ДУЖЕ ВІДГОНИТЬ КРИМІНАЛОМ... ПРИ ОЦІНЦІ ФАКТІВ ВІДЧУЖЕННЯ ДЕРЖМАЙНА І ДЕПУТАТИ, І ПРЕДСТАВНИКИ ГЕНПРОКУРАТУРИ ВИЯВИЛИ ЗВОРУШЛИВУ ЄДНІСТЬ. ТА ЧИ ОЗНАЧАЄ ЦЕ, ЩО ДЕХТО «ДОВІДЧУЖУВАВСЯ»?

Мало яке засідання комітету Верховної Ради з питань економічної політики стає топ-новиною для вітчизняних й іноземних журналістів, але те, що відбулося в середу, було саме таким. Семисторінкова інформація, озвучена заступником генерального прокурора Олексієм Баганцем, виявилася своєрідним камінчиком, від якого по воді тепер довго розбігатимуться кола. Ні, інтуїтивно ми давно відчували: не все гаразд у проведених поза приватизаційним полем продажах майна «Луганськ-» і «Донецькобленерго», а потім і трьох теплових електростанцій «Донбасенерго». Дуже неприємним відгонить від продажу за демпінговими цінами пакета акцій в СП «Росава». Але поганий запах — медики підтвердять! — ще не кримінал. А от кримінальні діяння, та ще й держчиновників, та ще й стосовно майна стратегічно важливих українських підприємств...

Проте не забігатимемо наперед. Крапку не поставлено — цілком може статися, що найвинуватішим виявиться стрілочник. Або, приміром, державний виконавець Ю.Білодід, про котрого українська економічна громадськість дізналася завдяки тому, що він не призупинив, хоча цього вимагав закон, провадження щодо майна «Донбасенерго». Отож три теплові станції і тю-тю. За смішні гроші — значно нижче ринкової вартості. Хоча, за великим рахунком, ні за які гроші окремо продавати не можна було — відповідно до постанови Кабінету міністрів від 6 травня 2000 року № 765, «Донбасенерго» як підприємство енергетики віднесено до категорії особливо небезпечних об’єктів, майно яких дозволяється продавати тільки цілісним майновим комплексом, і не інакше...

За задумом, головних «героїв» на комітетських слуханнях намічалося двоє: Мін’юст (до його сфери належать і державні виконавці, і тепер уже сумно відомий «Укрспец’юст») і Державна податкова адміністрація (як ініціатор і натхненник створення в Україні податкової застави, через яку теж може відпливати важливе для країни майно). ДПА в особі заступника голови Олексія Шитрі досить швидко відвела всі депутатські претензії: у податкову заставу, відповідно до президентського указу, потрапляє передусім рухоме майно боржника, потім — його майно, що перебуває у третіх осіб, майно, що не використовується у виробництві, і лише в останню чергу — виробниче устаткування й іже з ним. Попри мільярдні суми податкової заборгованості, ні депутатам, ні громадськості невідомі якісь кричущі факти продажу, скажімо, блоку АЕС через канали, що є в податківців. Тобто через фонд «Професіонал», спеціально створений ДПА для реалізації податкової застави.

Єдина претензія полягала в тому, що саме на вимогу податкової інспекції м. Білої Церкви було продано пакет акцій СП «Росава». Але не податківці визначили його «викидну», порівняно з ринковими, ціну — 3,8 млн. грн. Не податківці продали його двома лотами двом товариствам з обмеженою відповідальністю — «Макростокс» й «Інтерциза». Відтак, у ДПА та її структур є всі можливості уникнути загрози мораторію на відчуження держмайна, що готується нині в надрах парламенту. Хоча, певне, питання прозорості торгів усім тим добром, яке за велінням долі опинилося в податковій заставі, ліквідації монополізму в системі цих продажів буде актуальним ще дуже довго.

А от Мін’юсту з-під депутатського «вогню» вийти не вдалося — фактично більша частина поданого заступником генпрокурора документа змальовує дії державних виконавців. Та й хіба тільки виконавців! Як виявилося, саме Броніслав Стичинський, перший заступник міністра, котрий у травні виконував обов’язки міністра юстиції, підписав наказ № 29/5, згідно з яким виконавче провадження щодо ВАТ «Росава» було передано з Броварського відділу державної виконавчої служби Радянському відділу м.Києва. Передача для держмайна виявилася воістину фатальною — стартова ціна пакета акцій, що підлягав реалізації, знизилася відразу на 100 млн. грн. Зі 103,9 млн., як його збиралися продавати броварчани, до 3,8 млн. грн.! І наскільки ж слабо розраджує те, що в результаті пакет пішов за 4,29 млн.

