Відновлення у другу хвилю

Швидкого економічного відновлення від наслідків пандемії COVID-19 не буде — надто великим шоком вона стала для світової економіки й економіки ЄС. А нова хвиля пандемії в жовтні-листопаді 2020 року призводить до ще більших збоїв, оскільки потребує нових заборон та обмежень. Епідеміологічна ситуація в країнах ЄС і світі на даний момент робить будь-які прогнози щодо відновлення економічної активності надзвичайно ризикованими. Але ми спробуємо.

Порівняно з економічним прогнозом на літо 2020 року прогнози зростання як для зони євро, так і для ЄС трохи вищі на 2020-й і нижчі на 2021-й. Не очікується, що виробництво як у зоні євро, так і в ЄС відновиться 2022 року до свого допандемічного рівня.

Економічні наслідки пандемії сильно різняться в країнах ЄС, і те ж саме можна сказати про перспективи відновлення. Згідно з прогнозом Європейської комісії, рівень безробіття в зоні євро зросте з 7,5% 2019 року до 8,3 — 2020-го і 9,4 — 2021-го, а потім знизиться до 8,9% 2022 року. Рівень безробіття в ЄС, за прогнозами, збільшиться з 6,7% 2019 року до 7,7 — 2020-го і 8,6 — 2021-го, а потім знизиться до 8,0% 2022 року. Крім того, очікується, що збільшення державного дефіциту буде дуже значним в усьому ЄС 2020 року, оскільки соціальні витрати підвищуються, а податкові надходження падають. Прогнозуючи різке зростання дефіциту, можна очікувати, що сукупне відношення боргу до ВВП єврозони збільшиться з 85,9% ВВП 2019 року до 101,7% — 2020-го, 102,3% — 2021-го і 102,6% ВВП — 2022 року.

Інфляція цього року призведе до рецесії та падіння економіки країн ЄС. Інфляція в зоні євро, яка вимірюється гармонізованим індексом споживчих цін, за прогнозами, становитиме в середньому 0,3% 2020 року, а потім зросте до 1,1 — 2021-го та 1,3% — 2022 року у міру стабілізації цін на нафту. Для ЄС інфляція прогнозується на рівні 0,7% 2020 року, 1,3 — 2021-го і 1,5% — 2022 року.

У цілому невизначеності й ризики, пов’язані з економічним прогнозом на осінь 2020 року, залишаються виключно великими. Основний ризик, пов’язаний із загостренням пандемії, потребує ширших суворих заходів у сфері громадської охорони здоров’я і призводить до більш серйозних і довгострокових наслідків для економіки. Також існують ризики того, що наслідки, спричинені пандемією COVID-19 у світовій економіці, такі як банкрутства, тривале безробіття та збої в постачаннях, можуть бути дедалі глибшими і значнішими. На європейську економіку суттєво можуть вплинути й глобальні негативні тенденції, якщо світова економіка і торгівля відновляться менше, ніж прогнозувалося, або якщо торговельна напруженість у світі посилиться. Можливість стресу на фінансовому ринку — це ще один ризик, який, до речі, може бути для країн ЄС знижений. Так, позитивним моментом є те, що програма економічного відновлення ЄС — Next Generation EU, включаючи Фонд відновлення і стійкості, ймовірно, забезпечить більше зростання економіки ЄС, ніж передбачалося. Це пов’язано з тим, що прогноз може лише частково включати можливі вигоди від цих ініціатив, оскільки доступна на цьому етапі інформація про національні плани стимулювання економік країн ЄС усе ще обмежена, але вони також задіяні.

Швидкі і безпрецедентні дії політиків, у тому числі країн групи двадцяти (G20) з розвиненою економікою і країн з ринком, що формується, допомогли запобігти ще серйознішим економічним наслідкам. З початку поширення епідемії країни групи двадцяти надали близько 11 трлн дол. США на необхідну підтримку окремим особам, підприємствам і сектору охорони здоров’я. Однак загалом по країнах світу на сьогодні велика частина бюджетної підтримки поступово скорочується, і багато пільг, таких як грошові перекази домашнім господарствам, відстрочені податкові платежі або тимчасові позики підприємствам, вже не діють або мають завершитися до кінця цього року.

