Пожежа на хімзаводі: прикрий випадок чи закономірність?

Містечко Бібрка, що за 20 кілометрів від Львова, — одне із найменших та наймальовничіших міст України, відоме ще з 1211 року. Донині тут збереглося чимало архітектурних пам’яток: капличка, яку відвідував Іван Франко, старовинний парк, дерева для якого ще в XVIII ст. завіз поміщик Чайковський.

Нещодавно воно «прославилося» ще одним об’єктом, щоправда з мінусовим значенням — із виробництва пінополіуретану, який несподівано загорівся. Та так, що гасити вогонь приїхали 17 пожежних машин та сотня рятувальників з області та навколишніх районних центрів. Тепер жителі містечка пікетують підприємство, а інвестор говорить про ущемлення його прав.

Як повідомив перший заступник голови облдержадміністрації Валерій П’ятак, це підприємство мало всі дозволи на початок виробництва. Головну причину конфліктної ситуації між мешканцями та заводом в Бібрці керівник Львівської облдержадміністрації вбачає в непрозорому підході керівництва «Полісинтезу» до реалізації інвестиційного проекту. Втім, під час розслідування на підприємстві було виявлено певні порушення в експлуатації, зокрема у системах оповіщення, пожежогасіння, утилізації та складуванні продукції. Натомість застерігає, що у разі вирішення конфлікту в суді на користь «Полісинтезу» і компенсації йому збитків, бюджету міста може бути завданий серйозний удар.

Жителям обіцяли «золоті» гори

Незважаючи на благодатний ландшафт, привабливі охайні будиночки, люди тут роботи не мали. Частина місцевого населення працювала у Львові, решта займалася вирощуванням різної сільгосппродукції або перебивалася тимчасовими заробітками. Так і жили. Тому навіть, коли 2001 року зголосився інвестор, який заявив про намір відкрити тут виробництво пінополіуретану, мешканці сприйняли цю звістку без особливого захоплення. Але їхню думку ніхто не збирався враховувати. Виробництво вирішили розмістити на площах одного з колишніх промислових підприємств. Інвестором стала польська компанія «Органіка». Львівські та районні посадовці надали інвестору максимальний режим сприяння. Ще б пак, адже він обіцяв створити близько ста робочих місць. Справила враження й обіцяна сума надходжень до бюджетів усіх рівнів, у тому числі місцевих. А щоб уже зов­сім розвіяти побоювання місцевих депутатів, їх возили до польського міста, де працювало схоже виробництво. Словом, проблем у інвесторів із отриманням дозволів ніби й не виникало.

Єдиними, хто не сприйняв ідеї хімічного виробництва, були депутати місцевої ради, але міськвиконком не зважив на це. Тодішній міський голова скріпив документ власним підписом. Однак із якихось причин печатки на документі так і не поставили. Втім, нестача печатки виявилася не єдиним недоліком у дозвільній ланці нового підприємства. Та про це дещо згодом. Вже в лютому 2002 року завод запрацював, тут працевлаштувалися кілька десятків жителів міста та навколишніх сіл.

Потужності підприємства були розраховані на випуск п’яти тисяч тонн поролону. Продукція користувалася чималим попитом серед меблевиків, автомобілістів і все йшло ніби найкращим чином. У 2007 році до бюджету Бібрки надійшло близько 90 тис. грн., що становило вісім відсотків від загального обсягу надходжень. Тим часом на заводі задумали реорганізацію, результатом якої мало стати зростання обсягів випуску продукції. На тлі такого «благополуччя» ніхто з місцевих органів влади та державних інстанцій не помітив (чи закрив на це очі), що розширення виробництва відбувалося не зовсім законно. Так, на території підприємства було зведено нове складське приміщення, яке депутатська комісія та інспекція Держбудконтролю кваліфікували як самобуд. Але на той час нікому й на думку не спадало зупинити виробництво. Як таке можливо?

Перший тривожний дзвінок для «Полісинтезу» пролунав ще у 2005 році, коли міська рада зажадала зупинки виробництва через нарікання місцевих мешканців на його шкідливість. Вони розповідали, що викиди відбувалися переважно вночі, а зранку, коли приїжджали комісії та журналісти, їм показували ідеальний лад.

