Південний ГЗК: борги і судді

Нещодавно російська група Evraz Group S.A. оповістила громадськість про витрати на реконструкцію українського «Баглейкоксу», що їй належить. Йшлося про суму аж в...
2,5 млн. грн. Захід цілком корисний, і його можна було б тільки вітати, якби паралельно група не заборгувала українським виробникам суму, що більш як у 400 разів перевищує вищезазначений обсяг інвестицій. Коли бути точнішим — понад мільярд гривень. Саме на таку суму постраждав Південний ГЗК…

У прес-релізах групи цю обставину поки що не згадують, а от у судах її вже вивчають.

Два роки тому Evraz купила п’ять українських гірничо-металургійних підприємств: ГЗК «Суха Балка», Дніпропетровський метзавод ім. Петровського і три коксохімзаводи — уже згаданий «Баглейкокс», «Дніпрококс» і Дніпродзержинський коксозавод. І почала працювати, як виявилося, дуже своєрідно.

Так, торік між ДМЗ ім. Петровського і ПівдГЗК, що поставляє йому сировину, було укладено низку контрактів, за якими ДМЗ зобов’язувався поставити металопродукцію на значну суму, а ПівдГЗК — оплатити цю продукцію на умовах передоплати. Комбінат передоплату переказав, але продукції так і не одержав. За даними ПівдГЗК, нині не виконано зобов’язань більш як на 340 млн. грн. — саме на таку суму не надійшло продукції від «Петрівки». Повертати передоплату також ніхто не квапиться.

Того ж року між ТОВ «Торговий дім «ЄвразРесурс Україна», який також належить Evraz, і Південним ГЗК було укладено дев’ять контрактів. За ними ПівдГЗК поставляв свою продукцію — агломерат і концентрат, котру «Торговий дім» мав оплатити. Аналогічні контракти на поставку агломерату було укладено між ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» і ПівдГЗК. Однак і в цьому разі підприємства, що належать Evraz, нагадаємо, дуже публічній компанії, не виконали взятих на себе зобов’язань і не оплатили поставленого товару. Фактично невиконаними залишаються зобов’язання на суму приблизно півмільярда гривень.

Уже в березні цього року між фірмою «Іст металс» (Швейцарія), також дружньою Evraz, і ПівдГЗК було укладено два контракти. Відповідно до них, ГЗК поставив металопродукцію на адресу фірми. Але розрахунки знову не відбулися, і в повітрі зависнув 31 млн. дол. США. Сумарно за 18 контрактами і набігло понад мільярд гривень...

Нагадаємо, що надворі — криза. Фінансове становище ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», так само, як і багатьох інших підприємств ГМК, залишається непростим. Тому юристи ПівдГЗК звернулися до Господарського суду Дніпропетровської області з позовами до ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» і ТОВ «Торговий дім «ЄвразРесурс Україна».

Зважаючи на те, що комбінат виконав узяті на себе зобов’язання, судді визнали позовні вимоги справедливими, стягнувши вищезгадану заборгованість. Дніпропетровський апеляційний господарський суд залишив рішення суду першої інстанції в силі. Але Evraz виконувати рішення не захотіла: і ВАТ «ДМЗ
ім. Петровського», і ТОВ «Торговий дім «ЄвразРесурс Україна» звернулися з касаційними скаргами на вищезгадані судові рішення у Вищий господарський суд.

І тут почалися чудеса.

За своєю юридичною суттю ці справи досить прості, з давно напрацьованою за ними судовою практикою. За одними контрактами ПівдГЗК поставив продукцію, а підприємство російської Evraz цю продукцію прийняло й у судах нижчих інстанцій це підтвердило, але при цьому за продукцію не розрахувалося. Здавалося б, що тут складного для юристів...

В іншій категорії справ підприємство Evraz отримало повну передоплату за металопродукцію, котру мало поставити Південному ГЗК, але поставка в обговорені строки не відбулася. Проте мудра суддівська колегія ВГСУ (судді Остапенко, Гончарук, Стратієнко) раптом скасувала рішення попередніх інстанцій, відправивши 16 із 18 справ на новий розгляд.

