ПРИВАТИЗАЦІЯ НЕ ЧЕРВОНІЄ

Прикро, так? Коли в середу конкурс щодо ЗАлКу шубовснув у брудну калюжу, українському урядові було навіть нікого звинувачувати. Цю яму він викопав собі власноруч...

Тендер із продажу 68-відсоткового пакета акцій Запорізького алюмінієвого комбінату мав стати еталонним для української приватизації. Загалом, він таким і став: його кінцівка була справжнім гімном «телефонному праву», воно ж — «потрібна людина в потрібні двері». Цей конкурс фактично був тестом, чи можемо ми працювати за законом, а не «за поняттями». І те, що його Україна з тріскотом завалила, матиме довгограючі наслідки.

А всього ж тиждень тому здавалося, що ЗАлК має непогані шанси стати першим великим українським підприємством, чесно проданим на відкритих торгах в умовах реальної та сильної конкуренції...

Заводом зацікавилося кілька потужних, із фінансовими ресурсами, угруповань — і російських, і місцевих. Кожне з них мало у своєму розпорядженні серйозну політичну підтримку всередині країни. Не становив особливого секрету склад груп підтримки. Холдинг «Русский алюминий» («Сибірський алюміній», МГЗ, «Український алюміній») ще з часів продажу МГЗ дружить з групою Деркача. В «АвтоВАЗ-Інвесту» добрі стосунки з Віктором Пінчуком. Знаменно, що й перший, і другий — члени однієї парламентської фракції «Трудова Україна». Втім, політика політикою, а бізнес бізнесом... Ще двом учасникам — консорціуму «Металургія» та Сумське НВО ім. Фрунзе — явно симпатизує тандем Суркіс—Медведчук.

Однієї цієї трійки з головою вистачало, аби надати процесові динамізму...

За іронією долі, залишаючи конкурс через досі не відомий борг ЗАлКу перед Держрезервом (це рішення коштувало «українським сибірякам» трьох втрачених застав на загальну суму 150 тис. дол.), представники «РусАлу» заявили, що сама процедура чесна і претензій до її організації вони не мають. Того ж дня, у середу 29 листопада, ситуацію підірвала вимога про відновлення в списку претендентів раніше виключених з участі в конкурсі «Ітери» та зовнішньоторговельної фірми (ЗТФ) «КрАЗ». Губернатор Запорізької області Олексій Кучеренко написав листа прем’єрові Віктору Ющенку з таким проханням. Дії членів тендерної комісії в цьому посланні оцінено як «безвідповідальні й такі, що нехтують державними інтересами».

Сам собою факт лобіювання комерційними чи навіть партійними групами інтересів дружніх організацій не є чимось дивним у світовій практиці. Рівень цивілізованості країни визначається не наявністю або відсутністю лобістів, а тим, чи можуть ними бути державні чиновники. Інакше кажучи, наскільки велика роль горезвісного адміністративного ресурсу...

Трохи про лобійовані фірми. «Ітеру» загалом та «Ітеру-Україна» зокрема представляти не треба — «її в нас люблять усі». Принаймні повинні любити. Правда, досі до алюмінієвого бізнесу найменшого стосунку вона не мала. Ходила навіть набридлива чутка, що її просто попросили прикупити пакетик для вкладення грошей.

А ось із зовнішньоторговельною фірмою «КрАЗ» цікавіше. Її контрольний пакет (51%) належить холдингу «АвтоКрАЗ», фактично контрольованому, у свою чергу, групою компаній, дружніх із банком «Фінанси та кредит». Свого часу найтісніші зв’язки з цим банком мало й ЗАТ «Інтергаз», до керівництва якого, пригадується, ще недавно входив і пан Кучеренко. І проштовхування ним «КрАЗу» трохи видається недоречним...

Гірше, що дії запорізького губернатора практично прикрито підтримкою прем’єра, який наклав коротку резолюцію: «Згоден». Тож коли в четвер Олексій Юрійович «штурмував» у Фонді держмайна кабінет тендерної комісії, у нього вже була надійна підтримка «вгорі». Джерела «ДТ» стверджують, що відбулися важливі зустрічі пана Кучеренка та його партнера в залківському проекті Костянтина Жеваго з Президентом. Отож хоч прем’єр у понеділок і відкликав свій підпис з листа запорізького губернатора, особливого значення це вже не мало...

