Польща: вплив чинника сланцевого газу

У той час, як російський прем’єр В.Путін робив дружні жести на адресу поляків, президент РФ
Д.Медведєв урочисто відкрив будівництво першої нитки газопроводу «Північний потік». Таким чином у Варшаві остаточно позбулися ілюзій, що вдасться затримати здійснення цього небажаного для неї проекту. Та ще не встигли пролунати традиційні в такій ситуації заяви про загрозу енергетичній безпеці Польщі, а країною пролетіла революційна звістка: попередні повідомлення про величезні ресурси сланцевого газу — це не різдвяна мрія, а підтверджений факт. «Тепер жоден «Північний потік» нам не страшний, бо от-от ми перетворимося на експортера газу», — гучно й надто оптимістично, як на нинішній момент, заявили поляки.

Десять років тому про сланцевий газ говорили лише у вузькому колі експертів, вважаючи такий газ радше теоретичним, аніж реальним джерелом енергії. Сланцевий газ просто неможливо було видобувати з допомогою традиційних технологій. Однак багаторічні дослідження американців дали можливість розробити і перевірити на практиці унікальний метод горизонтального буріння. При цьому спочатку роблять свердловину на глибину 3—5 км, а звідти в горизонтальному напрямку подають під великим тиском воду разом із спеціальними речовинами, які змінюють структуру сланців і вивільняють газ. Разом з водою подається й пісок, щоб стабілізувати структуру надр та уможливити безпечну і стабільну подачу газу.

Технологія горизонтального буріння ще й досі настільки нова і передова, що її наважились активно використовувати лише в Північній Америці. Але наслідки дуже повчальні: саме завдяки сланцям упродовж останніх п’яти років США досягнули повного самозабезпечення газом. Навіть більше, нова ситуація підштовхнула американців змінити призначення їхніх терміналів зрідженого газу — з імпортного на експортний. За такої ситуації США відмовилися від великих поставок зрідженого газу з Катару та інших країн. Що, своєю чергою, спричинило ланцюгову реакцію: Катар став нервово шукати нових клієнтів на свій зріджений газ і знайшов їх у Європі, однак, що зрозуміло, за значно нижчою ціною, яка практично зрівнялася з ціною російського газу за довгостроковими контрактами.

Новими тенденціями великою мірою скористалася Польща. Коли уряд Казімєжа Марцінкевича вирішив у 2006 році будувати «газопорт», тобто термінал зрідженого газу (LNG), багато польських політиків критикували це рішення. Мовляв, диверсифікація потрібна, але не будь-якою ціною. Адже зріджений газ обходився тоді набагато дорожче, ніж аналогічний продукт від «Газпрому». Тепер, коли відкриття газового термінала в порту Свіноуйсьце вже не за горами — у 2014 році, з’ясувалося, що зріджений газ може бути навіть дешевшим за російський. До речі, через останні події польський уряд відклав підписання вже підготовленого багаторічного контракту з «Газпромом», який зробив би надто високою залежність Польщі від Росії.

Проте це далеко не все. Як стало відомо на початку року, саме в Польщі виявили найбільші в Європі ресурси сланцевого газу. Якщо оптимістичні прогнози підтвердяться, західний сусід України через десять років з імпортера російського газу і справді перетвориться на експортера газу власного видобутку. Це однозначно може змінити енергетичну та геополітичну карту Європи та поставить під сумнів рентабельність таких гіганських проектів, як «Північний потік» чи «Південний потік».

Згідно з урядовими даними, ресурси сланцевого газу в Польщі можуть становити до 1,4 трлн. кубометрів. Поклади сланців розташовані на території всієї країни — від Помор’я, через центральну Польщу та Підляшшя аж до Люблінщини. Останній з названих регіонів мав би привернути особливу увагу українських газовиків, оскільки Люблінщина — це частина єдиного геологічного регіону, який включає в себе також Львівсько-Волинський вугільний басейн. До речі, в Західній Україні вже розпочато геологічні дослідження, спрямовані на вивчення перспектив видобутку сланцевого газу.

Нещодавно в Польщі відбулася дискусія на тему поводження з нещодавно виявленим багатством: віддати ресурси іноземним фірмам чи зачекати десятиріччя й видобувати газ власними силами? Зрештою уряд вирішив, що краще все ж таки не гаяти час, і за досить низькими цінами Польща продала світовим компаніям ліцензії на досить витратний пошук сланцевого газу з правом на першість у його видобутку в разі виявлення перспективних покладів.

