ФОНД-БОЛ. ГРА ДЛЯ ЛІВОЇ НОГИ

Останній місяць країна стежить за грою «Дивіться, хто пішов (прийшов)». Однак було б значною помилкою на тлі модного нині донецького трансферту забувати про старих гравців. За тиждень до відставки Анатолія Кінаха про свою присутність потужно нагадала адміністрація Президента. Комплексне відпрацьовування восьми областей закінчилося дуже переконливо — відставкою двох губернаторів і чотирма доганами іншим. Причому останнім чітко зазначили, що наступна серія — це неповна службова, ну а далі...

Формальний привід відставки — погане сприяння малому бізнесу — особливого значення не мав. Значно важливіше було нагадати, що республіка у нас президентська, а матеріали для Президента готує його адміністрація.

Листопадовий «зорепад» зачепив і Фонд держмайна. Його главі Олександру Бондарю було оголошено про неповну службову, тобто наступний крок цілком передбачуваний. З огляду на повний провал планів приватизації поточного року (дай Боже, щоб ФДМ зібрав 15% намічених надходжень) — це не така вже велика новина. Однак, швидше за все, цим справа не обмежиться. Минулого тижня Кабміном пішла гуляти доповідна АП на ім’я Леоніда Даниловича Кучми про ситуацію навколо одного з тисяч українських ВАТ — «Дашуківські бентоніти». Саме по собі підприємство не дуже велике, щомісячний обсяг реалізації — близько мільйона гривень. Але висновки на основі його долі робляться дуже і дуже...

Нині за державою залишаються 25% акцій ВАТ, що були передані в управління фірмі ВАТ «Фірма «Торговий дім». Їй же належать і більш як 50% акцій підприємства. Приватизація підприємства йшла довго і нудно з численними скандалами і судовими рішеннями. Загалом, майже еталонний український продаж початку XXI століття.

Крім того, Президенту напевно пояснять (хоча в доповідній цього немає), що «Торговим домом» колись керував нардеп Микола Мартиненко. Тож усе «гарне», що говориться про фірму, автоматично віднесуть на рахунок «Нашої України».

Висновки ж пропонуються прості: держпакет забрати, а останній конкурс з продажу 25% — скасувати. У перекладі на загальноприйняту мову: прощай, контроль над підприємством. До речі, це вже далеко не перший дзвоник для Мартиненка та його партнера Давида Жванії. Наприкінці жовтня керівник головного контрольного управління адміністрації Президента України Валентин Коваленко як приклад приватизації за заниженою ціною вибрав — мабуть, через брак інших — їхній же Запорізький абразивний комбінат. Очевидно, приватизація сусідніх феросплавних і металургійних заводів продемонструвала надвисокі ціни, і претензій до покупців немає.

Ще торік на конкурсі за «Бентоніт» воював консорціум «Металургія». І входили в нього, пригадаємо, структури Костянтина Григоришина. На той час його «нормальні людські стосунки» із панами Суркісом і Медведчуком дали сильну тріщину, але відкрита війна була ще попереду. Тому конкурс ще не здавався неправильним. Напевно, згодом ми усі стаємо трохи мудрішими...

Втім, «Бентоніти» у цій грі — дрібниця. Хоча власті небагатого району, де він найбільший платник податків, із цим навряд чи погодяться.

Слід віддати належне: що-що, а грамотно і красиво пресувати кого потрібно, у нас уже навчилися. Цього тижня ще один кандидат у місцеві олігархи Петро Диминський зрозумів, що контроль над НПК «Галичина» і членство в «Нашій Україні» — речі важко сумісні. Тож «лапки угору» — і на вільне позафракційне повітря. Іншим продовжують роз’яснювати — дохідливо, компетентно і професійно.

Звісно, підприємств у нас багато і далеко не всі ще продані. Щось залишилося й у калитці. А на багатьох ВАТ держпакет «при правильному управлінні» може пристойно вплинути на розстановку сил і фінансових потоків. І ми знову повертаємося до Фонду держмайна. У листопаді ц.р., у зв’язку з «Бентонітами», президентські адміністратори дійшли далекосяжного висновку — що думка «багатьох спеціалістів, керівників органів виконавчої влади, і підприємств» про те, що ФДМ вичерпав себе і його необхідно ліквідувати, є «розумним». Натомість передбачається функції управління державним майном передати центральним і місцевим органам влади, які відповідають за розвиток відповідних сфер життєдіяльності країни.