Так, прогнозується скорочення бюджетних дефіцитів майже в усіх економіках країн G20 наступного року, виходячи з оголошених бюджетів і поточної політики. У країнах, де дефіцит різко збільшився цього року, тепер очікують, що сальдо бюджету скоротиться на понад 5% ВВП 2021-го. Хоча частково це відображає прогнозоване посилення зростання, найбільший внесок у поліпшення сальдо бюджету вносить різке скорочення дискреційної підтримки — заходів із надання допомоги, які було запроваджено для протидії наслідкам кризи.

Політика, що заохочує інвестиції та наймання у сектори, які розширюються і надають безробітним можливості для перепідготовки та навчання, посилить відновлення і зробить його більш стійким. Інвестиції, спрямовані на декарбонізацію, можуть не лише збільшити зайнятість найближчим часом, а й підвищити стійкість у майбутньому. У зв’язку з цим шлях до сильного, стійкого, збалансованого та інклюзивного зростання буде складним, тривалим і важким.

Утім, існуюча криза діє на економіки різних країн світу неоднаково. Країни з ринком, що формується, і країни, що розвиваються, до яких належить і Україна, перебувають під більшим тиском цієї кризи, при цьому інструменти, ресурси та інституціональні умови для ефективної антикризової боротьби у них майже відсутні або суттєво обмежені. Ці країни стабільно зростали протягом двох десятиліть до пандемії COVID-19; це дозволило домогтися в більшості з них успіхів у зниженні рівня бідності та збільшенні тривалості життя. Але пандемія ставить під загрозу значну частину цього прогресу, одночасно збільшуючи розрив між багатими і бідними країнами світу. Так, уже доведено, що працівники з низькими доходами меншою мірою здатні працювати з дому, ніж працівники з високими доходами. Ефект від COVID-19 на розподіл доходів позначається набагато більше, ніж під час минулих пандемій. Це також свідчить про те, що вигоди, досягнуті країнами з ринком, що формується, і країнами, що розвиваються, з низькими доходами після світової фінансової кризи, можуть бути нівельовані. Дослідження показує, що середній коефіцієнт Джині (розрив у доходах між найбагатшими і найбіднішими) для країн з ринком, що формується, і країн, що розвиваються, підвищиться до 42,7, і його можна порівняти з показником 2008 року. Вплив буде значнішим для країн, що розвиваються, з низькими доходами, незважаючи на повільніший прогрес з 2008 року.

Пандемія COVID-19 може знизити рівень добробуту на 8% у країнах з ринком, що формується, і в країнах, що розвиваються, причому більш як половину цього показника може зумовити надмірна зміна нерівності у здатності людини працювати з дому.

Інвестиції в програми підвищення кваліфікації та перепідготовки можуть поліпшити перспективи повторного працевлаштування для адаптації працівників, чиї посадові обов’язки можуть зазнати довгострокових змін у результаті пандемії. Тим часом розширення доступу до Інтернету та сприяння фінансовій доступності матимуть важливе значення для дедалі більш цифрового світу праці.

У країнах з ринком, що формується, економічне виробництво, за прогнозами, скоротиться на 3,3% 2020 року. Центральні банки на ринках, що розвиваються, відреагували швидко і рішуче, надавши власні заходи підтримки. Крім того, майже всі центральні банки країн світу, що розвиваються, знизили ставки, більшість із них здійснювали інтервенції на валютних ринках і близько половини з них знизили резервні вимоги для банків, які забезпечували ліквідність фінансової системи і полегшили умови кредитування. Близько 20 центральних банків країн з ринком, що формується, вперше запустили кількісне пом’якшення, формально відоме як програми викупу активів шляхом купівлі державного і приватного боргу, щоб зняти стрес в економіці та допомогти ринкам функціонувати. Аналіз показує, що ці програми викупу активів у цілому довели свою ефективність, у тому числі за рахунок допомоги в стабілізації місцевих фінансових ринків.

Вищезазначені методи реагування на виклики епідемії розвиненими країнами світу та країнами, що розвиваються, суттєво впливають на перспективи функціонування фінансово-економічного середовища України в умовах активізації міжнародних трансформацій, особливо під час пандемії, а також у післякризовий період.

