Як ми живемо: наше (не)здоров'я

Аналіз більшості показників самооцінки нашими співгромадянами стану власного здоров'я та доступності медичної допомоги в країні пригнічує. Особливо якщо порівнювати із середньо- і навіть східноєвропейськими аналогами.

Український Держстат здійснює масштабні обстеження умов життя наших громадян, базовані на євросоюзівській методології.

В їхніх рамках щороку (з 1999-го) у жовтні проводяться вибіркові опитування населення про стан його здоров'я, рівень доступності медичної допомоги, можливість придбати ліки і медичні вироби, захворюваність за видами хвороб, лікування в лікарнях, вплив Чорнобильської катастрофи на стан здоров'я тощо.

Репрезентативність вибірки формується на базі 9142 обстежуваних домогосподарств (23,7 тис. чол.), поширюючись на все населення України (для порівняння, у рамках стандартного соціологічного опитування зазвичай опитують 2–2,5 тис. респондентів).

Найбільш значущу та, без сумніву, важливу й цікаву для громадян і медичної влади інформацію, яку не можна викласти в трьох-чотирьох абзацах стандартного інформповідомлення, однак і важкувато подужати в 150-сторінкових публікаціях (на сайті Держстату можна ознайомитися зі статзбірником "Самооцінка населенням стану здоров'я та рівня доступності окремих видів медичної допомоги"), логічніше викласти та прокоментувати в рамках газетної статті. На жаль, більшість висновків про основні тенденції у цій сфері виявляються невтішними.

Самооцінка стану здоров'я

Відповідно до результатів останнього обстеження (опубліковано в середині березня ц.р.), у жовтні 2015-го 49,8% жителів України вважали стан свого здоров'я хорошим, 40,5 - задовільним і 9,7% - поганим. Дуже невеликими є розбіжності в цих показниках між міськими та сільськими жителями. 50,0% городян вважають, що вони здорові, а в селах таких 49,3%. Як погане оцінюють стан свого здоров'я 9,0% городян і 11,0% селян.

Природно, що значніші розбіжність спостерігаються за віковими групами. Батьки вважають, що у 81,7% дітей віком до трьох років стан здоров'я хороший, у 17,0 - задовільний і тільки в 1,3% - поганий. А от у чоловіків 60 років і більше хороший стан здоров'я лише в 10,8%, задовільний - майже у двох третин (64,6%), а поганий - майже у чверті (в 24,6%).

У жінок 58 років (нинішній пенсійний вік) і старших до здорових себе відносять тільки 6,9%, задовільним стан свого здоров'я вважають 62,7%, а поганим - 30,4%. Такий розподіл приводиться за 13 статевовіковими групами.

Оскільки самооцінки стану здоров'я жителів України виконуються за тими самими програмами та методологіями, що й у країнах Євросоюзу, цікаво провести з ними порівняння. Щоправда, євросоюзівські розробки включають самооцінки не всіх жителів - з них виключаються діти, тобто ними охоплено населення віком 16 років і більше. З ЄС-28 у табл. 1 наводяться дані щодо 12 країн, які ранжирують за показником "здорових": по двох країнах із найвищою самооцінкою здорових (Швеція та Нідерланди), трьох із найнижчими показниками (Естонія, Литва та Латвія), а також по найбільших країнах Євросоюзу та наших західних сусідах. Крім того, у таблицю включено з інших джерел ще два показники: дані про тривалість життя при народженні та про душовий ВВП за паритетами купівельної спроможності (ПКС), тобто не за курсовим, а за реальним співвідношенням цін, що коректніше. Ці доповнення наочно свідчать, що існує кореляційна залежність між величиною душового ВВП, тривалістю життя та самооцінками стану здоров'я. І Україна порівняно з ними (включаючи навіть євросоюзівські країни з найнижчими показниками) виглядає зовсім погано.

У виконаному обстеженні виокремлюється наявність 18 видів найпоширеніших хронічних захворювань, також із додатковою розбивкою за статевовіковими групами. Найпоширеніші: гіпертонія у 42,1% населення, захворювання серця - у 26,5, артроз і артрит - у 14,2, остеохондроз - у 11,9%. Захворюваність на гіпертонію підвищується з віком. Вона є в 7,9% чоловіків віком 18–
29 років і 49,1% віком 60 років і більше; лише в 1,0% жінок 18–29 років і в 63,2% віком 58 років і більше. А от по алергії картина зворотна. Вона діагностується в 4,1% жителів усіх вікових груп із різким переважанням у дітей: у 43,5% віком до трьох років, 30,6% - віком 3–6 років і лише в 0,7% чоловіків 60 років і більше та 1,8% жінок 58 років і більше.

Упродовж останніх 12 місяців до медустанов зверталися 30,7 млн із 39,9 млн (без Криму та зони АТО) наших громадян, або 77%. З них 55% - у зв'язку з хворобами або проблемами зі здоров'ям і 41% - у зв'язку з проходженням профілактичних оглядів.

Обстеженнями враховується і вплив на здоров'я Чорнобильської катастрофи. За самооцінками, від неї не постраждало 59,6% жителів, частково її наслідки вплинули на здоров'я в 39% і серйозно - в 1,3%.