У принципі ідея не нова, і багато хто її дійсно сприйме на «ура». Особливо ті ж місцеві власті. Дотепер ФДМ буквально зубами виривав на приватизацію об’єкти, і випадки, коли з ним були згодні місцеві чиновники, можна порахувати на пальцях. Тож новий переділ функцій їх цілком улаштує...

Інша річ, що в тій же доповідній дається цілком вичерпна характеристика поточної ситуації на місцях. «Такий стан є наслідком розподілу регіонів на бізнес-сфери, що підтримуються не лише тіньовим капіталом, а й владними структурами. Вони не захищають державні позиції, а постійно маніпулюють інтересами виробників, свідомо приводять підприємства до банкрутства і до збитковості...»

У країні також «завершено роботу, із використанням аналогічних тіньових схем, зі штучного доведення до збитковості та банкрутства державних підприємств спиртової, горілчаної, харчової та переробної промисловості, підприємств оборонної промисловості». Щоправда, причиною бачиться втрата управління з боку органів виконавчої влади — як місцевої, так і центральної. Але чи немає тут пересмикування? Чому, власне, втрата, якщо все, що відбувається, чудово вписується в поточний «розподіл регіонів на бізнес-сфери»? Слід, приміром, нагадати, що рентабельність виробництва горілки зашкалює глибоко за 600%. А погляньте на баланси горілчаних заводів — майже усі збиткові.

Чесно кажучи, це мало кого хвилює, адже не всі чиновники живуть на одну зарплату. Чимало з них роблять посильний внесок, щоб Україна посіла «гідне» місце у всіх мислимих рейтингах корумпованості. Тепер їм ще й легше стане: своя рука — владика.

Звісно, зовсім уже без нагляду місцеві власті не залишаться, що й було продемонстровано в листопаді. Коли буде потреба, контроль буде жорстким. Нагадаємо, що запорізький і дніпропетровський губернатор уже мають по догані. І це лише за малий бізнес. А що буде, коли вони якось неправильно розпорядяться держпакетами деяких заводів увірених їм регіонів?

Цікаво, що в провину Фонду держмайна ставлять і «фактичну втрату таких пріоритетних галузей виробництва, як машинобудування, радіоелектроніка, виробництво телевізорів, електропобутових приладів тощо». Галузі дійсно виглядають жалюгідно, але чимала частина із загиблих підприємств лягла саме під пильним оком місцевої влади, котра до останнього не відпускала їх на приватизацію.

Втім, це так, до слова. Чого-чого, а компромату на приватизаторів накопати нескладно. ФДМ дійсно геть погано управляє держпакетами, особливо на місцях. Проблема в тому, що це не означає, що гірше управляти неможливо. Як стверджують оптимісти, ще й як можна! Забрати у Фонду ще якісь функції? То їх і так вже обкраяли: часто-густо приватизацією керує хто завгодно, починаючи із судів і закінчуючи чиновниками середнього рівня в Кабміні чи на місцях. Не те що б у Фонді працювали лише ангели — їх там не більше, аніж на Банковій, Грушевського чи в обладміністраціях. А вільного простору для польотів у них набагато менше...

І не йдеться про розігнання приватизаційного відомства, чиє існування прописане в Конституції, — до цього навряд чи дійде. Просто зараз з’явилося досить багато охочих отримати шкурку голови ФДМ.

Називають дуже різні прізвища. Деякі кандидатури — на кшталт трохи забутого Володимира Ланового, кримського екс-прем’єра Валерія Горбатова або ж нардепа двох скликань Володимира Заплатинського — важко розглядати всерйоз. У пошуках «кадрових» приватизаторів традиційно вже згадують про багаторічного голову спеціальної контрольної комісії ВР із питань приватизації Олександра Рябченка і нинішнього першого заступника ФДМ Михайла Чечетова. В останні дні дедалі частіше говорять про Олега Дубину та Василя Рогового, котрі, як відомо, вилетіли з урядової обойми. Чи не розрадить когось із них президентський указ, що відкриває шлях до головного фондівського крісла?

Як неважко помітити, найбільші апетити в однієї з партій. Звісно, у інших угруповань претензій не менше. Просто не в усіх партій і фракцій однакові можливості і доступ до Президента. Чи хоча б до глави його апарату...