Обмеження процедурою і підставами. Порядок затребування інформації податковими органами

Інформація та доступ до неї, безперечно, - основна зброя Державної податкової служби в боротьбі з ухиленням від оподаткування. Тому вона є запорукою успішної роботи податкової служби. Ця теза не підлягає сумніву. Проте розібратися з усіма випадками, коли податковий орган має право вимагати інформацію, а платник податків зобов’язаний її надати, не так просто.

Річ у тім, що Податковий кодекс, крім загальних правил, містить також окремі додаткові норми, які істотно розширюють перелік підстав податкового вторгнення в життєдіяльність платників податків...

Апетити обмежені

Загальна норма про доступ державної податкової служби (ДПС) до інформації міститься в ст. 73 ПК, згідно з п.73.3 якої передбачається, що органи ДПС мають право звернутися до платника податків з письмовим запитом про надання інформації, необхідної для виконання покладених на них функцій і завдань. Причому запит має бути підписаний керівником (чи його заступником) органу ДПС і містити підстави. Таких підстав у ст. 73 лише дві: 1) у результаті аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником законодавства;
2) для визначення рівня звичайних цін під час проведення перевірок.

Але даний перелік не є вичерпним і доповнюється в тексті ПК іншими підставами. До них належать: а) виявлення недостовірності відомостей у податкових деклараціях платника податків (п. 78.1.4); б) отримання скарги на платника податків про ненадання податкової накладної з ПДВ чи порушення порядку її заповнення (п. 78.1.9 ст. 78, ст. 201); в) запит податкового керуючого при здійсненні операцій з майном, що перебуває в податковій заставі (п. 91.2 ст. 91), а також у деяких інших незначних випадках.

Здавалося б, досить струнка і мотивована система норм про отримання податкової інформації від платника. Проте такого механізму авторам ПК видалося замало, і вони передбачили п. 20.1.6 ст. 20, згідно з яким контролюючий орган для здійснення функцій, передбачених податковим законодавством, має право безоплатно отримувати від платників у порядку, визначеному кодексом, інформацію, довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, витрати платників податків та іншу інформацію, пов’язану з нарахуванням і сплатою податків. А тепер запитання: як співвідносяться норми п. 73.3 і п. 20.1.6? Чи означає це, що податкова має право вимагати будь-яку інформацію чи все-таки вона обмежена процедурою та підставами, визначеними в ст.73? Іншими словами, чи є норма п. 20.1.6 нормою прямої дії, чи вона має реалізовуватися через норму ст. 73? Дуже багато запитань, чи не так? Запитань, які на практиці можуть мати дуже серйозні наслідки для платників.

На нашу думку, керуючись п. 4.1.4 ст. 4 ПК, яка закріплює презумпцію правомірності рішень платника у випадках, якщо законодавство допускає множинне тлумачення прав і обов’язків платника чи контролюючого органу, ст. 73 все-таки обмежує органи державної податкової служби у праві вимагати документи та інформацію, встановлюючи порядок і підстави для цього.

Співвідношення зазначених пунктів ПК ще важливіші тим, що вони передбачають різний обсяг інформації, якого може зажадати податковий орган. У п. 20.1.6 цей перелік набагато ширший і, крім інформації про фінансово-господарські операції платника та застосуванні ним РРО (п. 72.1.1), включає також інформацію про його доходи, витрати, а також іншу інформацію (тобто перелік не є вичерпним!). Вважаємо, що податковий орган усе-таки обмежений положеннями ст. 72 і ст.73 ПК і може затребувати в платника тільки зазначену в них інформацію (що міститься в податкових деклараціях і звітах про застосування РРО, про фінансово-господарські операції та міститься в електронних регістрах).

