"Острів" Іршанськ

"Нам однаково, хто буде хазяїном Іршанського гірничо-збагачувального комбінату, - сказав автору Андрій, житель селища Іршанськ, що в Житомирській області. - Нам потрібно, щоб була робота та виплачувалася зарплата".

Нині це робітниче селище з населенням понад 6 тис. чоловік живе в режимі тривожного очікування: на початку вересня Іршанський ГЗК мав або перейти під повний контроль уряду України, або зберегти статус підприємства, яке орендує в держави ЗАТ "Кримський титан", підконтрольне українському олігарху Дмитру Фірташу, або...

Нагадаю читачам, що Іршанський ГЗК - це одне з найбільших у Європі підприємств з видобутку ільменітового концентрату з ільменітових пісків. Ільменіт - це титанистий залізняк, який служить сировиною для виробництва білого пігменту - діоксиду титану, а також металевого титану, з якого, загалом кажучи, виробляють літаки, ракети, атомні підводні човни. Ільменітові піски видобувають тут же, у радіусі від 6 до 20 км від Іршанська. Тому тамтешня місцевість нагадує місячний пейзаж, який пожвавлюється стрілами крокуючих екскаваторів і помаранчевими самоскидами, які возять руду на ГЗК.

І от добігає кінця чергова п'ятирічка оренди. Найближчої осені Іршанський ГЗК разом із Вільногірським ГМК мали стати повноправною власністю Д.Фірташа. За даними "Комітету з протидії корупції в органах влади", олігарх мав намір купити ці комбінати за ціною, вдесятеро меншою від ринкової. Але... тепер Дмитро Фірташ перебуває в статусі підозрюваного, і не в кого-небудь, а у ФБР, і нудиться під домашнім арештом у Відні. А головне підприємство ЗАТ "Кримський титан", яке контролює 5% світового виробництва титанової сировини, перебуває на окупованій території. Хмари нависли над титановою галуззю України...

Тут пісок перетворюється на стратегічну сировину

Автор відвідав Іршанськ, де практично кожна родина залежить від ГЗК. Симпатичне селище, свого роду острів благополуччя в морі злиднів. Саме злиднів. Володарськ-Волинський район, у якому розташований Іршанськ, - мабуть, найбідніший у "депресивній" Житомирській області. Колись у цьому районі видобували стратегічний п'єзокварц, але шахти давно вже залиті водою. Сільське господарство тут малопродуктивне через низьку родючість ґрунтів. Повним ходом ідуть лише видобуток граніту та титанової руди - ільменіту, а також вирубка лісів. Ландшафт району, поритий кар'єрами, дедалі більше нагадує місячний, але ні титано-, ні гранітодолари не поповнюють бюджету. І навіть газифікацію району неможливо профінансувати (з газом лише Іршанськ) через відсутність коштів на це.

...А околиці комбінату нагадують місячний пейзаж

Стан справ майже ідентичний політико-економічній ситуації в деяких країнах Африки, де фантастичне багатство надр сусідить із неймовірною бідністю більшості населення аж до голодних смертей на тлі всеосяжної корупції, абсолютної деградації соціальних інституцій і цинічно-демонстративної розкоші еліти. Це й дало змогу автору в одній зі своїх публікацій вжити термін "африканізація" стосовно жахливих тенденцій у розвитку не тільки зазначеного регіону, а й України в цілому.

Саме ж селище поки що благоденствує. Хороша соціальна інфраструктура: профілакторій, поліклініка, лікарня, стадіон, басейн, школа та ін. Нещодавно було здано в експлуатацію два нові п'ятиповерхові будинки на 45 та 60 квартир. Середня зарплата на ГЗК перевищує 4 тис. грн. Для даного регіону це майже фантастика.

Як розповів на умовах анонімності управлінець Іршанського ГЗК, катаклізми в Україні поки що ніяк не позначилися на роботі комбінату. Ільменітовий концентрат виробляється в планових обсягах і справно відвантажується на головне підприємство.

Однак тривога, зрозуміло, є : і політична ситуація в країні не сприяє райдужним перспективам на майбутнє, і на початку вересня поточного року минає чергова п'ятирічка оренди ГЗК у держави.

Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів №846р від 9 жовтня 2013 р. Іршанський ГЗК і Вільногірський ГМК мають бути приватизовані. На думку співрозмовника журналіста, за будь-яких розкладів у власність держави ГЗК повернутися вже не зможе. Якщо ж він, не приведи Господи, зупиниться, це стане крахом для 2500 сімей, для яких підприємство - єдиний і безальтернативний годувальник.

За словами керівника, торік Іршанський ГЗК сплатив 170 млн грн до бюджетів усіх рівнів і соціальних фондів. З них 100 млн - до держбюджету, 20 млн - до місцевих і ще 50 млн грн - до Пенсійного та інших фондів.

Що ж до обсягів виробництва ільменітового концентрату, то з 2008 р. і донині вони становлять щорічно близько 500 тис. т з урахуванням обсягів, вироблених Межиріченським ГЗК і СП ТОВ "Валки-ільменіт" - по суті, цехами Іршанського ГЗК зі статусом юридичних осіб.

Найближче майбутнє Іршанського ГЗК та благополучного робітничого селища - у дуже щільному тумані. Маленьке селище, острівець благополуччя в депресивному регіоні, оточене лісами й териконами, стало заручником великого бізнесу та великої політики. Але саме тут, в Іршанську, великі проблеми й політики, і бізнесу заміщаються проблемами маленьких людей, які за 4 тис. грн на місяць виробляють понад 2% світового ільменітового концентрату та які стурбовані насамперед проблемами свого виживання, а не глобальним зсувом планетарних політичних розкладів. Тут, у квартирах іршанських п'ятиповерхівок, закінчується велика політика та макроекономіка й починається просто життя. Поки що воно протікає у своєму звичному руслі, але саме "поки що". І саме ця невизначеність зависла дамоклевим мечем над кожним із шести тисяч жителів затишного робітничого селища.