Підставою для скасування рішень про стягнення боргу послужило те, що судді ВГСУ вважали, що не до кінця вивчено питання правомочності тих, хто підписував деякі документи. Цікаво, що юристи компанії Evraz ні в першій, ні в апеляційній інстанції нічого не казали про те, що якісь документи з їхнього боку підписано неуповноваженими особами.

Ситуація склалася більш ніж дивна. По-перше, ВГСУ і не наділений повноваженнями досліджувати докази, а по-друге, є борг, є зрозумілою причина його формування, боржник наявність боргу і раніше не заперечував.

І при цьому наші судді роблять усе, щоб затримати стягнення...

Про мотиви цього можна тільки здогадуватися. Нагадаємо, справи юридично нескладні, а от ціна питання ну дуже висока. А українські суди здавна в таких випадках славляться своєю безсторонністю і неупередженістю.

Зараз уже ПівдГЗК подав касаційні скарги у Верховний суд України. Нагадаємо, у підприємства вже більш як на рік зависли величезні суми.

Враховуючи наявність валютної заборгованості швейцарської фірми «Іст металс», ГЗК звернувся й у Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України. Окрім того, за неповернення заборгованості Міністерством економіки України до фірми «Іст металс» було запроваджено індивідуальний режим ліцензування. Однак і це поки що не спонукало боржника приступити до погашення боргів.

Ситуація, м’яко кажучи, не найбільш життєстверджуюча — почалося цілеспрямоване затягування справи. Гірничодобувне підприємство виявилося з вимитими обіговими коштами, а банківське кредитування зараз відбувається за кризовими ставками.

Логіку Еvraz Group прорахувати неважко.

По-перше, в Еvraz банально погано з грошима. Свого часу компанія так «затоварилася» кредитами та облігаційними зобов’язаннями, що з обслуговуванням поточних боргів у неї величезні проблеми. Чистий борг Evraz станом на кінець другого кварталу 2009 року становив 7,8 млрд. дол. При цьому капіталізація компанії часом падала вшестеро від докризового рівня.

За оцінками інвестиційного банку UBS, відношення боргу до обсягу прибутку до вирахування витрат (показник EBITDA) у групи становило 1,6. Для порівняння, аналогічний рівень у російських Магнітогорського і Новолипецького меткомбінатів у 2,5—3 разу нижчий. Більш того, на переговорах із власниками облігацій Evraz припускалося, що рівень може досягти і 3:1.

Компанії необхідно терміново рефінансувати борг на 2,5 млрд. дол., який потрібно погашати наступного року. Хоча б тому, що кошти та їхні еквіваленти в її балансі в середині листопада дорівнювали вдвічі меншій сумі.

По суті, група балансує від реструктуризації до реструктуризації. Оскільки серйозно в її банкрутстві ніхто не зацікавлений, вона, цілком можливо, і випливе.

Однак питання — якою ціною? Так, недавно її представники заявили агентству Reuters, що Evraz Group планує завершити 2009 рік із позитивною EBITDA за всіма підрозділами, крім чеського Vitkovitce Steel. Підставою було названо 100-відсоткове завантаження російських і українських підприємств групи.

Це, напевно, дуже приємно для України. Якщо забути про борги українських підприємств групи Evraz перед іншими вітчизняними підприємствами. Виникає банальне запитання: «Чому борги перед ними явно гасяться за глибоко залишковим принципом?» Дуже схоже, що українським контрагентам платять лише після виконання всіх інших зобов’язань перед кредиторами. Та й то, якщо залишаться кошти.

Легке розгойдування ситуації в гірничо-металургійному комплексі України в переддень виборів зовсім не засмутить і Кремль. До речі, державні російські «Внешэкономбанк» і «Внешторгбанк» — теж найбільші кредитори групи Evraz, що свідчить про гарні позиції компанії на держрівні.

А от із погляду України те, що відбувається, схоже на що завгодно, але вкрай мало на партнерство. Дуже сумнівно, що група могла б собі дозволити щось подібне в тій же Чехії. А в Україні — чому б і ні? Тим більше за наявності таких добродушних, чуйних і все розуміючих суддів...