Сумна історія одного суднозаходження

У гучній свого часу справі про арешт українського буксира "Витязь", що доправив плавучий кран з окупованого Криму до Миколаєва, так і не поставлено крапки. Державне судно понад півтора року стояло на приколі без роботи. Власник буксира - ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" - зазнавав величезних збитків, а Генпрокуратура продовжувала шукати докази заподіяння шкоди інтересам держави заходженням судна до Керченського морського порту Камиш-Бурун.

Розслідувало справу "кримське" управління Генпрокуратури. За цей час воно провело низку обшуків на буксирі, в порту, у суднового оператора, вилучило мішки документів, але так і не виявило доказів складу злочину. Проте все одно продовжувало вовтузитися з цією безперспективною справою. Зовсім нещодавно Генпрокуратура розпорядилася нарешті повернути судно власникові, але не вилучені суднові документи, без яких буксир - це всього лише залізна коробка.

У цій справі є політичний аспект і свої юридичні тонкощі, пов'язані з ухваленням законів щодо Криму. Однак пояснити логіку дій прокурорських, які втримували український буксир у рамках кримінальної справи проти іноземних суден-порушників, можна лише причинами, які ніяк не пов'язані з державними інтересами.

Свого часу заступник міністра інфраструктури намагався привернути увагу заступника генпрокурора Анатолія Матіоса до плачевного становища українського буксира. Але цей візит тільки погіршив ситуацію. Нічого не дало й звернення до СБУ, яке було в курсі заходження "Витязя" до керченської бухти Камиш-Бурун спекотного літа 2014 р. для буксирування державного плавкрана ПГП-2 до безпечного для роботи регіону України.

У лютому нинішнього року НАБУ розпочало розслідування за фактом зловживання службовим становищем співробітниками Генпрокуратури. Наскільки відомо, процесуального прокурора навіть відсторонили від ведення справи. Закрили й кримінальне провадження проти капітана буксира Анатолія Крайнікова - через недоведеність його винуватості. Правда, адвокати капітана його оскаржили, причому двічі, через формулювання "і нашим, і вашим". Капітан невинуватий - і крапка, вважає сторона захисту. До того ж закриття справи проти капітана не було перешкодою для продовження розслідування за фактом заходження буксира до Криму. А точніше, "за фактом порушення суднами під прапором України та іноземних держав порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України (до закритих портів АР Крим) і виїзду з неї з метою заподіяння шкоди інтересам держави". А ще точніше, як випливає з матеріалів кримінального провадження, - за заходження буксира до закритого Керченського морського порту Камиш-Бурун (м. Керч). Хоча такого порту в Україні немає. Є приватна компанія з такою назвою. Словом, справи щодо "Витязя", яка не варта з юридичного погляду виїденого яйця, так і не закрито.

Караюча стаття, або Тупий меч правосуддя

Проблема в тому, що юристи по-різному тлумачать законодавчу базу щодо Криму. Зауважимо, яку ухвалено для окупованої території, але яка діє фактично в умовах анексованого півострова. До того ж караюча стаття, якою Генпрокуратура розмахує як шашкою, ніяк не торкнулася морського сполучення. У цьому і є проблема, яка призвела і може призвести в майбутньому до незаконних арештів суден, вважають експерти.

Ідеться про ст. 332-1 Кримінального кодексу, яка перетворилася на дамоклів меч для суден-порушників. Вона з'явилася завдяки Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян і правовий режим на тимчасово окупованій території України". І стосується відповідальності за порушення порядку в'їзду на окуповану територію та виїзду з неї. Громадяни України, згідно зі ст. 10 згаданого закону, мають право на вільний в'їзд і виїзд через контрольні пункти. Але порядок для іноземців мав установити Кабінет міністрів. І він установив для всіх, але тільки більш як через рік - 4 червня 2015 р., і стосується він сухопутних пунктів пропуску.

Що ж до морських, то, нагадаємо, 30 квітня 2014 р. Кабмін своїм розпорядженням тимчасово закрив усі морські пункти пропуску і пункти контролю на півострові. І доручив Міністерству інфраструктури вжити заходів для закриття морських портів Криму. Відповідний міністерський наказ видано 16.06.2014 р. і зареєстровано в Мін'юсті 24.06.2014 р. Але річ у тому, що кримінальна відповідальність (у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, з конфіскацією майна) настає не за заходження до закритих портів. Їх закрили, бо українська влада через окупацію Криму не може здійснювати там державні функції, зокрема щодо забезпечення безпеки судноплавства. Відповідальність же настає за порушення громадянами, а не суднами чи іншими транспортними засобами порядку в'їзду або виїзду з метою заподіяння шкоди інтересам держави.