Важко, неймовірно важко було Броніславу Станіславовичу захищати позицію свого відомства на комітетських слуханнях. Депутати категорично відмовлялися сприймати нарікання на те, що у провадженні виконавчої служби нині перебуває 3 млн. 609 тис. документів на примусове стягнення боргу, що тільки в першому кварталі цього року від арбітражних судів надійшло 2,7 млн. таких рішень, а в штаті по всій Україні — лише 3360 державних виконавців. «Не треба нам тут ділити кількість документів на кількість виконавців. Відбувається розкрадання майна за участю вашої структури!» — досить емоційно заявив депутат Станіслав Гуренко. І його гнів можна зрозуміти: он як умудрилися «уцінити» акції «Росави»!

Хоча й самим депутатам можна адресувати не одне й не два запитання. Чому, відповідно до закону про виконавче провадження, державний виконавець цілком вільний у виборі експерта-оцінювача — аби тільки той мав ліцензію. Чому майно великих, стратегічно важливих підприємств продається практично за тими самими правилами, що й старенька софа якогось нерадивого боржника? Чому, коли йдеться про ціну, вказується лише, що вона повинна бути ринковою — й ані слова більше? Та навіть слон за бажання пролізе в такі законодавчі прогалини — не те що охочий обійти приватизаційні ціни та приватизаційні процедури. Не ідеальні, але все-таки суворіші й набагато краще контрольовані.

«Ну а що далі? — зажурено запитає читач. — Що в сухому залишку?» Доповідаю по порядку. Пан Баганець у своїй довідці на ім’я голови комітету ВР з економічної політики повідомив про цілий ряд порушених кримінальних справ — так би мовити, за фактом. Слідство у справі про зловживання посадових осіб при продажі акцій «Росави», порушене 6 червня ц.р., проводить сама Генпрокуратура. Справу стосовно «Донбасенерго», порушену Генпрокуратурою 7 травня, направлено на розслідування прокуророві Донецької області. А щодо «Луганськобленерго» — можливо, з огляду на меншу значимість? — 29 травня порушила прокуратура Луганської області. Та позаяк перспективи поки що туманні, зупинятися на судовому аспекті не будемо.

А депутатська спільнота виступала за перевірку правоохоронними органами усіх фактів відчуження, здійсненого державним спеціалізованим підприємством «Укрспец’юст», податковою адміністрацією та іншими органами. За усунення на час перевірки від виконання обов’язків міністра юстиції Сюзанни Станік і її заступників. За ліквідацію «Укрспецюсту». Практику примусового відчуження держмайна державними ж органами названо такою, яка загрожує безпеці України.

А в результаті? Після голосування в четвер увечері, коли проект закону про запровадження мораторію на примусову реалізацію майна було з трудом внесено до порядку денного (не те, щоб розглянуто, — з огляду на невідкладність), мені не віриться, що праведний депутатський гнів, який вирував на засіданні комітету, втілиться в настільки ж реальні дії. Ліквідувати «Укрспец’юст»? А чи підрахував хто-небудь, скільки спроб це зробити було принаймні з вересня минулого року — Рахункова палата, СБУ, сам Мін’юст, який породив це держпідприємство; навіть президентський вердикт щодо цього є! І що? А нічого. Хоча всім з самого початку було відомо, що створено не гурток для любителів хорового співу чи колективної вишивки гладдю.

Гаразд, уявімо неуявне — ліквідували! Обізнані люди відразу знайдуть дві-три чудові схеми, як на місце полеглого в нерівній боротьбі героя привести нового. Або принаймні з новим ім’ям. Тому що в нашому ураженому законодавчим нігілізмом і невір’ям суспільстві було і, на жаль, залишається певне замовлення на те, аби купувати якнайдешевше в обхід затверджених стандартів і правил.

Ризикнемо припустити: якщо навіть через тиждень-другий депутати призупинять будь-яке примусове відчуження держмайна за борги, «справа «Укрспец’юсту» однаково не помре. Та роззирніться ж навколо — тут, поруч із нами, живуть і процвітають понад тридцять державних холдингових компаній, до статутних фондів яких передано досить «смачні» пакети акцій. А до походу на холдинги — навіть із шляхетною метою надання їм більшої прозорості — наші народні обранці, схоже, ще не готові. Та й кому хочеться ненароком скривдити ту чи іншу шановану людину?