Сам КрАЗ у цій історії відіграє лише роль посередника. Своїх грошей у нього немає, завод збитковий. Нещодавно Президент України зазначив, що продукцію підприємства за гроші відмовляється купувати й Росія. Назвати КрАЗ великим споживачем алюмінію теж важко: у найкращому випадку йому потрібно максимум 1% обсягу продукції ЗАлКу.

Основний упор він ставить на договір про співробітництво зі швейцарською компанією Glencore International AG. І справді, з наданих ФДМ документів випливає, що Glencore претендента взагалі-то поважає і надалі готова з ним співробітничати. Будь-які зобов’язання й деталі абсолютно всіма сторонами приватизаційного процесу старанно замовчуються. Можливо, річ у тому, що Glencore зацікавлена в придбанні всіх 100 відсотків акцій Запорізького алюмінієвого, а на 68 — не згодна? Що ж, коли це виявиться правдою, членам тендерної комісії, яка прийняла рішення на користь КрАЗу, можна буде лише глибоко поспівчувати.

До честі комісії — тиску вона поступилася далеко не відразу. Запорізькому губернаторові довелося навіть їздити в Шевченківський райсуд міста Києва. Там громадянка України (точніше, її адвокат) терміново вирішила, що з її 70 акціями КрАЗу, на суму аж 17,5 грн. за номіналом, у разі неучасті заводу в приватизації алюмінієвого комбінату скоїться щось зле. Цікаво, скільки коштували послуга адвоката...

Щоб не допустити можливого нехтування правами дрібного акціонера, суд про всяк випадок зупинив конкурс на десятки мільйонів доларів... по іншому підприємству. Це рішення пан Кучеренко не полінувався особисто привезти у ФДМ.

Наступного дня рішення суду було переглянуто...

У четвер-п’ятницю тендерний комітет розглянув технічні пропозиції сторін, і цей етап усі претенденти благополучно пройшли. «Ітера-Україна» та ЗТФ «КрАЗ», природно, не розглядалися. Більше того, голова тендерної комісії, перший заступник голови ФДМ Михайло Чечетов зробив різку заяву, засудивши дії Кучеренка. Після цього залишалося тільки розкрити в понеділок пакет із фінансовими умовами, підставити їх у нескладну формулу, додати до балів за технічні пропозиції... Як сказав один із членів комісії, у хід піде «тупа математика».

На понеділок ситуація змінилася. І річ зовсім не в тому, що Олексій Кучеренко разом з представниками «Ітера-Україна» Борисом Соболєвим (екс-заступником міністра фінансів) та холдингової компанії «КрАЗ» Володимиром Северюком провели прес-конференцію. (У ній брав участь і директор ЗАлКу Іван Бастрига, який озвучив зворушливу версію щодо зникнення держрезервівських бокситів: виявилося, що їх... змили запорізькі дощі. Цікаво, чи не вимиває буйна стихія зі складів підприємства й готовий алюміній. Коли так, то де ж він випливає?) Реально рішення по конкурсу розглядалося на значно вищому рівні. Фонд вперто намагався вплинути на події. Олександр Бондар двічі протягом дня говорив з прем’єром, розгляд фінансових пропозицій конкурсантів відклали на день.

Тим часом Антимонопольний комітет України, вірний своїй тактиці у великі скандали не лізти, різко змінив свою думку про допуск до конкурсу двох викреслених — ЗАТ «Ітера-Україна» й ЗТФ «КрАЗ». Ще недавно його глава Олександр Завада у своєму листі до голови тендерної комісії Михайла Чечетова стверджував, що не розкрито відносин контролю, тобто хто є реальними власниками компаній. Але в проміжку між другим і третім етапами конкурсу з’ясувалося, що все гаразд і можна провести знову перший (кваліфікаційний) для двох фірм, потім перейти до другого (для них же)...

У понеділок тендерну комісію вмовили, і вже у вівторок вона розглядала технічні пропозиції компаній ЗАТ «Ітера-Україна» та ЗТФ «КрАЗ».

Амінь! На цьому історія конкурсу щодо ЗАлКу, як «чесного, що проходить за відкритими правилами», скінчилася. Він пішов давно второваним шляхом: «правильна» людина останньою заходить у «правильний» кабінет за «правильним розпорядженням». Але це, здається, саме те, чого хотіли уникнути...