Позапланова перевірка за 10 днів мовчання

Ще одна колізія - це протиріччя між п. 73.3 і п. 78.1.4 та п.78.1.9 ПК. Ідеться про терміни надання інформації на запит податкового органу. До 2011 року така інформація надавалася платником протягом 10 днів. Сьогодні Податковий кодекс дає платнику місяць на підготовку відповіді (п. 73.3). Проте якщо платник не дає пояснень (тобто тієї самої інформації та її документального підтвердження) у випадках, передбачених у п.78.1.1, п.78.1.4 та п. 78.1.9, упродовж 10 днів, це є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки платника. Тобто протиріччя нібито немає, відповідайте місяць - не питання, але якщо не надасте відповіді протягом 10 днів - отримаєте позапланову перевірку. У цьому разі ми рекомендували б платнику на окремі запити (про пояснення фактів, які свідчать про можливі - зверніть увагу, у ст. 73.3 йдеться не про можливі, а про порушення, які вже відбулися, - порушення в податковій звітності та складанні податкових накладних) відповідати в 10-денний термін.

Окремий масив норм регулює доступ податкової служби до інформації під час проведення документальних виїзних і фактичних податкових перевірок (п.п. 20.1.2, 20.1.7, 20.1.8 ст. 20, а також ст.ст. 77, 78, 80). Органи ДПС у процесі проведення виїзних перевірок мають право вимагати надання платником будь-якої інформації, що стосується законодавства, віднесеного до компетенції податкових органів, а також копій документів, у тому числі первинних.

Що ж до невиїзних документальних перевірок, які проводяться за місцем розташування податкової служби, то ст. 79 передбачає можливість податкової вимагати додаткові документи від платника. Проте такі документи вимагати можна тільки у визначених у кодексі і законах випадках. На нашу думку, цю норму так само, як і норму п. 20.1.6, слід реалізувати через п. 73.3 ст. 73 ПК, тобто процедуру, з описування якої ми почали дану статтю. При цьому затребуванню документів має передувати наказ начальника податкової служби про проведення перевірки, з яким повинен бути ознайомлений платник. Проведення камеральної перевірки взагалі не передбачає затребування додаткових документів у платника (ст. 76).

Додаткова прихована підстава для затребування інформації від платників податків міститься в п. 73.5 ст. 73 ПК, відповідно до якої органи ДПС мають право проводити так звані зустрічні звірки, тобто зіставлення даних первинних та інших документів суб’єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному КМ України. Через відсутність такого сьогодні проведення звірок неможливе.

Порядок розкриття - неоднозначний

Окреме цікаве питання - це порядок розкриття інформації про банківські рахунки та розрахунки платника.

Відповідно до ст. 62 Закону «Про банки і банківську діяльність» інформація розкривається банками за письмовою вимогою органів ДПС щодо операцій конкретної юридичної чи фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.

Однак згідно з п. 20.1.3 ст. 20 ПК податкові органи отримують від платників і банківських установ довідки та копії документів про наявність банківських рахунків у порядку, передбаченому Законом «Про банки та банківську діяльність», тобто на підставі письмового запиту, а от інформацію про обсяг і оборот коштів на рахунках тільки на підставі рішення суду.

Вважаємо, що дана колізія має вирішуватися на користь п. 20.1.3 ПК і рішення суду для отримання інформації про обсяг і обіг коштів на рахунках є обов’язковим. Однак платникам не варто розслаблятися. Адже сьогодні отримати рішення суду для податкової служби не є особливою проблемою. Крім того, у порядку ст. 69 ПК банки подають податкову інформацію про відкриття та закриття банківських рахунків платника. До моменту отримання повідомлення податкової про взяття рахунка на облік за ним забороняють здійснювати видаткові операції.

Насамкінець зазначимо, що викладене відноситься виключно до правовідносин податкової служби та платників. Чомусь автори кодексу обминули своєю увагою ще один контролюючий орган - Державну митну службу, яка не може посилатися на зазначені вище статті при затребуванні документів у платників.

Таким чином, доводиться констатувати, що порядок отримання інформації органами державної податкової служби, м’яко кажучи, недосконалий і потребує негайного доопрацювання, оскільки кількість колізій у цій частині ПК створить гострі проблеми правозастосування.