НАМАЛЮВАВ ВІН НА ПІСКУ...

Велика країна, а продавати нічого... Такі думки лізуть у голову при вивченні чергового приватизаційного плану на 2002 рік.

Фонд держмайна, номінальний власник заводів і пароплавів (із палацами не склалося — їх прибрали до рук обладміністрації), сумно дивиться на списки об’єктів, тихенько шепочучи: «Принеси, Господи». Фонду потрібно мало — побільше грошей. Заради справедливості скажемо, що гроші приватизатори просять навіть не для себе, а для Батьківщини. Тим паче, що вона, кохана, щоразу вказує ФДМ, скільки саме він їй повинен щороку принести. І останніми роками апетит явно зріс. Цього року план-завдання сформували на рівні 5,9 млрд. грн., тобто мільярда доларів (за розрахунковим курсом, яким він бачився восени 2000-го).

Причому і це ще непогано. Спочатку, пам’ятається, збиралися «навісити» загалом 9 мільярдів. Але зглянулися та зменшили план десь у півтора разу. Зітхнувши, ФДМ заходився наповнювати бюджет.

Хоч що говорили б про Фонд, але працюють там фахівці й у байки про «швидкий продаж» «Укртелекому» спочатку 1999-го, потім 2000-го, ще пізніше —2001 року ніхто не вірив. Тож основна надія була на енергетику й на продаж UMС та різних дрібниць.

Про те, як і що продавали цього року, у газетах писали багато, тож повторюватися не варто. Коли коротко — переважно допродали об’єкти, що перейшли з попереднього року. Це і знаменитий ЗАлК, і половина грошей від проданого за спецсхемою пакета Маріупольського меткомбінату імені Ілліча, ну й завершили приватизацію шести обленерго. Плюс уже цього року продали два пакети Центрального й Полтавського ГЗК. Оце, мабуть, і все... На цьому гроші закінчилися й залишилися самі неприємності.

За літо ФДМ не одержав практично нічого. За дев’ять місяців від приватизації надійшло менше третини річного плану. Це, правда, не означало, що приватизатори нічого не робили, — навпаки, вони просто з сил вибивалися, прагнучи продати хоч що-небудь.

З новим Кабміном відносини склалися краще, ніж із старим, але грошей однаково немає: за третій квартал від приватизації надійшло в бюджет лише кілька десятків мільйонів гривень. Зате Фонду випала щаслива можливість участі в багатьох судових процесах із чіткою перспективою їх подальшого наростання. У результаті приватизатори вже цілком уявляють, хто й у якому суді оскаржить результати чергового конкурсу. Як, утім, і який із судів швидко винесе рішення... Ну що вдієш, негаразди перехідного періоду.

Загалом, до жовтня в бюджет надійшло 1,833 млрд. грн. До кінця року розраховують одержати ще з півтора мільярда. Переважно це гроші від телекомунікацій — пакет UMC (мінімум 100 млн. дол.), пільгова передплата на «Укртелеком» (десь 180 млн. грн.). Можливо, продадуть і блокуючий пакет «Азовсталі»... Щойно надійшли застряглі через суди гроші за Харцизький трубний, слідом прийдуть від «Запоріжсталі» і, можливо, від харківського «Балцема» — якщо, звісно, не буде чергового суду...

До речі, від продажу UMC можна було одержати вдвічі більше, але потенційний покупець — німецький «Дойчетелеком» — нині добряче потребує грошей і теж заощаджує. Зокрема, він дав зрозуміти, що блокуючий пакет, можливо, й візьме, а контрольний не купуватиме. У результаті в Кабміні потребами німецьких зв’язківців перейнялися та збираються продавати не контрольний, а тільки блокуючий пакет. Вартість компромісу — перевищує півмільярда гривень, але чого не зробиш для хорошого інвестора...

У героїчних боях за бюджетні надходження якось непомітно добігає кінця нинішній рік. Отже, треба складати плани на наступний...

Утім, для ФДМ усе однаково — від нього знову вимагають мільярд «зелених». Залишилося тільки знайти під нього об’єкти. Першим, природно, став героїчний «Укртелеком». У Фонді держмайна тихо сподіваються, що восени наступного року його вдасться продати. Номінальна вартість 37-відсоткового пакета становить 1,73 млрд. грн. (310 млн. дол.). Але приватизатори дуже хочуть вірити, що вдасться продати хоча б за два—два з половиною номінали. Тоді план надходжень буде практично закрито... Хоча далеко не факт, що продаж загалом відбудеться — кон’юнктура світового фондового ринку нині вкрай мінлива, і чи буде попит на телеком, не знає ніхто. Тим паче, що, відмовившись від покупки тепер, потенційний покупець мало чим ризикує — можна буде прикупити і згодом.

І все-таки «Укртелеком» — мабуть, найтовстіша з соломин, хапаючись за які намагатимуться витягнути план приватизаційних надходжень.