Однак Генпрокуратура проти "Витязя" та інших суден розпочала розслідування за фактом порушення, зверніть увагу, суднами під прапором України та іноземних держав порядку в'їзду на окуповану територію України, а фактично - за заходження до закритих портів. Хоча порядок, повторимо, стосується громадян. Хочеться думати, що саме недосконале законодавство, ухвалене похапцем, призвело до вільного трактування статей закону, а не інші причини.

Про шкоду і шкідництво

За офіційними даними, у період з 25 липня по 9 жовтня 2014 р. до портів окупованого Криму зайшло 69 іноземних суден. Що зробила Генпрокуратура? Вона 24.10.2014 р. відкрила кримінальне провадження за фактом їх заходження. До речі, підставою послужило звернення до Генпрокуратури тодішнього радника міністра юстиції України, а нині депутата Верховної Ради Георгія Логвинського, який, до речі, є одним з розробників згаданого закону щодо Криму. Нардеп, з його ж слів, подав цей список, точніше, заяву про злочин, до Генпрокуратури, за дорученням Кабміну і фракції "Народний фронт".

Потім цей список на основі даних Мінінфраструктури про заходження суден до Криму було доповнено 40 суднами. І в ньому вже фігурували судна під українським прапором. Зокрема рибальський траулер "Черемош" (порт приписки - м. Севастополь). Проти нього прокуратура теж веде розслідування про заподіяння шкоди державі. Але з ним інша ситуація. Там було заходження і вихід з Севастопольського морського рибного порту, тобто в'їзд і виїзд членів екіпажу через закриті пункти пропуску. А як до чорного списку суден-порушників потрапив "Витязь", та ще й із навмисним заподіянням державі шкоди, яка, з погляду влади, полягає у підриві суверенітету, територіальної цілісності України, державної, економічної та інформаційної безпеки, - незрозуміло.

По-перше, повторимо, "Витязь" зайшов до Криму, щоб забрати державний плавкран ПГП-2, який міг потрапити під "націоналізацію". По-друге, як запевняє капітан, він зайшов не до Керченського морського порту Камиш-Бурун, а до Керченської бухти, і з портовою владою жодних документів не оформляв і справ не мав. До того ж такого порту немає в Реєстрі морських портів України, і тому він не міг вважатися закритим на підставі наказу Мінінфраструктури від 16.06.2014 р. На той період існувала приватна компанія ТОВ "Керченський морський торговельний порт Камиш-Бурун", майно якої було націоналізоване владою Криму.

І вже зовсім незрозуміло, навіщо було тримати буксир у "полоні", справді завдаючи шкоди державі? Кому це було вигідно? По-перше, працюючий буксир не міг бути перешкодою для слідства і встановлення винуватості капітана та інших осіб. По-друге, вилучені суднові правовстановлюючі документи не мали жодного стосунку до встановлення факту заходження буксира до Криму. Натомість прямо - до зупинки судна й виведення його з експлуатації на багато місяців. Як наслідок - довгостроковий контракт на фрахт буксира з компанією Kirgan Holding S.A. розірвано. А це приблизно 700 тис. дол. недоотриманих портом доходів.

ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" за цим контрактом, укладеним у 2007 р., отримував за фрахт "Витязя" понад 3 млн грн на рік чистого прибутку. Тоді як простій судна - це суцільні збитки. Спочатку буксир стояв у Миколаєві, а потім його передали на зберігання херсонським прикордонникам. Технічне обслуговування й підтримання його на плаву коштують чималих грошей. На це впродовж тільки одного року пішло понад 700 тис. грн. Для порту Усть-Дунайськ (м. Вилкове), який після розриву контракту був змушений перевести своїх співробітників на триденну роботу, це чимала сума.

Порт Усть-Дунайськ, що спеціалізується на рейдовій перевалці, розташований у депресивному Придунав'ї і з труднощами утримується на плаву. У найліпші роки він перевалював приблизно 4 млн т вантажів на рік. У першому півріччі цього року - лише 13,7 тис. т. За роки виживання майно порту за копійки розпродали за борги. Фактично збереглася лише та частина плавзасобів, яка перебуває у довгостроковій оренді. Зокрема буксири й плавкрани, передані компанії Kirgan Holding S.A. Плата за їх фрахт і стала однією з основних дохідних статей порту.

