ПРИВАТИЗАЦІЯ ОБЛЕНЕРГО: ФІНІШ ЧИ СТАРТ?

Отже, після довгих місяців копіткої роботи, надій і розчарувань завершився конкурс з продажу перших шести обленерго. Можна підбити проміжні підсумки перед приватизацією наступних дванадцяти енергокомпаній, якщо, звичайно, вона відбудеться.

На початку шляху перед приватизаторами стояли два головних завдання: забезпечити прозорий характер продажу і здійснити структурні реформи в енергетиці. Результатом їх вирішення мала стати максимальна ціна продажу.

Не можна сказати, що всі попередні конкурси, проведені ФДМ, були непрозорими. Рік у рік прозорість роботи Фонду зростає. Нині ж сама процедура приватизації, що базувалася на розробленому ФДМ новому Положенні про порядок продажу енергетичних компаній, просто не дозволяла провести конкурс непрозоро.

У тому, що продаж шести обленерго був прозорий і чесний, сьогодні ніхто не сумнівається. Кожен із присутніх при проведенні конкурсу може підтвердити, що все було, як і обіцяно: прозорі скриньки, публічність, присутність преси й усіх зацікавлених осіб. Учасники конкурсу опустили заявки в прозорі скриньки; присутні переконалися, що охочих «робити ставки» більше немає; голови приватизаційних комісій відразу розкрили конверти з заявками учасників, уголос зачитали запропоновані ціни й оголосили переможцем тих, хто запропонував максимальні ціни. Ось і всі премудрості.

Такої прозорої приватизації не було ще в жодній країні колишнього СРСР, і Україна має підстави пишатися тим, що в цьому ми попереду всіх, враховуючи й північних сусідів, на яких чомусь завжди й в усьому рівняємося.

Після такого прозорого і чесного продажу складно буде повернутися до зразків недалекого минулого, коли переможців конкурсу визначали не за найвищою ціною, а за тим, хто останнім ввійшов до правильного кабінету й пообіцяв найбільші блага.

Багато що у приватизації, яка відбулася, вдалося зробити вперше. Відповідно до указу Президента України, до продажу були запропоновані максимально можливі пакети, держава не залишила собі жодної акції. Нове Положення про порядок продажу енергетичних компаній дозволило спростити цю процедуру і зробило її зрозумілою для стратегічних інвесторів. Члени уряду на чолі з прем’єр-міністром уперше пішли на безпосереднє спілкування з інвесторами й саме від потенційних покупців отримували інформацію про те, що слід зробити для підвищення привабливості компаній, запропонованих до продажу. Чи можете ви, шановні читачі, уявити собі, що будь-який з попередніх урядів «скородить» Європу в пошуках стратегічних інвесторів і розмовляє зрозумілою інвесторам мовою? Я, наприклад, не можу.

Що ж до структурних реформ, то тут пощастило зробити далеко не все, хоча й чимало. Основна робота ще попереду. І це не дивно. Потреба структурних реформ нагромаджувалася роками, і подолати спадщину багаторічного минулого за кілька місяців важко, якщо взагалі реально. А оскільки реформи в енергетиці зачіпають численні економічні інтереси, то не дивно, що вони мають чимало прибічників і не менше противників. Кожне рішення давалося з великими баталіями, а багато яких прийняти поки що не вдалося. Ключові питання залишаються ті самі, що й на початку приватизації: реформування системи тарифоутворення, відключення всіх неплатників, надання цільової допомоги тим, хто її насправді потребує, а не всім підряд, як нині...

Тепер щодо того, як оцінювати результат приватизації. Вдалося продати обленерго за прийнятними цінами, чи ми маємо відчувати розчарування?

Насамперед слід розуміти, що саме придбали інвестори.

Теоретично, інвестори можуть придбати або активи, або бізнес. Спробую пояснити різницю на умовному прикладі. Якщо таксі купують для того, щоб потім продати його на запчастини, — це придбання активів. Якщо таксі купують для того, щоб у ньому возити пасажирів і заробляти гроші, — це купівля бізнесу. І в другому випадку вартість запчастин значення не має.

Оскільки жоден з інвесторів не збирається і не має можливості розпродати обленерго вроздріб — окремо дроти, окремо трансформатори й окремо будинки, — то можна стверджувати про продаж бізнесу, а не активів.

