Вплив санкцій на економіку Росії, її громадян і здатність продовжувати війну

У тексті «Хто і якими економічними інструментами обмежує російську агресію» було проаналізовано, чи можна нинішню реакцію Заходу на російську агресію назвати дієвою. Нині ж час оцінити, чим загрожують санкції російській економіці та в якій перспективі.

Тяжких наслідків не уникнути, але не варто чекати їх миттєво.

Перше, із чим стикнулися росіяни, — падіння курсу рубля. Наразі його курс штучно підтримується центробанком, утім, це потребує величезних витрат валюти — близько мільярда доларів щодня. Сама ж валюта у РФ одразу ж стала дефіцитом, прискоривши і без цього наростаючу інфляцію.

Із Росії офіційно пішли або зупинили діяльність сотні компаній, чия продукція відразу стала дефіцитом. Причому більшість із них зробили це не внаслідок санкцій, а через надзвичайну токсичність російської юрисдикції, продовження роботи в якій загрожує суттєвими репутаційними втратами. І якщо закриття салонів Ferrari та бутиків Gucci помітить меншість населення, то зникнення Visa, Mastercard, McDonald's, Intel, Apple, Samsung, Ford і Toyota проігнорувати буде неможливо. Крім того, вихід промислових гігантів залишає російський ринок без запчастин і комплектуючих, у тому числі для військової техніки. Тепер РФ не має не лише систем наведення для «Калібрів», а й маточинних підшипників для танків.

З іншого боку, Metro, Auchan, Philip Morris, Leroy Merlin, PepsiCo, Nestle, Mars та деякі інші менш відомі бренди поки що відмовляються йти з російського ринку і надалі платять податки країні-терористці. І слід докласти зусиль, аби політика цих компаній змінилася.

Надважливим наслідком деструктивної поведінки РФ стала стрімка, з огляду на ситуацію, відмова цивілізованих країн від російських енергоносіїв. Навіть Німеччина тепер збирається майже повністю відмовитися від російського палива вже до кінця поточного року. Інші країни ЄС, крім хіба що Угорщини, зроблять це ще швидше. Ринки Китаю, Індії, Туреччини і ряду дрібних країн досі відкриті для РФ, але ні за обсягами, ні за цінами вони вже не будуть такими, як раніше, бо правила тепер диктуватимуть покупці.

Маючи напередодні 24 лютого 640 млрд дол. резервів, Москва могла б надовго затягнути агонію, навіть спалюючи по мільярду доларів на день. Але санкції проти центробанку РФ умить заморозили близько 350 млрд дол. коштів резервного фонду, а заборона США на операції з російським золотом обмежила операції і з цими резервами (ще 132 млрд дол.).

Із 160 млрд дол. резервів, що залишилися, за п’ять тижнів війни витратили вже 40 млрд, тобто вистачить їх у таких умовах на лічені місяці. А поповнювати резерви за рахунок продажу вуглеводнів зараз, навіть без ембарго на нафту і газ, доволі складно. І це тільки початок. Президент США Джозеф Байден у недавній варшавській промові спрогнозував падіння економіки Росії на 50% за кілька років, і це ще оптимістичний для РФ прогноз. Але своєї мети накладені економічні обмеження наразі не досягли.

Попри масштабність санкцій, є значний потенціал їхнього розширення, використання якого дало б можливість зменшити кількість жертв і прискорити нашу перемогу. Від SWIFT ще не відключено Сбербанк і Газпромбанк, хоча перший уже потрапив під блокуючі санкції США і Британії. Суттєво обмежене, але не розірване наземне сполучення Росії з ЄС. Лише Британія і Нова Зеландія повністю закрили порти для російських суден, ЄС же зробив це з винятками. Не всі країни закрили для Росії небо, хоч фактично галузь авіаперевезень у РФ знищено. Не виключено Росію зі Всесвітнього поштового союзу. Лише кілька країн заборонили видачу росіянам віз. Не впроваджено офіційно вторинних санкцій, які накладаються на осіб, що допомагають Росії ухилятися від первинних санкцій, хоча фактично вони вже діють. Залишається в Росії та добровільно звідти не вийде велика платіжна система — китайська UnionPay. Нарешті, найстрашнішим для Росії є повне нафтогазове ембарго, хоч і його вже частково реалізовують провідні країни.

Існує й реальна необхідність запроваджувати суворіші санкції проти олігархів, які на Росії традиційно є «гаманцями» путінського режиму. Значна їхня кількість досі не перебуває під обмеженнями. Включено до санкційних списків таких одіозних діячів, як Потанін, Усманов, Ротенбєрг, Абрамовіч, Тімченко, Деріпаска, Міхельсон, Міллєр і Чемєзов, але не менш одіозні і заможні Лісін, Алєкпєров і Прохоров досі уникають відповідальності. Також олігархи з’являються у списках різних країн не одночасно, що дає їм можливість вивести частину активів з-під удару. Крім того, не всі компанії підсанкційних багатіїв перебувають під обмеженнями розвинених країн. Причиною цього може бути ступінь інтеграції цих осіб і компаній у світову економіку або ж відсутність формальних підстав для накладання на них санкцій, у тому числі через брак інформації про їхню роль в агресії проти України.

Звісно, підсанкційні особи намагаються обходити накладені на них обмеження. Інколи їм це навіть вдається за рахунок передачі свого майна «непов’язаним» особам, використання паспортів інших країн, офшорів, криптовалют тощо. Виявлення всіх причетних до російської агресії в Україні є складною і тривалою роботою. Проте сьогодні ситуація зовсім інша, ніж іще два місяці тому, і ця робота планомірно виконується. Нові санкції з’являються щодня, і пробіли в обмеженнях поступово зникають. Ті, хто обходить санкції сьогодні, завтра стикнуться із наслідками у вигляді ще більших санкцій.

Однак, попри це, складається враження, що Захід навмисно не квапиться накладати найсуворіші санкції. Чекаючи, поки або ішак подохне, або падишах. Тому Україна повинна продовжувати всіма силами змушувати Захід задіяти найжорсткіші обмеження, не чекаючи застосування Москвою зброї масового враження, вимагати та отримувати зброю, щоб якнайшвидше і з мінімальними втратами очистити всю свою територію, включно з Кримом і Донбасом, від російсько-нацистських загарбників. І це буде зроблено.

Більше статей Миколи Гаврися читайте за посиланням.