«Бізони» проти Азарова

У лютому цього року, напередодні початку роботи нової урядової команди, я написав матеріал «Гірше не буде. Краще — може». У ньому було перелічено ключові проблеми та виклики, з якими зіштовхнуться чиновники в сфері розвитку нафтогазового комплексу і ринку нафтопродуктів. Тоді щиро здавалося, що гірше цьому ринку вже не буде. Цей серпень остаточно довів: гірше може бути, і набагато… Повною мірою це має відчути держбюджет і прем’єр-міністр, котрий, кажуть, підозрював, що так буде, але напевно не гадав, що настільки швидко…

Відверто кажучи, дивлячись на те, що відбувається в галузі за останні місяці, можна було припустити: щось таке має статися. Цинічне свавілля у сфері розподілу енергоресурсів державних нафтогазових компаній, коли на аукціонах українську нафту наполовину державної «Укрнафти» продають в одні руки з 20-відсотковим дисконтом, а зріджений газ повністю державного «Укргазвидобування» — утричі дешевше, аніж на ринку, визначило напрям перегонів, які не могли залишитися без продовження.

Гості з минулого

На початку серпня стало відомо, що митниця почала оформлювати нафтопродукти без стягування акцизного збору і ПДВ. Кордон «прорвало» таке собі ДП «Лівела», яке пред’явило митникам п’ять судових рішень, перші з яких датовані січнем 2004 року, а решта — травнем-червнем поточного. Більше про це явище може сказати материнська структура, а саме: українсько-польське спільне підприємство «Тайстра». Це ім’я спливло наприкінці 2007-го, а озвучив його новий менеджмент нафтопереробного заводу «Укртатнафта», котрий зайняв своє місце в результаті рейдерської атаки. Щоб надати цьому не надто цивілізованому методу власного розвитку героїчного і навіть патріотичного відтінку, було розголошено схему поставок нафти. У ній «Тайстра» (точніше, інша «дочка» СП на ім’я «Таїз») відігравала роль податкового фільтра, в якому на шляху до бюджету застрягав ПДВ (тоді йшлося про 1,13 млрд. грн.). Здійснювалася ця нехитра операція на підставі рішення Автозаводського районного суду Кременчука про правомірність застосування до «Тайстри» держгарантій захисту іноземних інвестицій. До речі, саме це рішення від 19 січня 2004 року значиться в переліку судових рішень, які докладає сьогодні «Лівела» до своїх митних декларацій.

Фірми, подібні до «Тайстри», «Лівели» і «Таїзу», наприкінці 90-х отримали збірну назву «бізони» за ім’ям найяскравішого представника цього роду ПІІ «Бізон» (інші гучні імена того часу: «Лютня», «Бриг», «Буртекс», «Фіаніт», «АРІ», «Актив»). Підприємства з іноземними інвестиціями найпершої хвилі Законом «Про іноземні інвестиції» від 13 березня 1992 року отримали гарантії незмінності законодавства, котре діяло на момент внесення інвестицій (деякі суми тих інвестицій сьогодні дорівнюють місячному заробітку менеджера не найбільшої корпорації). Згодом ПІІ повернули це в судах таким чином, що на них не поширюється дія податкових законів, які поступово почала ухвалювати молода Українська держава. Адже 1992 року ще не було ні ПДВ, ні акцизів, ні мит. Закон обертався для держави справжньою трагедією. Наприкінці 90-х по суті весь імпорт підакцизних та інших популярних товарів народного споживання йшов в Україну через ПІІ, знищуючи цілі галузі національної економіки.

Попри те, що закон передбачав незмінний податковий режим протягом десяти років, тобто до 2002—2003 років, як бачимо, українські судді знайшли підстави, щоб окремі суб’єкти зберегли серйозні привілеї дотепер.

Пробоїна в мільярди

В європейських та інших цивілізованих країнах ціни на нафтопродукти високі з тієї причини, що податкове навантаження в них є визначальним. Досить сказати, що в окремих країнах єврозони загальна частка податків у структурі ціни на паливо може сягати 70—80% (особливо в періоди низьких цін на нафту). Паливні податки йдуть на підтримання та будівництво доріг, розвиток громадського транспорту, альтернативної енергетики, на захист екології тощо. В останні роки йде цим шляхом і Україна, поступово нарощуючи податкове навантаження на бензин і дизпаливо. Так, якщо 2008 року акцизний збір на бензин становив 60 євро/т, то 2009-го — 110, а з червня 2010 року — 132. Є плани з подальшого нашарування на акциз різних цільових надбавок, таких як транспортний збір тощо. Але, швидше за все, найближчим часом про ці відрахування скарбниці доведеться тільки мріяти, оскільки цей потік поповнюватиме інші засіки.

