Верховний суд узаконив доплату за «температурні коефіцієнти»

Сотні судових справ за позовами громадян щодо «температурних коефіцієнтів» півтора роки чекали розгляду справи за позовом пенсіонерки Галини Манік. І от нарешті Велика палата Верховного суду на її прикладі підтвердила законність цих додаткових нарахувань. Тепер усі, хто раніше сумнівався, чи мали право облгази стягувати зі споживачів «подвійну оплату» за ті злощасні коефіцієнти, мають знати: так, мали.

Протягом 2015–2020 років облгази нараховували людям додаткові суми за не спожитий ними газ. Пояснювали це тим, що взимку при низьких температурах газ у трубах згідно із законами фізики стискається. І, відповідно, газовій компанії потрібно пустити трубою більші обсяги газу, ніж ті, які споживачі спалюють у своїх конфорках. Через це власники побутових лічильників без приладів вимірювання температури та тиску газу мусили компенсувати газовикам ці «втрати», оплачуючи додаткову суму у свої платіжках, яку і назвали платою за «температурні коефіцієнти».

Свого часу і НКРЕКП, і АМКУ неодноразово штрафували газовиків за цю самодіяльність. Регулятори вважали, що такі нарахування неправомірні, адже «температурні коефіцієнти» вже враховано в тарифі на доставку. Міністерство енергетики також не встановлювало та не затверджувало газовикам розміру таких донарахувань. Тому оплата «температурних коефіцієнтів» ще й у платіжках за газ — це вже подвійна оплата одного і того самого палива.

Однак суд вирішив спір на користь монополістів. Велика палата Верховного суду 30 листопада 2021-го оприлюднила постанову, якою фактично:

— підтвердила, що монополісти правильно нараховували гроші понад установлений державою тариф;

— визнала винними у цьому чиновників, які прийняли недосконале законодавство;

— підтвердила виключну наявність у газовиків права стягувати «коефіцієнти», не заглиблюючись у правильність розрахунку.

Чому суд став на бік облгазів?

23 листопада 2021 року Велика палата визнала, що саме держава винна у тому, що облгази нараховували населенню додаткову плату за «усушку газу», адже до листопада 2020-го в нормативній базі чітко не було виписано, чи можна нараховувати ці коефіцієнти населенню. А значить, приватний бізнес, нараховуючи їх, не порушував законів. Тобто держава недостатньо чітко врегулювала це питання, а всі неточності суд потрактував на користь бізнесу.

Також держава в особі парламенту минулого літа взяла вину на себе, списавши газовикам борги, у тому числі і за «температурними коефіцієнтами». Таким чином держава, на думку суду, визнала законність облгазівських донарахувань.

Чого очікувати споживачам?

Сьогодні ситуація виглядає так, що від рішення Великої палати однозначно виграють саме ті споживачі, які або не платили за газ узагалі, або платили без урахування коефіцієнта. Тепер їхні борги повинна оплатити держава, бо 14 липня минулого року було ухвалено закон №1639-IX про погашення боргів на газовому ринку.

Проте водночас незрозуміло, хто ж покриє збитки дисциплінованим громадянам, які сплачували все вчасно. Виходить, що законослухняні споживачі заплатили тричі: в тарифах на доставку газу, в «температурних коефіцієнтах» і в податках до бюджету, з яких держава покриє борги «неплатників».

Якщо дисциплінованим споживачам із бюджету не компенсують сплачених за температурні коефіцієнти грошей, то це призведе до погіршення платіжної дисципліни серед населення щодо комунальних послуг. А значить, навантаження на законослухняних громадян знову зросте.

Якими можуть бути наслідки цього рішення?

За законом про списання боргів держава нібито взяла на себе цей фінансовий тягар. Тож має покрити заборгованість приватних газовиків перед державою фактично взаємозаліком боргів населення за «температурні коефіцієнти». Тобто, якщо газові компанії були винні державі, наприклад, 50 млрд грн, то 10 млрд із них уже не будуть винні, бо саме стільки українці завинили газовикам за оті коефіцієнти.

Скільки саме держава повинна віддавати, поки що достеменно не відомо. Адже досі неясно, чи включили газовики у тариф на розподіл, коли затверджували його, температурні коефіцієнти? Розмірів нарахувань Верховний суд не перевіряв. Тож якщо, за версією суду, недосконалість нормативки — це провина держави, то вже хоча б постфактум вона має перевірити, чи, бува, не нарахували нам більше.

Є ще одна «плюшка» для 16 фірташівських облгазів. Тепер у судах скасують штрафи Антимонопольного комітету за «подвійне» нарахування плати за стискання газу.

Чи можуть облгази й надалі виставляти споживачам «температурні коефіцієнти»?

Поки схоже, що ні. Бо в нормативній базі з листопада 2020-го досить чітко прописано, що це неможливо. Тому рішення Верховного суду і встановило законність стягнення виключно до листопада 2020 року.

Однак тут є інша небезпека. За такою логікою, до будь-якої встановленої державою ціни бізнес може тепер додавати будь-які витрати, що, на думку самого бізнесу, не включені державою до ціни. Це у тому разі, якщо законодавство не містить чітких заборон.

І хоча після рішення суду не стало зрозуміліше, чому нормативку було виписано нечітко та куди дивилися чиновники стільки років, але тепер доволі конкретно викристалізувалися проблеми та ризики, які ми маємо врахувати і передбачити у майбутньому, щоб мінімізувати втрати та мати аргументи у подібних випадках.

Найважливіше, що зараз повинна зробити держава, — це виконати роботу над помилками. Уповноважені державні органи, на нашу думку, мусять:

1. Провести інвентаризацію всього законодавства, що стосується регульованих державою тарифів/цін, щоб виключити схожі помилки.
2. Розробити інструкції для чиновників на майбутнє, щоб не допустити повторення подібних випадків.
3. Вирішити питання з виплатою з державного бюджету компенсацій тим споживачам, які встигли оплатити температурні коефіцієнти.
4. Визначити винних чиновників, притягнути їх до відповідальності та в порядку регресу відшкодувати з них гроші, сплачені газовикам і населенню.
5. Інвентаризувати нараховані газовиками температурні коефіцієнти, перевірити коректність нарахувань і корегувати майбутні платежі з бюджету під ці результати.

Інакше цю помилку ми знову будемо оплачувати з власних кишень. А іноді навіть неодноразово.

В яких іще галузях у нас закладено подібні міни, невідомо. І коли котрась із них може перетворитися на кількарічне стягнення з нас якихось інших коефіцієнтів, також наразі важко прорахувати.

Усі статті Тетяни Симоненко читайте за посиланням