Нинішній технічний стан буксира та збитки від простою ще треба буде оцінити. Але хто відповістить за збитки держпідприємству (за попередніми підрахунками, це приблизно 17,6 млн грн) і за недоотриманя відрахувань до бюджету?

Можливо, після кадрових перестановок у Генпрокуратурі та заяви Анатолія Матіоса про намір піти з посади об'єктивне внутрішнє розслідування проведе сама прокуратура. І тоді не знадобляться зусилля НАБУ, яке, зауважимо, внесло до ЄРДР дані про зловживання владою групою слідчих Генпрокуратури лише після вердикту суду. Ну, а в тому, що слідчі, м'яко кажучи, перестаралися, сумнівів немає. Це видно з розпухлої справи, яка за півтора року обросла томами негативу.

Попри реформу прокуратури, історія з "Витязем" показала незмінний стиль і методи роботи вартових правопорядку - наїзди на великий бізнес із залученням "Альфи" та інших озброєних спецпідрозділів.

Іржаві терези правосуддя

6 лютого 2015 р. Генпрокуратура зі згоди Печерського районного суду м. Києва отримує дозвіл на тимчасовий доступ до суднових документів "Витязя" і на одержання їх копій. Через два місяці, 4 квітня, той самий суд уже дає добро на обшук буксира і вилучення всіх оригіналів суднових документів (свідоцтва про право власності на судно, про право плавання під державним прапором, про клас судна, про вантажну марку тощо), які не мають стосунку до доказової бази. Але цього виявилося мало.
22 травня суд дає Генпрокуратурі добро на проведення обшуку в компанії Kirgan Holding S.A., фрахтувальника "Витязя". Та оскільки офісу цієї компанії в Одесі на вул. Маразліївській, 8, слідчі не виявили, то знову звернулися до суду з клопотанням дозволити провести обшук у розташованих за цією ж адресою компаніях "Трансшип" і "Трансшип Балк" виключно за ознакою належності тій самій особі.

Усі три згадані компанії входять до однієї міжнародної групи морських компаній Андрія Іванова "Трансшип", яка оперує балкерами, будує судна і є в Україні лідером за перевалкою вантажів на рейді. Саме компанія "Трансшип" займалася багато років рейдовою перевалкою в Керчі. Тому плавкран ПГП-2, який вона орендує у порту, і опинився на ремонті на керченському заводі "Затока". Після окупації Криму, коли бізнесу стало зрозуміло, що майно може націоналізувати нова влада, портовий перевантажувач вивели до бухти Камиш-Бурун, звідти його й забрав "Витязь" і відбуксирував до Миколаєва, куди компанія "Трансшип" перекинула свої потужності для перевалки вантажів на рейді, тим самим склавши серйозну конкуренцію тамтешньому бізнесу. Можливо, ця обставина стала однією з причин тримання "Витязя" у Херсонському порту і створення проблем компанії "Трансшип".

Загалом, отримавши добро Печерського суду, слідчі 12 червня наскочили в Одесу з обшуком. Він пройшов у найгірших традиціях, за участі озброєного спецназу, з вибиванням вікон, вирізанням дверей електропилкою і виносом мішків документів без опису. Прокурорські переписали лише папки із зазначенням їхнього кольору, що не мають жодного стосунку до "Витязя", але без яких інші судна компанії працювати не можуть. Зокрема балкерний флот, що базується за кордоном.

Після влаштованого погрому компанії "Трансшип" і "Трансшип Балк" подадуть до суду скаргу на слідчих Генпрокуратури і вимагатимуть повернути вилучені під час обшуку документи й речі. Суд зобов'яже прокуратуру негайно повернути документи, флешки, комп'ютери. Опис вилученого зайняв 14 сторінок. Але найцікавіше, що більшу частину мішків з папками у прокуратурі так ніхто й не відкривав. А у відкритих потім виявили документи чужих фірм.

Та прокурорські на цьому не зупинилися і оголосили про підозру у вчиненні злочину капітанові буксира Анатолію Крайнікову і на цій підставі просили в суду дозволу на арешт "Витязя", щоб забезпечити (у разі визнання його винуватості) конфіскацію майна, тобто буксира. 2 жовтня той-таки Печерський суд прохання слідчих задовольнив. При тому що буксир - власність не капітана, а порту!

