Папероробам криза вже не загрожує

За вісім місяців поточного року виробництво паперу та картону в Україні досягло 527 тис. тонн і, за прогнозами аналітиків, 2010 року цей показник як мінімум повторить торішній результат — 812 тис. тонн. Прискореними темпами розвивається картонне крило галузі — виробництво гофрокартону та продукції з нього. Попередні дані — за вісім місяців реалізація гофропродукції в Україні становила 522 млн. кв. м — свідчать, що збут-2010 буде на рівні 2008 року, а можливо, навіть вище. З такими результатами підійшла галузь до свого професійного свята — Дня працівників целюлозно-паперової промисловості, яке цього року відзначають 16 жовтня (у третю суботу жовтня).

Це загалом, а зокрема ситуація ще більш оптимістична. Приміром, провідне підприємство галузі — ВАТ «Рубежанський картонно-тарний комбінат» (РКТК) — за вісім місяців зміг реалізувати стільки ж гофропродукції, скільки за весь минулий рік. І зовсім не тому, що 2009 рік для нього, як для більшості українських підприємств, став провальним. Навпаки, у 2009-му РКТК продав гофроупаковки (201 млн. кв. м) навіть більше, ніж у 2008-му (185 млн. кв. м). Прогнозний же результат на 2010 рік очікується відсотків на 35—40 більше за торішній.

І це зовсім не межа, бо значна частина потреб внутрішнього ринку в папері та картоні (зокрема й гофрованому) все ще покривається за рахунок імпортної картонно-паперової продукції. Так, за вісім місяців 2010 року було завезено з-за кордону 626 тис. тонн картонно-паперової продукції. А з 527 тис. тонн, вироблених усередині країни, 236 тис. тонн експортовано. Таким чином, реальне споживання картонно-паперової продукції за вісім місяців поточного року досягло 917 тис. тонн. (виробництво + імпорт — експорт) і значно перевищило національне виробництво.

Ризикну припустити, що показники роботи целюлозно-паперової промисловості, з якими вона підходить до свого професійного свята, були б серйозніші, якби не брак сировини. Насамперед целюлози, яку переважно імпортуємо, і макулатури, збір якої не встигає за потребою паперових і картонних виробництв, а закупівельні ціни обганяють їхні можливості.

Природно, не оминула галузь і світова фінансова криза. Але ж, крім п’ятірки великих галузеутворюючих підприємств, у неї входять тисячі друкарень, поліграфічних компаній, виробників тари та упаковки, спеціалізованих хімічних підприємств...

Однозначно можна констатувати — девальвація гривні 2008 року найболючіше вдарила по успішних підприємствах, які напередодні кризи активно займалися модернізацією свого виробництва, брали для цього валютні кредити. Тепер їм нелегко. Багатьом довелося піти на реструктуризацію боргу, що часто йде рука в руку зі зростанням процентної ставки за кредитом.

Тим часом темпи відновлення целюлозно-паперової галузі вищі, ніж економіки країни загалом. На сьогодні її внесок у ВВП становить 1%. Але з усього видно — це не межа, а лише плацдарм для подальшого розвитку.

Коментар

Геннадій Мінін, генеральний директор ВАТ «Рубежанський КТК»:

— У целюлозно-паперової галузі хороші перспективи. Адже на сьогодні вироблена в країні продукція становить тільки 32% від потреби в папері, картоні та виробах із них. Вдумайтеся, 68% — це все ще імпорт. При тому, що Україна ще не вийшла на рівень споживання цивілізованих країн. Упевнений, спільними зусиллями всіх підприємств галузі та підприємств-споживачів нам удасться все це заповнити. Користуючись випадком, хочу привітати їх із професійним святом і побажати невпинного зростання, незважаючи на складнощі й перешкоди. Адже без паперу немає цивілізації.