А 19 квітня цього року ввечері на території підприємства несподівано спалахнула потужна пожежа.

Перше, що запитали пожежники у представників підприємства: що горить? «Не знаємо», — отримали у відповідь. І лише згодом керівництво заводу офіційно повідомило, що на складах згоріло 170 тонн готової продукції. З таким висновком дирекції не погоджуються жителі містечка. Як вони вважають, на складах разом із продукцією згоріли відходи пінополіуретану.

Наслідки пожежі мешканці відчули майже відразу.

«Батьки масово вели дітей до лікарні, а санітарні та екологічні служби запевняли, що загрози здоров’ю немає. Мовляв, показники шкідливих викидів не перевищують норми», — розповідала вихователь дитсадка Ольга Попович.

Люди зажадали закриття підприємства. А оскільки ніхто із його керівників не збирався прислухатися до їхніх слів, то вони перекрили вхід на завод, аби не впускати туди фури із сировиною.

Тим часом хімікорадіометрична лабораторія ГУ МНС України в Львівській області зробила проби повітря на місці подій і заявила, що перевищень допустимих концентрацій не виявлено.

Вже наступного дня міська рада м. Бібрки одностайно проголосувала за зупинку виробництва на «Полісинтезі». 15 травня рішення колег підтримали депутати Перемишлянської районної ради, а 27 травня — депутати Львівської обласної ради.

А днями у приміщенні облдержадміністрації відбулося розширене засідання постійної депутатської комісії з питань екології, природних ресурсів та рекреації Львівської облради, яка заслухала звіт служб, котрі займалися аналізом причин та наслідків аварії на «Полісинтезі».

Моя хата скраю

Як повідомив голова Львівської обласної ради Миро­слав Сеник, на засіданні насамперед мали розглянути діяльність підприємства з початку заснування, дослідити, чи про­йшов проект відповідні погодження й експертизи. З’ясувати, як передбачалося складувати відходи виробництва і чи були отримані необхідні дозволи, зокрема, Бібрської міської ради. По-друге, необхідно було встановити причини виникнення аварії: що призвело до пожежі — порушення умов зберігання продукції чи підпал. І третє запитання, на яке шукали відповідь: чи є загроза навколишньому середовищу через перевищення концентрацій небезпечних речовин у грунті, повітрі, воді?

Виявилося, що підприємство було введене в експлуатацію та функціонувало з порушеннями чинного законодавства. Проте представники правоохоронних та контролюючих органів майже в один голос заявили, що попри численні порушення, вони не мають підстав та достатніх повноважень для закриття «Полісинтезу». Це дуже нагадувало захист честі мундира.

Як зазначив міський голова Орест Краєвський, завод «Полісинтез» почав свою діяльність у 2001 році без відповідного дозволу Бібрської міськради. Земельна ділянка на вул. Галицькій, 170, була надана АТ «Органіка», натомість використовувалася його дочірнім підприємством «Полісинтез». Акт про введення заводу в експлуатацію без договору суборенди хоч і був підписаний колишнім міським головою м. Бібрки Михайлом Кобелем, однак печатка міськради на ньому відсутня. Отож, чи законний цей документ?

На думку Богдана Матолича, начальника управління охорони навколишнього природного середовища, робочий проект цього виробництва було позитивно оцінено у висновку державної екологічної експертизи 20 листопада 2001 року, хоча архітектурно-планувальне завдання (АПЗ) на виготовлення проекту видане головним архітектором Перемишлянського району лише 30 листопада 2001 року. Тобто віз було поставлено попереду коня. Саме ж виробництво було введене в експлуатацію за підписами всіх дер­жавних органів, у тому числі й міського голови та затверджено розпорядженням голови Перемишлянської районної адміністрації 4 лютого 2002 року. Щодо отримання дозвільних документів з боку Бібрської міської ради, то тут, як він вважає, свою оцінку має дати інспекція Держбудконтролю, яка здійснює нагляд за дотриманням законодавства.

Пролунали й заперечення: у 2005 році завод здійснив модернізацію виробництва, розробив проектну документацію на запуск лінії вторинного спінювання із подрібненням та додаванням хімічних речовин. Але правоохоронні та контролюючі органи заявили, що не підписували акта введення цієї установки в експлуатацію. А відтак, якщо вона й діяла, то незаконно.