Феміда ж винесла свій вердикт, не запрошуючи до суду представників держпідприємства. У зв'язку з чим порт потім подасть скаргу до суду і виграє справу, але це буде пізніше. А на той момент прокурорським усього цього знову виявилося мало. І вони схотіли провести позапланову ревізію фінансово-господарської діяльності ДП "МТП Усть-Дунайськ". Причому за останні 15 років. Слідчі вирішили з'ясувати ефективність укладених контрактів на фрахт буксира "Витязь" та інших плавзасобів. І Печерський райсуд їхнє прохання відразу задовольнив. Хоча п. 4 ч. 2 ст. 40 КПК України, що раніше надавав право слідчому призначати позапланову ревізію, скасовано.

У листопаді у Вилкове наскочили фінінспектори з Кіровограда. Але після трьох днів роботи, коли портовики розібралися зі ст. 40, були змушені ретируватися. Однак прокуратура знову звернулася до суду вже з проханням дати дозвіл на обшук у порту та відразу отримала добро.

Обшук відбувся 18 листопада і теж зі участі бійців спецназу. Управління порту брали силою. Галасу було багато. Потім під стінами Одеської обласної держадміністрації працівники порту проведуть пікет проти дій прокуратури. Вони вимагатимуть припинити незаконні фінансові перевірки, зняти арешт з "Витязя", повернути оригінали суднових документів і покарати винних у зупиненні роботи буксира.

На цій ноті протесту завершився 2015 р. Далі боротьба портовиків за свій буксир перекочувала в суди.

Чіпкі руки і короткий повідець

14 січня 2016 р. Апеляційний суд м. Києва зняв арешт з "Витязя". Але не минуло й двох тижнів, як прокуратура для швидкого, повного й неупередженого розслідування знову попросила в суду дозвіл на обшук буксира.Підстави? Все ті самі: знайти докази злочину. Виявляється, у слідчих з'явилися підстави вважати, що документи, яких так і не вдалося знайти під час раніше проведених обшуків, усе-таки залишилися на судні. І таки справді, прокуратура знайшла в занедбаній коробці якусь нібито вантажну декларацію (без печатки митниці й без підпису капітана Крайнікова), згідно з якою буксир узяв на борт якісь труби та обладнання, а отже, заходив у порт, а не в бухту.

Та найцікавіше, що під час повторного обшуку слідчі вилучили саме судно як речовий доказ і вирішили передати його на зберігання Херсонському прикордонному загону, для чого попросили суд накласти на судно арешт. От їхні аргументи.

Виявляється, слідчі вирішили провести товарознавчу експертизу буксира як знаряддя вчинення правопорушення. Для цього вони залучили експерта. А експерту для встановлення істини потрібен був буксир. А оскільки буксир має зберегтися у вигляді, придатному для використання в кримінальному провадженні, то його прокуратура визнала речдоком і на цій підставі просила суд накласти арешт на тимчасово вилучене майно.

Однак Печерський суд на той час уже перестав іти на повідку прокуратури, і чіпкі руки слідчих почали втрачати силу. 2 лютого 2016 р. суд відмовив прокуратурі в її необґрунтованому проханні. А 14 березня зобов'язав її повернути "Витязь" власникові. Але вже 23 березня прокуратура сама закриє проти капітана буксира кримінальну справу, яку слідчі використовували як інструмент для втримання судна. З цієї причини вони навіть оголошували Крайнікова в розшук, при цьому жодного разу з моменту відкриття проти нього справи не викликавши його на допит. Урешті-решт, слідчі вирішили закрити справу проти капітана через неможливість здобути докази його винуватості. Але за рішенням Печерського суду від 4 серпня 2016 р. і за скаргою адвокатів Крайнікова постанову про закриття кримінального провадження з таким формулюванням скасували і матеріали справи повернули прокуратурі для продовження розслідування і встановлення істини.

Отже, хоча крига й скресла, але кримінального провадження за фактом заходження буксира до Криму не закрито. Не закрито й справи проти капітана. Словом, боротьба триває. Боротьба за встановлення істини, за покарання винних у заподіянні реальної шкоди державі. Веде її тепер сторона захисту, захисту від свавілля й безкарності тих, хто, козиряючи "корочкою" слідчого Генпрокуратури, може порушувати закони, прикриваючись захистом інтересів держави.