Наскільки привабливі наші обленерго з погляду активів — питання спірне. Проте як бізнес вони сьогодні абсолютно не привабливі. Будь-який бізнес повинен приносити прибуток, а обленерго сьогодні збиткові, хоч як рахуй. Наважуся стверджувати, що продані компанії як бізнес не варті сьогодні тих грошей, які за них запропонували.

Що ж тоді придбали інвестори? Інвестори купили шанс, надію на те, що держава виконає взяті на себе зобов’язання і здійснить структурні перетворення в енергетиці, перетворить обленерго на прибутковий бізнес і в такий спосіб підвищить вартість придбаних ними компаній. А заодно створить передумови для надійного й безперебійного забезпечення споживачів електроенергією, припливу інвестицій і розвитку галузі.

Продовжуючи порівняння з придбанням автомобіля, можна припустити, що інвестори за десять тисяч доларів купили шестисотий Мерседес, який коштує сотню тисяч доларів, але автомобіль цей без двигуна. І, як будь-який автомобіль без двигуна, він, природно, не їздить. Якщо продати цей автомобіль на запчастини, прибуток був би незаперечний, але такої можливості немає: держава не дозволяє. Поставити двигун (читай: відключати неплатників і підвищувати тарифи) без дозволу держави теж не можна. І тепер інвестори чекають від держави дозволу купити двигун, за який потрібно заплатити ще десять тисяч доларів.

Вигідна угода? А це як обернеться. Якщо вдасться купити і встановити двигун (читай: держава виконає обіцяні реформи в енергетиці), то, звичайно, угода вигідна, ще й як! А коли держава обдурить (не дай Боже, звичайно, хіба наша держава кого-небудь коли-небудь обманювала?)... Купити дешево автомобіль з однією заковичкою, що він не їздить і стоїть мертвим вантажем, хоча при цьому потрібно платити і водію, і за гараж, і за страховку? А ще приходить ДАІ і стверджує, що попередній власник заборгував за техогляди за попередні п’ятнадцять років і слід заплатити, а то можуть бути проблеми...

Критики приватизації стверджують, що надходження від продажу обленерго в розмірі 150 мільйонів доларів США — нижчі від запланованих і що від продажу планували отримати 250 мільйонів доларів. При цьому вони забувають, що спочатку планували продати не шість, а сім обленерго. А від продажу «Миколаївобленерго», який не відбувся через юридичні проблеми щодо статусу цієї компанії, хотіли виручити близько 50 мільйонів доларів. По-друге, на початку шляху передбачалося не здійснити реструктуризацію простроченої кредиторської заборгованості, а повністю вивести її з балансів компаній, які продаються. В результаті реструктуризації чисту приведену вартість простроченої кредиторської заборгованості було зменшено вдвічі, до приблизно 65 мільйонів доларів. А в разі виведення кредиторської заборгованості з балансів проданих компаній виторг від продажу був би на 65 мільйонів більший.

Далі йде проста математика. 150 мільйонів доларів США, отриманих від продажу, плюс 50 мільйонів доларів від непроданого «Миколаївобленерго», плюс 65 мільйонів доларів, недоотриманих через реструктуризацію замість повного очищення балансів, дають у сумі 265 мільйонів, що навіть більше від заповітних 250 мільйонів доларів. І це за умови, що політичні ризики України, м’яко кажучи, зросли, а якщо відверто, то уряд перебував на межі відставки... За таких умов сам факт, що продаж узагалі відбувся, межує зі звичайним дивом і свідчить про безмежний оптимізм (чи наївність) інвесторів...

Упевнений, що продаж обленерго був настільки успішним, наскільки дозволили обставини. Будуть структурні реформи в економіці взагалі і в енергетиці зокрема — буде прогрес, стабільне забезпечення споживачів електроенергією, зростання валового національного продукту, внутрішнього споживання і рівня життя людей. І тоді наступні обленерго продаватимуть дорожче — можливо, на порядок.

А поки що... Товар у ринковій економіці коштує стільки, скільки за нього готовий заплатити покупець. А все інше — це розумування від лукавого... Нікого не дивує, що квартира в Лондоні коштує дорожче, ніж квартира у Херсоні. Що ж дивного в тому, що «Херсонобленерго» коштує менше, ніж компанія, яка постачає електроенергію споживачам у Лондоні?