Зазначимо, що український уряд і НБУ у цей складний для вітчизняного фінансово-економічного середовища період не діють злагоджено і ефективно. На жаль, в Україні на державному рівні проявляються управлінський хаос, неузгодженість, некомпетентність, відсутність чітких пріоритетів у боротьбі з пандемією, обмеженість у стимулюючих і відновлювальних заходах, які посприяли б активізації економічних процесів. Крім того, залишаються старі проблеми з верховенством права в країні, корупційними чинниками, монополізацією і олігархізацією економіки тощо. Все це в комплексі несе суттєві ризики для швидкого відновлення соціально-економічної сфери України, а також загрожує надскладними проблемами, пов’язаними з подальшим погіршенням ситуації.

МВФ прогнозує падіння глобального ВВП на 4,9% 2020 року, в тому числі на 8 — у розвинених країнах і на 3% — у країнах, що розвиваються. А за даними Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, реальний ВВП України зменшився на 1,3% у першому кварталі, на 11,4 — у другому і на 3,6% — у третьому кварталі 2020-го відносно попереднього року. Загалом за дев’ять місяців 2020 року падіння становило 5,5%, а скорочення зведеного індексу виробництва — 6,2%, що вдвічі більше, ніж у країнах, що розвиваються.

Зауважимо, що, за даними МВФ, середній темп падіння промислового виробництва у країнах із жорсткими заходами соціального дистанціювання становив 15% (місяць до місяця). А у країнах з мінімальними монетарними та фіскальними стимулами падіння промислового виробництва посилювалося до 22%. Тому Україні необхідно припиняти надшкідливу під час пандемії практику хаосу і неузгодженості в державному секторі управління та формувати комплексну стратегію захисту від пандемії COVID-19 населення і бізнес-структур, особливо тих категорій населення і сфер діяльності, що найбільше постраждали. Перш за все необхідно забезпечити фінансуванням медиків, систему тестування на COVID-19, чіткі протоколи якісного медичного обслуговування, превентивні заходи і стандарти охорони здоров’я під час пандемії. Крім того, на наш погляд, провідними фінансово-економічними інструментами під час пандемії COVID-19 і в післякризовий період є такі:

1) активізація фіскально-монетарного та фінансово-інвестиційного механізму стимулювання попиту у населення й бізнес-структур, а також підтримка достатньої ліквідності в банках і компаніях;

2) подальше зниження облікової ставки НБУ;

3) своєчасні валютні інтервенції;

4) перегляд і покращення резервних норм для банків і страхових організацій;

5) надання ширших можливостей проводити операції репо з цінними паперами;

6) впровадження програми надання пропозицій і викупу державних облігацій для підтримки і поглиблення вітчизняного фінансового ринку;

7) надання боргових відстрочок або компенсаційних механізмів для найбільш постраждалих сфер діяльності (пасажирські перевезення, туризм, ресторанно-готельний бізнес, сфера обслуговування і розваг тощо);

8) впровадження цільових програм перепідготовки безробітних під перспективні сфери діяльності (програмування та обслуговування ІТ-сфери, декарбонізоване виробництво, фармацевтика, робототехніка, біотехнологічне виробництво, вирощування екологічно чистої та унікальної продукції тощо);

9) надання відстрочки за податковими зобов’язаннями для найбільш постраждалих сфер діяльності;

10) впровадження державних програм підтримки і супроводження експорту несировинного бізнесу (активізація торгово-економічних представництв при посольствах, допомога в логістиці, страхуванні та ін.).

Запропоновані заходи, на мою думку, можуть суттєво посприяти відновленню економіки України та підвищать її конкурентоспроможність, але при цьому необхідно чітко розрахувати можливості та масштаб такої підтримки. Вітчизняна економіка не є світовим емісійним центром і не є членом ЄС, щоб претендувати, як Польща, Іспанія чи Італія, на безповоротну допомогу від різних фондів ЄС у розмірі 50–120 млрд євро на відновлення. Тому провідними параметрами і маяками є цільові рівні інфляції у 5–9%, чітко визначений і контрольований валютно-курсовий коридор на середньострокову перспективу, стабільність рівня золото-валютних резервів України, моніторинг стану торгового і платіжного балансу, реально визначені бюджетні можливості й резерви вітчизняної економіки. За рахунок стимулювання, що базується на прагматичній економічній основі, Україна може суттєво знизити ризики пандемії та зменшити вплив негативної активізації міжнародних трансформацій на вітчизняне фінансово-економічне середовище.

Більше статей Євгенія Редзюка читайте за посиланням.