Друга соломина — обленерго — гірша. З одного боку, їх буде багато: 12 компаній спробують продати на конкурсі та ще в семи запропонують до продажу блокуючі пакети. У сумі за все це добро планують одержати 2,13 млрд. грн. Недорого, та чи куплять? Приміром, блокуючі пакети в більшості енергокомпаній нікому особливо непотрібні — битву за контроль там уже завершено. Хіба що в «Одесаобленерго» новий пакет серйозно вплине на розстановку сил. Туди недавно остаточно зайшла, використавши порожню шкурку, що залишилася від «кіпрсько-французько-японського» офшору «Оверкон», досить потужна українська енергогрупа.

З дюжиною обленерго, за які хочуть одержати шість номіналів, теж далеко не все ясно. Щось безумовно куплять, а щось (теж безумовно) — ні. Причому розрахунок на «білих і пухнастих» західних інвесторів навряд чи спрацює. Уряд досі не може вирішити, чи варто перед виборами піднімати тарифи на електроенергію, і за рахунок чого це робити.

Одне джерело він, здається, вже знайшов. Тепер дивіденди від акцій підприємств, що належать державі, підуть на оплату частини субсидій населенню за користування комунальними послугами загалом й енергоресурсами зокрема. Відповідно до проекту бюджету, це приблизно 240 млн. грн. І все нічого б, але ще ніколи не збирали навіть 100 млн. дивідендів. Тож коли Фонд спробує їх одержати, він як мінімум вщент розсвариться з місцевою владою. Не спробує — теж розсвариться.

Загалом, що буде з енергетикою, поки що не цілком ясно. Тим часом, відповідно до наданого ФДМ плану надходжень, у першому півріччі наступного року з очікуваних 2,28 млрд. грн. на енергетику припадає 94%. Решту мають забезпечити продаж 39,48% акцій Кримського содового заводу і 17% — Дніпровського метзаводу ім. Петровського.

Лишається сподіватися хіба що на «Укртелеком», конкурс щодо якого розраховують завершити у вересні...

Правда, влітку наступного року ФДМ сподівається продати ще два величезні підприємства — «Сумихімпром» ( за 441,5 млн. грн.) і сєверодонецький «Азот» (764,9 млн.). Продавати планують 100% акцій. М-та-ак, блаженний, хто вірує... Для приватизаторів буде дуже непогано, якщо дозволять реалізувати навіть 50%. Для цього теж доведеться більше ніж добряче попрацювати з тамтешніми обладміністраціями. Загалом-то ці підприємства вже скидаються на «перехідний червоний прапор» — торік їх теж збиралися продавати. Хіба що тоді їхнім сусідою за приватизаційним списком була «Криворіжсталь»...

Ну й у грудні до продажу планується контрольний пакет «Укррудпрому» за 543,8 млн. грн. Знов-таки — якщо вийде. Поки що Міністерство промислової політики категорично проти. Та й загалом, коли пишуть грудень 2002-го, то реально це квітень 2003-го.

Звісно, будуть і дрібніші продажі. Ще на сотню мільйонів розраховують від оренди. Але в цілому план приватизації зроблять (або завалять) саме ці об’єкти. Ще точніше — усе буде зроблено або завалено завдяки «Укртелекому». А про перше півріччя щось певне сказати важко — хіба що туди перейдуть якісь конкурси з цього року...

Загалом ФДМ доведеться неабияк удосконалювати свої пробивні можливості. Це буде, м’яко кажучи, нелегко — повноважень у приватизаційного відомства мало. До речі, Фонд просив, щоб 5% від суми приватизаційних надходжень залишали йому, зокрема й для оплати послуг інвестрадників (продажі відбуватимуться за їхньою участю). Поки що виділяють лише 3%...

Смішно, але укладачі бюджету-02 подбали і про довгострокові завдання. Зокрема, відповідно до плану приватизації до 2005 року, Фонду щорічно доведеться продавати майна приблизно на 4,5 млрд. грн. Що то за майно, не уточнюється. Перспектива весела, але зараз не до неї — хоча б рік закрити.

Серед продажів наступного року немає енергогенеруючих компаній. Можливо, вже й не буде — їх нині інтенсивно доводять до банкрутства і розкрадають. У Донбасі процес пішов уже далеко, і на місці ВАТ «Донбасенерго» виникли два суб’єкти госпдіяльності: маленьке «Донбасенерго» із двома «найубитішими» станціями та двома мільярдами боргів і потужне ТОВ «Техремпоставка» із трьома більш сучасними станціями й зовсім без боргів. Треба думати, щось подібне чекає й на інші енергокомпанії. Але це, повторимо, перспектива. А поки що треба дожити до кінця року...

А загалом, план як план, і до названих вище цифр краще ставитися без фанатизму: щось може додатися, щось зникне. Можливо, розблокують із держвласності та продадуть 25-відсоткові пакети акцій, можливо, додадуть кілька інших об’єктів. Приміром, на харківський «Турбоатом» з’явився російський замовник...

Що справді непогано, то це те, що доходи від приватизації з наступного року вже не включатимуть у дохідну частину бюджету. Тепер за рахунок цих надходжень планують фінансувати бюджетний дефіцит. Це вже майже по-європейськи. Якби ще й ціни на об’єкти були хоч трішки схожі на тамтешні... Але це ми вже розмріялися.