Дуже показові зумовлені фінансовим забезпеченням охорони здоров'я дані про те, що серед осіб, які лікувалися за останні 12 місяців у лікарнях, 92,6% купували своїм коштом медикаменти, 80,3% - їжу та 65,2% - постільну білизну. І це при тому, що безплатну медичну допомогу в нас нібито гарантовано Конституцією. На жаль, скористатися своїми конституційними правами змогли тільки 3,8% хворих, які не купували нічого з переліченого вище.

Доступність медичної допомоги та придбання ліків

Другий блок цього обстеження характеризує розподіл домогосподарств, тобто громадян України, за рівнем доступності для них необхідної медичної допомоги та можливості придбати ліки і медичні вироби. На жаль, ці можливості й доступність визначаються насамперед не необхідністю, а прямо залежать від добробуту населення, його грошових доходів.

Основні дані цього блоку за два роки наводяться в табл. 2. Дані за 2014-й порівняно з
2015-м, коли згідно з даними Держстату реальна зарплата знизилася за рік на 20,4%, включили, щоб показати, наскільки це зниження позначилося на різкому збільшенні кількості домогосподарств, які через зростання цін не можуть собі дозволити одержувати необхідну медичну допомогу та купувати ліки і медвироби. Кількість таких домогосподарств за рік зросла відразу на 38% (!), а їхня частка в загальній чисельності домогосподарств - з 20,3 до 28,6%. А по восьми видах медичної допомоги та можливості придбати ліки і медвироби, що наводяться у таблиці, вона зросла з 36% (придбання ліків) до 181% (лікування в стаціонарі). У розробках Держстату наводяться 3–4 причини, через які неможливо одержати медичну допомогу та придбати ліки. А саме: великі черги, відсутність фахівців потрібного профілю, високі ціни та вартість послуг, відсутність вільних місць. Але по сімох із наведених у таблиці видів медичної допомоги та придбання медпрепаратів/медвиробів більш як 90% "неможливості" їхнього одержання було спричинено їхньою високою вартістю. І лише відносно відвідування лікарів ця цифра була нижча за 90%, а друга за значущістю - відсутність фахівців потрібного профілю (в основному в сільських жителів).

Також досить показовими є цифри, які характеризують причини "неможливості" одержати медпослуги та придбати медпрепарати для всіх домогосподарств, розподілених за рівнем грошових доходів на п'ять рівних за чисельністю (20%, квінтильних) груп. Якщо 2014-го 23,8% усіх домогосподарств у групі з найменшими квінтильними грошовими доходами не могли собі дозволити одержання необхідної медичної допомоги та придбання потрібних ліків і медвиробів, то 2015-го їхня частка збільшилася до 33%. І якщо у вищій за грошовими доходами (за нашими скромними поняттями) квінтильній групі в 2014-му не могли собі цього дозволити 12,9% домогосподарств, то у 2015-му їхня частка зросла вже до 19,5%.

Антропометричні характеристики

До показників, що характеризують наше здоров'я, можна віднести й дані про індекс маси тіла (ІМТ), який визначається Всесвітньою організацією охорони здоров'я за формулою, у чисельнику якої вага тіла (кг), а в знаменнику - зріст (см) у квадраті.

Ці дані наводяться в збірнику "Соціально-демографічні характеристики домогосподарств України", який також щороку публікується департаментом обстежень домогосподарств Держстату. У 2015 р. середня вага жителів України віком 18 років і більше становила 74 кг (у т.ч.
80 кг - у чоловіків і 70 кг - у жінок), а зріст відповідно 169, 175 та 164 см. І ці дані наводяться ще й за сімома віковими групами, а індекс маси тіла визначається за п'ятьма групами.

Індекс до 18,5 (що менше нормального) мають 1,4% жителів країни, нормальний індекс (від 18,5 до 25) - 43,5%.

Зайва маса тіла (з індексом від 25 до 30) у 39,4%, ожиріння (від 30 до 40) - у 15,3%, а крайнє ожиріння (понад 40) - у 0,6% жителів. Виходить, що зайву вагу, яка зовсім не корисна для здоров'я, має більш як половина населення України (55,3%). Шкода, що ці дані не публікуються й роздільно для чоловіків і жінок, а наводяться лише по регіонах, міських і сільських жителях. Утім, цей показник кожен легко може визначити для себе за вищенаведеною досить простою формулою.

Чого, звичайно, не скажеш про пошук шляхів вирішення тих очевидних і рік у рік посилюваних проблем і сумних тенденцій із ситуацією в сфері охорони здоров'я, а також із реальною, а не декларативною доступністю її послуг для наших співвітчизників. При цьому очевидно й те, що за нинішнього низького рівня життя та явно недостатнього державного фінансування охорони здоров'я піклуватися належним чином про своє здоров'я самостійно (за рахунок власних коштів) переважна більшість українців просто не в змозі. І особливо це стосується тих, хто найбільше потребує медичної допомоги, - пенсіонерів, інвалідів та інших соціально незахищених громадян. Отже, і решта ключових показників - чисельність населення, тривалість життя та інші - будуть неминуче погіршуватися й надалі. Невже наша нація приречена на вимирання?