За першу декаду серпня «Лівела» розмитнила без акцизу і ПДВ понад 5,2 тис. тонн дизельного палива і, за даними учасників ринку, з кожним днем збільшує обсяги безподаткового імпорту. За словами трейдерів, днями очікується прибуття у Феодосію танкера пристойного дедвейту з бензином. Подібно до Ассолі, його на березі очікує «дочка» «Тайстри». Як показує досвід минулих років, одночасне існування двох схем є неможливим: або всі платитимуть усе, або всі не платитимуть нічого. Елементарно, адже конкурувати з ціною палива без податків неможливо.

Йдеться про серйозні суми. За нинішньої вартості бензину А-95 на зовнішньому ринку близько 700 дол./тонна «Лівела» «оптимізовує» акциз (132 євро/т, або близько 170 дол./т) і ПДВ, що нараховується на митну вартість бензину з акцизом, тобто сумарно близько 300 дол./т, або 2400 грн. Це — пряма сума втрат держбюджету. Що стосується дизпалива, за поточного рівня світових цін ця цифра становитиме 1600 грн./т. Якщо взяти до уваги обсяги імпорту бензину і дизпалива, то до кінця року через «діру» в кордоні, минаючи держбюджет, може витекти 2 млрд. грн. І це мінімум, тому що безперечна вигідність такої схеми буде збільшувати поставки за імпортом.

Окрім бюджету, другим постраждалим у цій ситуації виявляться українські НПЗ. У них залишаються два варіанти: вішати замок на ворота або переходити на давальницькі схеми поставок нафти з подальшим розмитненням отриманих нафтопродуктів із залученням усе тих же пільговиків. У цьому разі вищенаведену суму втрат бюджету слід помножити на три, тому що на українське виробництво припадає дві третини паливного балансу країни.

Щоправда, на даному етапі все не так однозначно. Окрім питання самого існування схеми, про що нижче, багато залежатиме від «бізонових» апетитів. На відміну від 90-х, коли пільговикам за оптимізацію іноді платили по чотири долари з тонни нафти, сьогодні, кажуть, рахують інакше. За деякими даними, спочатку за послуги просили аж до 90% від оптимізованої суми. Тобто якщо на бензині «економиться» триста «зелених», то послуги «Лівели» коштуватимуть 270 дол./т, а решта 30, відповідно, — ціна питання для реального постачальника продукту. «Це близько 20 коп./л, навряд чи хтось із серйозних гравців піде на подібний ризик за такої премії», — каже авторитетний трейдер на умовах нерозголошення імені, вважаючи, що пільговики будуть змушені знизити тарифи.

Мабуть, консенсусу в окремих випадках уже досягнуто. За наявними даними, деякі дуже «свідомі» постачальники імпортного палива вже приступили до процедури переведення своїх обсягів на «пільгові» структури. Станом на середину серпня, більша частина компаній віддала перевагу почекати з прийняттям рішення. «Ми ризикуємо стати фігурантами якихось неприємних історій за участі силовиків у разі, якщо схема закриється», — розмірковує власник великої мережі автозаправок, який із зрозумілих причин також вважає за краще залишатися інкогніто. Але є й ті, хто упевнений — ця тема надійна.

Удар у спину

В історії з «Лівелою», безумовно, центральним питанням є таке. Чому митники, котрі в багаторічній боротьбі з «бізонами» та іншими пільговиками встигли набути сильний імунітет, а сьогодні скаржаться на непомірні плани зі збирання податків, спущених Кабміном, побачивши «пільговиків», знову взяли під козирок? Як кажуть прикордонні митарі, та й як показує практика минулих років, без підтримки на найвищому рівні ці схеми не працюють. Наприклад, у 90-х і на початку «нульових» їхню роботу курирували в адміністрації президента.

Говорять, про ситуацію вже доповіли Миколі Азарову, котрий нібито був неприємно здивований (за іншими даними, шокований) почутим. Хто ж сьогодні протегує реанімації пільговиків і хто набрався сміливості (чи нахабства) зробити ще одне потужне врізання в трубу з державними грошима, тим самим входячи у відкриту конфронтацію з прем’єр-міністром і в цілому потужно компрометуючи всю владу як таку? Це питання адресуємо політичним оглядачам, які намагаються відстежити невпорядковані ділові відносини на владному олімпі.

Поки що ринок і його учасники очікують результату цієї сутички між своїми, розраховуючи одержати відповідь у перший тиждень після свят. Якщо ж буде отримано якийсь чіткий сигнал або з’явиться ознака перемоги «пільговиків», то весь імпорт перейде на новий режим розмитнення протягом семи-десяти днів, необхідних для включення «Лівели» і їй подібних у систему договорів з іноземними постачальниками.