«Протягом останніх двох років ми видали 44 концесії на пошук нетрадиційних джерел газу», — сказав головний геолог Польщі, віце-міністр середовища Генрик Єзєрський. За його словами, пошук здійснювали передусім на Люблінщині, у Помор’ї та Нижній Сілезії, а територія, на якій шукають газ, становить 12% площі країни. Концесію отримали передусім світові гіганти, такі як Exxon Mobil, Chevron, ConocoPhillips та Marathon Oil Corp.

На рішення «віддати газ американцям» неабияк вплинуло те, що національний газовий монополіст — PYNiG — не виявив зацікавленості у видобутку цього нетрадиційного палива. Мовляв, газ, можливо, і є, але це може бути і непідтвердженою інформацією, тож не будемо ризикувати мільярдами євро на пошук. Тим паче що за це заплатив би польський платник податків, а перші вагомі надходження від цієї справи з’являться, швидше за все, лише через 12—15 років.

Хоча спекулювання на темі «газової потужності» Польщі радше нагадує поділ шкури ще не вбитого ведмедя, рішення про такий швидкий продаж концесій на право пошуку й розробки покладів сланцевого газу за символічні кошти викликало чимало протестів. «Ми віддали сланцевий газ американцям у подарунок», — писав провідний польський портал Onet.pl. На думку частини поляків, у разі, якщо Польща таки стане експортером газу, країна від цього не збагатіє, бо на всьому зароблять іноземні компанії. «Краще зачекати з пошуком і видобутком, а тоді газ можна буде видобувати власними силами», — вважають частина політиків з оточення прем’єра Дональда Туска та опозиційні ліві партії.

«Це не зовсім так. Концесія на пошук — це одна річ, а концесія на видобуток газу — зовсім інша. Хочу зазначити, що польські національні компанії не виявляють зацікавленості інвестувати мільярди євро у пошук і видобуток сланцевого газу, це для них занадто великий ризик», — наголошує головний геолог Генрик Єзєрський.

Польський уряд зазначає також, що не варто зараз захоплюватися теоретичною перспективою того, що Польща відразу стане «другим Катаром». Адже сланцевий газ у найкращому разі потрапить до газомережі у 2022 році — процедур пошуку, дослідження, розробки технологій згідно з польськими реаліями та формальностями не прискориш. Однак уже сама перспектива розробки сланцевих ресурсів мала б зміцнити позицію Варшави у переговорах із «Газпромом». Мовляв, тепер Польща має майже готовий термінал зрідженого газу у Свіноуйсьце та перспективу енергетичної незалежності у
2022 році, тож намагайтеся пропонувати цікаві умови.

Результату не довелося довго чекати. Заступник голови «Газпрому» Олександр Медведєв назвав сланцевий газ «найбільшою загрозою Росії», а польський уряд несподівано припинив процес остаточного узгодження газового контракту, за яким Варшава мусила б купувати до 2037 року аж 10,3 млрд. кубометрів газу на рік.

* * *

Прокляттям нафтогазової геополітики ХХ сторіччя був саме той факт, що стратегічні вуглеводневі ресурси розташовані якраз у нестабільних або тоталітарних країнах. Венесуела, Іран, Росія, країни Близького Сходу, Північної Африки та Центральної Азії — всі ці регіони з точки зору розвинених країн є проблемними. Винятком є лише більш «справедливо» розподілені поклади вугілля, які, втім, не мають на Заході широкої підтримки з огляду на екологічні проблеми, пов’язані з їхнім видобутком та використанням.

Тим часом сланцевий газ та інші нетрадиційні газові ресурси (наприклад, шахтний метан) більш рівномірно розподілені у світі. Їх великі запаси виявлено у США, Європі та Китаї — тобто в регіонах, які досі були майже повністю залежні від імпорту газу з нестабільних країн. Друга важлива зміна полягає в тому, що «газ майбутнього» розташований набагато ближче до кінцевих споживачів. А це може означати великі проблеми для інвесторів, котрі будуватимуть багатокілометрові газопроводи — в тому числі і для амбітної російської програми будівництва газових труб «в обхід» України.

Чим усе це закінчиться — наразі складно прогнозувати. Проте одне можна сказати точно — на тлі останніх подій зниження ціни на російський газ може виявитися надто малою ціною поступок, на які команда президента В.Януковича погодилася стосовно подовження базування російського Чорноморського флоту.