«Улюблених бабусь» змушують займатися «благодійністю»

Київський мер Леонід Черновецький постійно публічно розповідає про те, як він любить своїх «бабусь», котрі уособлюють для нього малозабезпечені верстви населення столиці. Проте, скажемо м’яко, в дуже багатьох випадках справи його кардинально розходяться зі словами. Зокрема, «молода команда» Черновецького послідовно проводить лінію на максимальне згортання системи надання безплатних медичних послуг хоча б для найбільш соціально незахищених киян.

На думку більшості медичних працівників столиці, які безпосередньо працюють з пацієнтами в державних закладах охорони здоров’я Києва, Територіальне медичне об’єднання «Стоматологія» (ТМО), створене міською адміністрацією, покликане забезпечити надходження фінансових потоків насамперед керівництву міста, яке могло б ними безконтрольно розпоряджатися. І витрачати ці кошти аж ніяк не на розвиток системи охорони здоров’я. ТМО нині намагається змінити статус усіх 14 стоматологічних поліклінік, які перебувають у власності Київської міської громади, з «медичних закладів» на «комунальні підприємства». Причина одна: поки що київські комунальні медичні заклади перебувають у подвійному підпорядкуванні — міської влади і Міністерства охорони здоров’я та його територіальних підрозділів. «Комунальними» ж підприємствами одноособово (і фактично безконтрольно) розпоряджається міська влада…

Спробуємо прослідкувати, як працює ця схема, на прикладі одного конкретного медичного закладу — Стоматологічної поліклініки Дніпровського району міста Києва. Поліклініка ця побудована ще в радянські часи на кошти промислових підприємств Дніпровського району столиці. Сьогодні в поліклініці (разом із дитячим відділенням) працює близько 270 медичних працівників. Недостатнє бюджетне фінансування не дає змоги надавати безплатну стоматологічну допомогу всім мешканцям району. Проте пенсіонери, діти, інваліди та інші соціально незахищені категорії населення її отримують (точніше, отримували до останнього часу).

Саме ця ситуація й не влаштовує директора ТМО «Стоматологія» Юрія Пуденка та нинішніх «батьків міста». Через погрози і тиск багато хто з головлікарів стоматологічних поліклінік зламався, а головний лікар поліклініки Дніпровського району Людмила Ігнатенко, яка керує цим медичним закладом уже близько 20 років, захворіла. Наказом вона призначила тимчасово виконувати свої обов’язки начмеда Валентину Терехову. Але та через деякий час «добровільно» відмовилася від статусу в.о. Виконувати обов’язки пан Пуденко призначив Наталю Шапку, яка до того в поліклініці не працювала. Рішення Ю.Пуденка було протизаконне, оскільки згідно з чинним Статутом стоматологічної поліклініки Дніпровського району
м. Києва, затвердженим 2002 року, права такого він не мав, стверджує юрист юридичної компанії «Метод» Вадим Ткаченко.

Та справа навіть не в юридичних тонкощах. Пані Шапка, яка є дочкою заступника голови КМДА Володимира Головача, з перших днів своєї появи в поліклініці почала активно «перебудовувати» її роботу. «Найважливішим із нововведень, — сказала кореспондентові «ДТ» профорг поліклініки лікар-стоматолог Ірина Нечитайлова, — є вимога до лікарів збирати з пацієнтів, яким досі стоматологічна допомога надавалася безплатно, «благодійні» внески. А тих, хто не сплатив, не лікувати. При цьому відповідного письмового наказу не було. Не доведено цю абсолютно протизаконну вимогу до колективу і на загальних зборах. Пані Шапка усно ставила «завдання» завідувачам відділень, вимагаючи тиснути на лікарів — зібрати протягом місяця з пацієнтів конкретну суму «благодійних» внесків. Тих, хто відмовлявся, погрожували вигнати з роботи, і декого таки звільнено.

На які цілі йдуть гроші, зібрані в «примусово-добровільному» порядку з соціально незахищених людей, нікому з працівників поліклініки невідомо. Принаймні жодної копійки на погашення боргів із заробітної плати, закупівлю медикаментів чи медичного обладнання виділено не було. А місячна «рознарядка» на кожного лікаря і зубного техніка починається від двох тисяч гривень».

2 лютого 2010 року головлікар Ігнатенко вийшла на роботу і своїм наказом (на що вона має право згідно зі Статутом поліклініки) звільнила Н.Шапку. Проте на Ігнатенко того ж дня почався шалений тиск з боку керівництва ТМО. У немолодої жінки стався гіпертонічний криз. Вона знову пішла на лікарняний, устигнувши, проте, призначити тимчасово виконуючим свої обов’язки нового начмеда поліклініки Олега Дідика. Колектив зітхнув із полегшенням. Проте з’ясувалася, що звільнена з поліклініки Н.Шапка забрала з собою печатку медичного закладу, оригінали документів на право користування землею та інші важливі папери. Якимось чином її прізвище з’явилося в єдиному державному реєстрі — як «керівника» Стоматологічної поліклініки Дніпровського району. Протистояння триває, колектив лихоманить…

«Ми не хочемо щомісяця видирати з горла в нужденних пенсіонерів та інвалідів тисячі гривень і віддавати їх на «подарунки» якомусь «Діду Морозу», — каже лікар-ортопед Андрій Кочук. — Адже є ще в Україні Конституція і закони! Чи, може, ми вже перетворилися на кріпаків Черновецького, які повинні платити оброк?».