Референдум легітимізації

Через два тижні після кривавих міжетнічних сутичок в Оші в Киргизстані у відносно спокійній обстановці відбувся референдум щодо нової конституції та призначення тимчасовим президентом країни Рози Отунбаєвої. Всенародне опитування дозволило тимчасовому уряду підбити риску під невизначеним статусом нинішньої влади: вона нарешті знову здобула свою легітимність. За попередніми даними киргизького ЦВК, понад 91% громадян, які прийшли на референдум, проголосували за проект нової конституції. Порогу явки виборців не було, проте, за даними Центрвиборчкому, участь у них взяло понад 70% тих, хто має право голосу. Світове співтовариство вже визнало результати референдуму. Остаточно легітимізувати владу політиків, які прийшли в результаті повалення Курманбека Бакієва, мають парламентські вибори, заплановані на осінь.

За тим, що відбувається в Киргизстані, уважно стежать сусідні країни: поглиблення кризи загрожує дестабілізацією регіонові. Адже міжетнічні сутички можуть перекинутися у Ферганську долину, Сіньцзян-Уйгурський автономний округ тощо. Експерти не виключають і зростання ісламістських настроїв у країні з ослабленою державною владою, і посилення впливу наркобаронів. Деякі з аналітиків вважають, що нинішня влада Киргизстану не здатна впоратися з проблемами, і без рішучого втручання з-за кордону криза стане затяжною.

І тільки Росія, Сполучені Штати, Китай, Казахстан, Таджикистан, Узбекистан не квапляться надавати допомогу, воліючи займати вичікувальну позицію. При цьому ревниво спостерігають за тим, як поводяться основні гравці в регіоні. У Москві, наприклад, поширена думка, що коли Росія втрутиться в розвиток подій, її можуть обвинуватити в імперських амбіціях, якщо ж пустить справу на самоплив — то може втратити вплив. Поки що російське керівництво лише вкрай скептично оцінює цю конституційну реформу. Втім, аналітики також не схильні до оптимістичних прогнозів.

Коментуючи результати референдуму, експерти зазначали, що після заворушень, які почалися вслід за втечею Бакієва, ошського погрому жителі Киргизстану навряд чи заглиблювалися в різницю між старою і новою конституцією: втомлені від хаосу киргизи голосували на референдумі проти безвладдя, безладу, злиднів. Але малоймовірно, що в країні найближчим часом настане ера стабільності та благоденства. Лідери тимчасового уряду вже патетично заявили, що «народ вибрав нову країну, нове життя, правопорядок, безпеку, стабільність і законність». На жаль, референдум не вирішив проблем у країні. Певною мірою він навіть їх поглибив, оскільки вже в новій конституції, яка відразу набрала чинності, закладено передумови для нових політичних катаклізмів. Адже основний закон передбачає, що Киргизстан, який був президентською республікою, — стає парламентською: сформований за партійними списками парламент зі 120 чоловік призначатиме прем’єр-міністра й уряд, а президент, який обиратиметься на шість років на один термін, виконуватиме представницькі функції. (Сама ж Роза Отунбаєва виконуватиме функції тимчасового президента півтора року, до кінця 2011-го.)

Напруженість у киргизькому суспільстві підживлюють безробіття, злидні, корупція, міжетнічні конфлікти, сутички прихильників і противників Курманбека Бакієва, протиборство між кланами, вплив наркобаронів. Зазначених проблем не вирішити без створення стійкої політичної конструкції. Прихильники парламентської республіки вважають, що ця форма правління дозволить встановити у Киргизстані стабільність. Скептики сумніваються, що в країні, яку шматують протиріччя між північчю і півднем, на якій лежить тягар економічних та міжнаціональних проблем, можна побудувати демократичну державу з парламентською формою правління, оскільки для цього потрібен консенсус між політичними партіями. А його нині немає. Конфлікти і скандали супроводжують роботу нинішнього тимчасового уряду, його члени борються один з одним за владу та контроль над фінансовими потоками. В умовах майбутніх виборів — парламентських і президентських — неминуче загострення внутрішньополітичної боротьби, що триватиме і в стінах майбутнього парламенту.

Як зазначає Нур Омаров, глава Асоціації політологів Киргизстану, в новому парламенті буде непросто створити правлячу коаліцію: місцеві партії представляють не клани, а регіони країни. І з багатьох питань вони дотримуються різних позицій. У цій ситуації багато що залежатиме від Отунбаєвої, від того, наскільки спритно вона зможе маневрувати в павутинні міжкланових відносин і створити нову політичну конструкцію. За відсутності сильних і популярних лідерів, здатних узяти на себе відповідальність за ухвалення рішень та домогтися їх виконання, країна перманентно перебуватиме у стані анархії.

З огляду на суперечності в киргизькому суспільстві, вкрай сумнівною видається здатність майбутнього парламенту й уряду ефективно вирішувати проблему міжкланових та міжетнічних протистоянь. Тим часом конфлікт, на кшталт ошського, в майбутньому може набути значно ширшого розмаху: для Киргизстану актуальна не тільки проблема протистояння узбеків та киргизів на півдні країни. Не слід забувати і про численну общину уйгурів. Як засвідчили останні події, киргизька міліція й армія не в змозі придушити заворушення. Не слід випускати з уваги і могутність наркомафії, що не зацікавлена у встановленні сильної влади уряду: адже в каламутній воді легше провертати свої оборудки. Тому не випадково експерти сьогодні попереджають про загрозу громадянської війни, афганізації Киргизстану, розпаду країни. Багатьом вирішення цих киргизьких проблем бачиться у встановленні сильної влади. Не виключено, що з часом країна знову повернеться до президентської форми правління.

Ну, а поки що політики готуються до нового раунду боротьби за владу. У країні очікуються парламентські вибори, і велика загроза, що передвиборна кампанія супроводжуватиметься не тільки новою політичною кризою, а й міжетнічними сутичками.