і без курйозів: одна з офшорок, «володіючи більш аніж 10% акцій» ВАТ, терміново оголосила, що через тиждень по закінченні конкурсу мають відбутися збори акціонерів, де переоберуть керівництво «Рівнеазоту». Як і годиться, вона залишила свій контактний телефон, за яким кожен бажаючий легко може додзвонитися... у добре знайоме (по «Луганськобленерго» і «Одесаобленерго») ЗАТ «Укренергозбут». Тож бажаючі взяти участь у конкурсі будуть.

У ФДМ уже сподіваються, що ціна може зрости з нинішньої, близької до номінальної, до трьох-чотирьох номіналів. А оптимісти стверджують, що й це не межа.

Хоча, зрозуміло, що і закінчення конкурсу — далеко не кінець усьому. Наприкінці минулого року одна з компетентних служб написала уряду записку, у якому стверджувала про певний ризик: новий власник згорне виробництво добрив і залишить тільки виробництво адипінових кислот. Тоді уряд про всяк випадок приватизацію призупинив...

Схоже, що відчуття переляку було домінуючим у ставленні Кабінету міністрів до того, що відбувається. Добре, що хоч за день до голосування по законопроекту про особливості приватизації ВАТ «Рівнеазот» у нього нарешті прорізався голос, і він ясно висловився проти. Це і дало уряду моральне право висловлювати задоволення результатом голосування у ВР і радіти перемозі здорового глузду. Втім, попереду ще чимало об’єктів, приватизація яких дасть підстави для радісних (і не дуже) зітхань. Адже зйомка епічного серіалу — «Як ділять власність в Україні» — ще далеко не закінчилася.