До речі, зміну рішення тендерної комісії неофіційно пояснили тим, що чотири з п’яти її членів — держслужбовці, тож прямо опиратися думці прем’єра не можуть. Але тоді постає логічне запитання: а навіщо взагалі нам усякі тендерні комісії? Давайте прямо напишемо — «учасників конкурсу визначають особисто прем’єр або віце-прем’єр України». Просто й гарно, а головне — по суті. Заодно і час заощадимо. Тим паче що після нинішнього конкурсу так чи так усі незгодні виходитимуть безпосередньо на відповідних чиновників в уряді та працюватимуть з ними. І роль тендерних комісій може стати суто символічною... Можна заощадити й на радниках: на дідька вони, якщо ми й самі знаємо, де потрібний кабінет.

Найбільше постраждав, як з’ясувалося, саме ФДМ — його «підставили» на повну котушку. Там справді повірили, що конкурс може бути чесним і прозорим, і постаралися забезпечити максимальну прозорість процесу. Тепер настрій у приватизаторів цілком відповідає пережитому моменту. Здається, вперше в ФДМ не намагаються вдавати, що все це їм страшенно сподобалося, а щиро сказали, що попереднє рішення тендерної комісії (не допускати дві компанії до другого етапу конкурсу) було правильним. А те, що ці компанії все-таки беруть участь, було викликано, за словами М.Чечетова, виключно політичними причинами, які не стосуються тендерного процесу. Й інші учасники мають законне право оскаржувати його в суді...

Зате сума, запропонована за пакет переможцем (ним виявилася саме ЗТФ «КрАЗ»), викликала щире зацікавлення: за пакет акцій досить-таки не нового заводу із застарілою технологією відвалили 101,5 млн. дол. Це приблизно в 1,5 раза більше, ніж збирався заплатити найближчий претендент — «АвтоВАЗ-Інвест». Нагадаємо, що «Русский алюминий», який зійшов з конкурсної дистанції (ціна його пропозиції — 61 млн. дол.), підрахував, що, з огляду на борги перед Держрезервом, дешевше просто побудувати новий завод. Хоча, можливо, у Glencore, яка купила зо два місяці тому завод такої самої потужності у Швеції, іншої думки.

Радник ФДМ — «Райфайзенбанк» дипломатично зазначив, що сума, запропонована за пакет, «перевищує його ціну як бізнесу» і, треба думати, диктувалася іншими причинами. Про всяк випадок Фонд держмайна попередив переможця, що банківську гарантію він перевірить «на просвіт» і коли щось виявиться не так, то договір буде негайно розірвано. Те саме відбудеться й у разі порушення інвест- зобов’язань.

Таке нешанобливе ставлення до переможця, можливо, пояснюється й тим, що з основним акціонером «КрАЗу» — компанією «Мега-Моторз» — ФДМ ще минулого місяця позивався з практично аналогічної нагоди. Та й із групою, дружньою банку «Фінанси та кредит», стосунки в нього не найтепліші — досить згадати епопею з «Луганськобленерго»... Втім, інвестиційний радник бадьоро висловив готовність перевірити виконання всіх пунктів договору купівлі-продажу та провести оцінку ризиків.

Стосовно решти учасників конкурсу, то вони, не змовляючись, висловили схожі думки. Один назвав зміну складу його учасників «нахабною», а інший дійшов висновку, «що це робить абсурдною саму ідею проведення приватизації підприємств України». До суду, щоправда, поки що ніхто не звертався, але, схоже, за цим діло не стане.

Отож, уряд, різко і грубо змінивши правила гри, заразом підрубав і плани одержати наступного року 1 млрд. дол. від приватизації. Адже для цього доведеться продавати серію великих об’єктів, обленерго, хімзаводи, «Укртелеком», а успішний досвід лобіювання продажу ЗАлКу наштовхує на цікаві думки й технології.

Хоч як сумно, ніякої чарівної палички, яка швидко поверне довіру до процесу приватизації, не існує. Просто доведеться з конкурсу в конкурс, скрупульозно, до останньої коми дотримуватися законодавства. Перший іспит ми завалили, але ще є час скласти другий — наближається продаж обленерго. Та якщо й там питання допуску вирішуватиме особисто прем’єр або, приміром, ЄБРР (є такі спроби), а функції тендерної комісії зведуться до штампування рішень, то це вже буде зовсім інша пісня й зовсім інші ціни.

А на завершення — про приємне. Результати конкурсу по ЗАлКу аж ніяк не вплинуть на інвестиційну привабливість України. Падати нижче — ніби й нікуди, а підніматися вище — немає з чого. То що, все гаразд?