ДЕРЖАВА — ЦЕ ХТО?

В апогей абсолютизму французьких монархів «король-сонце» Людовик XIV вирік: «Держава — це я!» «Абсолютний без заперечення Людовик знищував і викорінював усяку іншу силу чи владу у Франції, крім тих, що йшли від нього: посилання на закон, на право вважалися злочинними», — писав Сен-Симон.

У наше освічене століття майже кожен український чиновник вважає за можливе діяти схожим чином. Підтверджень цьому — безліч. Черговий приклад (можливо, не наймасштабніший, але досить показовий) — скандальна приватизація Київського інституту хлібопродуктів.

На своє лихо, КІХП розмістився в чудовому місці — на самому березі Дніпра. І, до того ж, на відміну від інших об’єктів, що лежать по сусідству, приватизаційна хвиля до певного часу його не досягала. А все тому, що інститут — дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України» — постановою Верховної Ради був включений у перелік об’єктів, які не підлягають приватизації. Прийнятий згодом Закон України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» остаточно зміцнив цей статус.

Проте в тодішнього голови правління ДАК «Хліб України», а нині народного депутата І.Ришняка щодо цього була власна думка. І перш ніж поступитися своєю посадою в компанії наступнику, а самому переїхати під скляний купол будинку по вулиці Грушевського, він надсилає директору інституту Оксані Сліпенко лист. У ньому міститься дозвіл дочірньому підприємству «...виступити засновником господарського товариства, самостійно визначити для передачі в його статутний фонд суму коштів і майно, що значиться на балансі ДП «Київський інститут хлібопродуктів», а також здійснити відчуженість вищезгаданого майна в порядку, передбаченому чинним законодавством». З чого випливає, що новоспечений депутат своє право на законодавчу ініціативу сприймає як повноваження на самовільне скасування чинних законів. Адже підкреслюючи, що майно інституту необхідно відчужувати відповідно до чинного законодавства, він не міг не знати, що сам факт відчуженості протизаконний.

Оскільки з проханням про такий дозвіл О.Сліпенко не зверталася, жіноче чуття підказало їй, що лист варто сприймати як наказ. І в квітні минулого року Київський інститут хлібопродуктів став співзасновником закритого акціонерного товариства «Інститут хлібопродуктів», внісши до його статутного фонду практично всю свою нерухомість — дослідно-стендовий і лабораторний корпуси вартістю понад 2 млн. гривень.

Товариство вийшло настільки закритим, що до жовтня про його існування не підозрювали ні колектив КІХП, ні новий голова правління ДАК «Хліб України» Микола Кучер. Дивувало тільки почастішання у цю скромну установу візитів віце-прем’єра з гуманітарних питань Дмитра Табачника, самого Івана Ришняка та інших, не менше важливих, осіб. І в наукових працівників викликали тривогу чутки, що, мовляв, дуже сподобалася Дмитру Володимировичу місцина, яку займає інститут. «Добре б тут яхт-клуб влаштувати», — нібито неодноразово заявляв він.

Оптимісти заперечували своїм песимістично налаштованим колегам, що інститут ось-ось має забрати під своє крило Міністерство аграрної політики. Та коли у зв’язку з цим виникло запитання про балансову вартість інститутського майна, а О.Сліпенко, гірко ридаючи, зізналася, що вже місяць як у майна інший власник, шок відчули всі, аж до нинішнього керівника ДАК «Хліб України» Миколи Кучера.

Заходів для відновлення статус-кво вжили негайно. Директора, що виявився «кротом», звільнили, у господарський суд полетіла позовна заява про неправомірність відчуженості майна ДП ДАК «Хліб України» «Київський інститут хлібопродуктів» на користь комерційної структури. Позицію колективу інституту підтримали Фонд державного майна України та Міністерство аграрної політики. До боротьби за дотримання законності щодо КІХП підключилися народні депутати О.Мороз та В.Семенюк. Після їхнього запиту до генерального прокурора київська прокуратура опротестувала рішення господарського суду м. Києва від 16.08.2002 р., яким за ЗАТ «Інститут хлібопродуктів» визнавалося право власності на дослідно-стендовий і лабораторний корпуси. Вищий господарський суд України задовольнив касаційне подання заступника прокурора м. Києва і скасував рішення господарського суду столиці, повернувши йому справу на повторний розгляд.

Однак дива так і не сталося. В інститутських корпусах продовжує кипіти робота: триває перепланування, руйнуються тепломережі, демонтується устаткування, будинкам надають «європейського» вигляду. Ті, хто, всупереч закону, приватизував інститут, своєю поведінкою демонструють впевненість у своїй перемозі. У відповідь на рішення ВГСУ інший засновник ЗАТ «Інститут хлібопродуктів» — ЗАТ «Лізингова компанія «Хліб України» — домігся чергової зміни директора КІХП. Тепер обов’язки директора виконує колишній співробітник лізингової компанії В.Клименко, який терміново звернувся в суд із проханням перенести розгляд справи на більш віддалений термін і всіляко перешкоджає своїм підлеглим представляти в суді трудовий колектив. Хто в цьому зацікавлений — пояснювати зайве. Схоже, тиску «згори» піддаються й ті посадові особи, які спочатку рішуче виступали проти незаконної приватизації. У кожному разі, керівники аграрного сектора, на думку співробітників КІХП, значно зменшили свою активність у цьому напрямі, допускаючи можливість збереження ЗАТ, але вже в новому розширеному складі — з участю ДАК «Хліб України». І доки ніхто не наважиться привселюдно заявити, що будь-яка спроба приватизувати державний об’єкт, виключений самою державою з приватизаційного процесу, є протизаконною з усіма наслідками, що звідси випливають, будь-який чиновник може сказати: «Держава — це я!», оголошуючи злочинними всі посилання на закон та право.