— Лінія функціонувала, бо саме її продукція згоріла на території підприємства під час пожежі, — стверджують міський голова та депутати обласної ради. За словами Ореста Краєвського, підприємство «Полісинтез» мало дозвіл на зберігання лише 20 тонн відходів, у той час як згоріло значно більше. Згоріло на складі, який було зведено незаконно.

Цей факт підтвердив і начальник інспекції Держархбудконтролю у Львівській області Михайло Сірків. За його словами, комісія виїжджала на підприємство разом із природоохоронною прокуратурою, де у присутності головного інженера було встановлено, що АТ «Органіка» самовільно проводило будівельно-монтажні роботи з монтажу лінії дроблення пінополіуретану та повторного спінювання. Роботи зі зведення чотириярусного приміщення виконані самовільно, без дозволів виконкому місцевої ради та інспекції Держбудконтролю. Загалом без погодження з відповідними організаціями підприємством виконано робіт на 1 млн. 870 тисяч грн.

Проте служба Держархбудконтролю, згідно з чинним законодавством, не має права зупинити виробництво, вона може лише накласти штраф за таке порушення. До того ж самовільно збудований склад було виявлено лише після пожежі. Служба вже видала припис на знесення самовільно збудованого складу. Якщо цього не буде зроблено в зазначений термін, інспекція подасть на дирекцію заводу до суду.

Про виробничу лінію повторного спінювання говорив і заступник головного державного санітарного лікаря Львівської області Микола Урбанович. За його словами, СЕС дійсно погоджувала її запуск, але не підписувала акту про її введення в експлуатацію.

У відповідь на такі твердження депутат Львівської обласної ради Петро Колодій заявив, що під час роботи виїзної депутатської комісії облради вони особисто з представником СЕС бачили, що лінія працювала. На підтвердження цього факту існує акт із підписами представників усіх контролюючих служб, до того ж її робота зафіксована на плівку.

Далі ще цікавіше. Як повідомив начальник Львівської обласної державної екологічної інспекції Олег Ягоцький, підприємству був виданий припис щодо складування відходів у забороненому місці. Але це, як він вважає, теж не може бути підставою для його закриття. Такою підставою може бути запуск лінії подвійного спінювання, але він не має інформації про її запуск.

— З квітня, на вимогу громадськості та прокуратури, інспекція неодноразово проводила перевірку підприємства, але лише в частині, що входить до нашої компетенції, — відзначив він. — Бо багато громадян, прокуратура звертаються до нас із проханням дати екологічну оцінку наслідкам, які можуть виникнути внаслідок того чи іншого лиха. Це не наша компетенція. Проведена в травні ц. р. перевірка не зафіксувала перевищень ГДК. Виявили лише порушення при складуванні відходів. Тому було прийнято рішення щодо припинення діяльності в частині складування відходів. Звичайно, ми наділені правом зупинити виробництво, але для цього повинні бути вагомі підстави. Наразі таких законних підстав немає.

— Як це немає підстав, коли виявлено незаконну установку та перевищення кількості відходів, які дозволено було зберігати на території підприємства? — запитав хтось із депутатів.

На це пан Ягоцький відповів, що не знає, що на підприємстві зводилось і що мало стояти в тому приміщенні. «Для цього є управління, які погоджують документи. Інша справа, якби порушувалися процеси виробництва, це знайшло б відображення у наших актах».

Як відзначив на завершення наради голова Львівської облради Мирослав Сеник, присутні стали свідками розбалансованості всіх ланок системи. Що ж до відношення до іноземних інвесторів, то тут, як він вважає, не слід плутати поняття іноземних інвестицій із звичайною безгосподарністю.

Таким чином лише підтвердив те, що без цього було зрозуміло: за такого ставлення до своїх обов’язків, як із боку інвесторів, так і з боку контролюючих та правоохоронних служб в області, аварія на «Полісинтезі» — не прикрий випадок, а радше — закономірність. А отже, бути впевненим, що такі випадки на Львівщині надалі не повторяться, не можна.